Олег Тимченко: “Повинні бути люди, які люблять хокей, а не себе в хокеї»

Хокейний клуб «Київ Кепіталз» змагається нині з клубами з інших країн у Балтійській лізі для того, щоби бути сильнішим. На даний момент українці очолюють турнірну таблицю, але їхні основні конкуренти мають достатньо матчів у запасі, щоби відібрати у “Кепіталз” позицію лідера.   Головний тренер команди Олег Тимченко розповів АСЖУ про виступи команди, конкуренцію в чемпіонаті, розвиток молодих хокеїстів і проблеми українського хокею в умовах війни. 

– Яку мету ставить перед собою клуб і наскільки команда наближається до її досягнення?

— Мінімальна мета — грати у фіналі. Наблизитися до неї ми можемо лише завдяки праці. Тобто над усім треба працювати: над тактикою, фізикою і розумінням гри. Та найголовніше – над використанням наших моментів.

– Як змінилася гра команди порівняно з попереднім сезоном? 

— Наразі ми стали молодшими та швидшими, але нам бракує досвіду. Усі хлопці амбітні, усі фізично готові, проте не вистачає досвіду, холоднокровності та спокою під час ухвалення рішень. Сподіваюся, з кожною грою ми прогресуватимемо.

– Які сильні сторони «Київ Кепіталз» допомагають команді конкурувати з іншими клубами?

— Одна із сильних сторін — фізична підготовка. А передусім — керівництво клубу. Якби не керівництво, генеральний менеджер і власники клубу, нічого цього не було б. Це люди, які зацікавлені в розвитку хокею та українського клубу. Без них нічого б не було.

– Чи є якісь тактичні рішення, які суперникам складно нейтралізувати?

— Звичайно, ми відпрацьовуємо наші комбінації, розігруємо скидання в зоні атаки, награємо більшість, тактику. Проти кожної команди ми граємо трохи по-різному. Ми дивимося, як вони грають, і  підлаштовуємося під них, щоби краще грати в обороні.

– Чи вистачає команді часу на повноцінну підготовку та відновлення між матчами?

— Так, часу дуже багато. У середньому ми граємо два матчі на тиждень, тому маємо достатньо часу й на відновлення, й на тренування. І, як я вже казав, власники клубу створили всі умови для того, щоб хокеїсти могли приходити, тренуватися, грати й ні про що інше не турбуватися. Усе — на найвищому рівні. 

– В якому місті зараз базується «Київ Кепіталз»? Чи правильно я розумію, що команда мешкає та проводить більшість тренувань у Ризі?

— Так, у Пінькі, це поруч із Ригою.

– Де саме мешкають українські хокеїсти під час перебування у Латвії: у гуртожитку, готелі чи орендованих квартирах?

— В орендованих квартирах.

– Хто забезпечує проживання? Клуб бере на себе всі витрати чи хокеїсти частково або повністю оплачують житло самостійно?

— У кожного по-різному. У нас є Олексій Лазаренко, наш генеральний менеджер, який окремо домовляється з хокеїстами щодо кожного контракту. Сподіваюся, більшу частину витрат клуб бере на себе.

– Наскільки складно було адаптуватися до життя в Латвії? Чи виникали мовні, побутові або культурні труднощі?

— Зазвичай усі хлопці розмовляють англійською. Побутові умови приблизно такі самі, як в Україні. Люди дуже добре ставляться до українського клубу, тому, сподіваюся, ніхто не почувається чужим. Усе  добре.

– Які умови створені для команди на тренувальній арені? Чи маєте ви роздягальні, приміщення для відпочинку та відновлення?

— У нас є гардероб для хокеїстів, кімната відпочинку, тренерська, кімната для лікаря, велика роздягальня з телевізором. Також маємо сауну та холодну ванну для відновлення хокеїстів. Усі умови дуже-дуже хороші. Думаю, що це найкращі умови.

– Як ви оцінюєте нинішній рівень конкуренції в чемпіонаті?

— Я оцінюю його вище, ніж торік. Естонські та латвійські команди стали сильнішими. Тож рівень чемпіонату зріс порівняно з минулим сезоном.

– Що сьогодні найбільше визначає результат у матчах: індивідуальна майстерність гравців, командна взаємодія, фізична готовність чи фінансові можливості клубу?

— Припустімо, виникає момент, коли можна забити гол. Один гравець забиває, а інший – ні. Але для цього потрібно бути фізично сильним і підготовленим. Також необхідно розуміти командну стратегію та тактику. Однак без керівників, без людей, зацікавлених у розвитку клубу, нічого цього не було б. Можна говорити про індивідуальну майстерність, фізичну підготовку й тактику, але, зрештою, ми повертаємося до головного: люди повинні жити хокеєм. Тоді все це впливатиме на розвиток і результати.

– Чи стає український хокей сильнішим? 

— «Київ Кепіталз», звичайно, стає сильнішим, прогресує. Українська команда грає у сильнішій лізі.

– Чи вистачає молодим українським гравцям ігрової практики, щоби прогресувати та згодом виходити на міжнародний рівень? 

— Так, звичайно, вистачає. Але, коли я спостерігаю за ними, іноді складається враження, що їх ніхто не навчив найелементарніших основ хокею. Наприклад, як вивести шайбу із зони або не втратити її на синій лінії, як грати нижче. Це дрібниці, але для них такі ситуації іноді стають несподіванкою. Можливо, вони звикли брати шайбу й просто бігати з нею, як на озері. Але нічого, будемо працювати.

– Наскільки складно українським клубам залучати та отримувати кваліфікованих хокеїстів в умовах війни?

— Це складно. Ми постійно спілкуємося з генеральним менеджером Олексієм Лазаренком. Залучати іноземних гравців важко, адже вони можуть думати, що їм треба буде їхати до України, де зараз війна. Тому потрібно спілкуватися з усіма й пояснювати, що ми зараз граємо у країнах Балтії.

– Які найбільші проблеми сьогодні стримують розвиток хокею в Україні?

— Перша проблема — люди. Наприклад, власники нашого клубу зацікавлені в розвитку хокею та команди. Вони роблять для цього все. Повинні бути люди, функціонери, які люблять хокей, а не себе в хокеї. Це найголовніше.

– Наскільки активно місцеві вболівальники відвідують матчі «Київ Кепіталз»?

— Зазвичай хотілося б, щоб уболівальників було більше. Але в нас дуже багато підписників в Instagram, багато людей стежать за нами у Facebook, вболівають за команду — як ті, хто перебуває за межами Латвії, так і ті, хто в Україні. У нас багато прихильників не лише на арені. Як ви бачили, наші відеооператори створюють дуже якісний контент. І це радує, що таке є у цей важкий час.

Наступний матч «Київ Кепіталз» після міжнародної паузи запланований на 14 листопада. Суперником команди знову стане ХШ «Рига/Динабург». Це буде четверта зустріч між клубами у поточному сезоні: матч відбудеться у Даугавпілсі.

Марина Дідик