Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх очікувано перемогла у стрибках у висоту у Другому дивізіоні командного чемпіонату Європи, який відбувається у польському Хожуві одночасно з Європейськими Іграми. Перемогу українці приніс стрибок на 1.97 м, якого вона змогла досягти у третій спробі. Водночас три спроби на висоті 2.02 м виявилися невдалими, хоч у другій спробі Ярослава була дуже близька до успіху.
– Ярославо, Ви перемогли у вашій групі з результатом 1.97 м. Із трьох спроба на 2.0.2 мені сподобалася друга спроба…
– Друга спроба була найкраща, вона була близька. Можливо, якщо я б одразу, розуміла, що є ще третя, тому що я думала в нас, була таке, що 4 спроби невдалі і все, завершується змагання. Тож я думала після другої спроби, що все – не взяла, значить, змагання закінчено. Однак потім мені сказали, що є третя, треба стрибати. Але на сьогодні, я дуже щаслива, що стрибнула 197. На жаль, з третьої спроби, тому є над чим працювати. Справді, цей старт це показав, тому будемо напрацьовувати та йти до своєї мети.
– Чи важко Вам налаштуватися на третю спробу, коли вже все висить на волосинці? Чи вмієте абстрагуватися від напруги?
– Ви знаєте, це вже не перше моє змагання, коли я стрибаю з третьої. Звичайно це складно, хочеться не витрачати багато енергії на спроби, хочеться стрибати з першої, аби високі результати показувати, аби були сили. Але поки що ми працюємо над цим і насправді я в хорошій формі, і я відчуваю, що готова стрибати за 2 метри. Сезони моїх минулих стартів це показали, але працюємо і я дуже щаслива бути тут, представляти нашу країну на командному Чемпіонаті Європи і на Європейських Іграх. Тому що зараз все разом. Дякую військовим, які захищають. Завдяки їм я маю цю можливість тут виступати і показувати результати.
– Нинішній формат поєднання Європейських Ігор та командного чемпіонату Європи доволі специфічний. Чи важко знайти мотивацію на такі змагання?
– Я, взагалі,спочатку їхала на Європейські Ігри, а потім дізналася, що це командний чемпіонат Європи і ми боремося за вихід до першого дивізіону, але водночас індивідуально ми боремося за медалі на Європейських Іграх. Тому спочатку було складно, але потім призвичаїлася. Я розуміла, що просто треба стрибати і все буде гаразд.
– Тепер будете спостерігати за першим дивізіоном і стежити за їхнім результатом?
– Так, у неділю вони стрибають, тож будемо дивитися.
– Хто міг би дотягнутися до Вашого результату? Кого Ви вважаєте своїми головними конкурентами?
– Дуже складно сказати, тому що, дівчата всі готові і минулі змагання це показали, що всі у гарній формі, тому не можу так сказати. Будемо дивитися.
– Однак очевидно, що на нагородженні ви у будь-якому разі не будете, бо ви уже поїдете, так?
– Сказали, що якось медалі нам передадуть через НОК.
– Як оцінюєте умови для атлетів на Європейських Іграх?
– Тут гарно. Але основні Європейські ігри в Кракові, де, на жаль, ми не маємо можливості виступати, бо там нема легкоатлетичного стадіону. Тому ми, легка атлетика живе окремо від всіх. Але ми дивимося усі сторіз. Думаю, Польща гарно приймає. І нас в принципі дуже гарно прийняли, тому все добре. Слава Україні!
– Героям слава!
Олександр Гливинський, Хожув, Європейські Ігри