– Людмило, вітаємо Вас із третьою медаллю Євроігор, другою– золота. Для того, щоби не відкладати справу далеко, Ви стартували так потужно, що на 250 метрах дистанції уже мали півкорпуса переваги. Таким був задум – потужний старт і фініш?
– Так, потужний старт був у плані: робила свою роботу, не звертала уваги на суперників, просто їхала. Дісталася позначки 200 метрів і зрозуміла, що потрібно робити хороший фініш. Все здійснила як планувала. З великим задоволенням ставала на старт, знала, що це крайня моя гонка тут. Хотілось отримати задоволення від циї перегонів, радість, зробити свято.
– Учора ми з Вами говорили про те, що після двох попередніх перегонів була втома. Як ви зуміли подолати її?
– Довелося. Справді, сил дуже мало залишилося, тому що потужні всі заїзди, неможливо розслабитися. Я зібрала свою силу й волю у кулак, віддала все на ці 500 метрів.
– Взагалі, спортивні змагання вимагають концентрації, але чергова важка ніч в Україні, був черговий обстріл, у Києві влучання. Наскільки такі страшні новини ускладнюють налаштування на вирішальні старти?
– Звичайно, це дуже зачіпає, болить, це – несправедливість: гинуть ні в чому не винні, мирні люди, агресор не збирається на цьому зупинятися. Звичайно, важко це пропускати через себе, але попри все ми маємо бути сильними, збиратися докупи, хай як важко. Де б ми не були, виходимо й показуємо, що Україна – це непереможна країна. Справді, хочеться зібрати весь дух і показати, що ми незалежні, що ми переможемо у будь-якому разі.
– Саме так і буде! Дякуємо вам за позитивні емоції, які ви даруєте українцям! Чи буде після Європейських Ігор у Вас можливість перевести подих на наступні змагання?
– Так, звичайно. Ці Ігри відпрацювали, маємо кілька днів відпочинку і я дуже рада цьому. Хочеться переключитися повністю, не тренуватися, щоб з’явилося бажання працювати й здобувати наступні перемоги.
Олександр Гливинський, Краків (Криспінув)