19-річний гімнаст Ілля Ковтун став одним із головним героїв чемпіонату Європи, що відбувся у турецькій Анталії. Юний українець здобув одразу три медалі, одна з яких – золота і це дуже високе досягнення. Однак все ж не дає спокою питання: а хто, крім Ковтуна здатен боротися за медалі у нашій команді і які перспективи в української спортивної гімнастики на олімпійський рік?
Склад Збірної України на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики:
Чоловіки: Ілля Ковтун, Ігор Радівілов, Микита Мельников, Пантелій Колодій, Радомир Стельмах.
Жінки: Анна Лащевська, Єлизавета Губарєва, Ілона Крупа, Діана Савельєва.
У командних змаганнях чоловіча команда посіла дев’яте місце, жіноча – 16-те.
Ковтун тягне збірну
На фоні невдачі жіночої команди, жодна представниця якої не кваліфікувалася до фіналів, чоловіки виступили значно краще, більшою мірою завдяки саме Ковтуну, який виборов три з чотирьох «чоловічих» нагород на континентальній першості. У найпрестижнішому виді змагальної програми – багатоборстві, Ілля здобув «бронзу», до якої додав ще одну медаль такого ж гатунку на поперечині та здобув чемпіонський титул у «фірмовій» вправі українських гімнастів – паралельних брусах. Основного конкурента – турецького спортсмена Ферхана Арікана, Ковтун випередив на 0.233 балу, здобувши своє дебютне «золото» на чемпіонатах Європи. Варто зазначити, що Ковтун також продемонстрував доволі високі результати у вільних вправах, отримавши 13.733 балу, що забезпечило йому шосте місце, а у фіналі вправи на коні, Ілля зміг увійти до топ-5 із результатом у 14.233 балу.
Головний тренер України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський розраховує що Ковтун так само буде боротися за медалі і на світовому чемпіонаті, що відбудеться у жовтні у Нідерландах. Водночас наставник зауважує, що в Іллі є антропометричні труднощі, які атлет змушений долати:
«Зважаючи, що від природи Ілля високий й, відповідно, у нього доволі велика вага, йому аж ніяк не легко виконувати гімнастичні вправи, але він хлопець, який вміє зібратися в потрібний час й добре виступити».
Ще одна українська медаль на цьому Євро – у досвідченого Ігоря Радівілова, в його коронному опорному стрибку. 2020-го та 2021-го Ігор ставав європейським чемпіоном у цій вправі, торік у Мюнхені був «бронзовим» і цей результат повторив в Анталії. У фіналі змагань Радівілов отримав від суддів 14.750 балу, пропустивши вперед представника Вірменії Артура Давтяна та чемпіона у багатоборстві – британця Джейка Джермейна.
Хто, крім Ковтуна?
Зазначені результати дозволи збірній України посіла п’яте місце у загальнокомандному медальному заліку після Великої Британії, Італії, Туреччини та Вірменії. Місце у топ-6, особливо у важкі воєнні часи, є приводом для оптимізму. Сартинський у коментарі АСЖУ сказав, що виступом своїх хлопців задоволений:
«Команда виборола путівки на чемпіонат світу, ми здобули медалі – «золото» й три «бронзи», тому оцінюю виступ команди як «дуже добрий».
Порівнюючи нинішній виступ на Євро з двома попередніми, відзначаємо прогрес у «плюс 2 медалі» (2022-го було «срібло» Ковтуна на брусах та «бронза» Радівілова в опорному; 2021-го «золото» Радівілова в опорному та «бронза» Ковтуна у багатоборстві).
Цьогорічний чемпіонат Європи підтвердив високий клас Іллі Ковтуна, який продовжує підійматися на подіум в «абсолюті» (2021-го він також взяв «бронзу» у багатоборстві й на світовому чемпіонаті), та високу стабільність нашого «ветерана» Ігоря Радівілова, який утримує позиції в опорному стрибку.
Повернення Верняєва
Водночас два останні роки українці виступали без свого багаторічного лідера олімпійського чемпіона Олега Вернява, який нещодавно домігся скасування дискваліфікації й почав тернистий шлях підготовки до світового чемпіонату. Потенційне зростання конкуренції у команді не може не тішити Геннадія Сартинського:
«Поки Верняєва не було, лідером був Ковтун, а як Верняєв вийде, тоді побачимо. Олег по своєму житті – лідер. Він лідер у всьому, тому я подивлюсь як буде далі і якщо у нас буде два лідери, то це добре, якщо буде три – ще краще».
Ще один сильний боєць, на якого Генадій Сартинський не міг розраховувати у Туреччині – Назар Чепурний, повертається до тренувань після травми й дає підстави тренеру для надій на добрі перспективи у контексті світового чемпіонату та Олімпіади у Парижі:
«Наразі ми виступали не такою сильною командою, бо у нас ще є два гімнасти – це Верняєв та Чепурний, які лише починають налагоджувати свій фізичний стан, тому вони не поїхали зараз, а будуть готуватись до чемпіонату світу. І якщо вони все зроблять, як ми плануємо, то на чемпіонаті світу у нас буде дуже гарна команда і ми зможемо боротися, в першу чергу, за путівки на Олімпійські ігри і, у другу чергу, намагатись увійти до трійки найсильніших команд світу»
Жіночі перспективи
Щодо жіночої команди, то у Туреччині інтереси України захищали дві більш досвідчені гімнастки – 18-річні Єлизавета Губарєва та Діана Савельєва, та дві дебютантки чемпіонату Європи – 15-річна Анна Лащевська (дебютувала у 2023 році на рівні Кубка світу та вже здобула три медалі на етапах у Досі та Баку) та 16-річна Ілона Крупа (у березні стала абсолютною чемпіонкою України).
Губарєва з Савелюєвою уже мали за плечима досвід виступів на європейських та світових чемпіонатах: Савельєва виступала на обох турнірах минулого року, а для Губарєвої це Євро вже четверте у кар’єрі (2020 вона у складі жіночої команді виграла «золото» на «пандемійному» чемпіонаті у турецькому Мерсіні).
Цього разу нашим дівчатам похвалитися відверто нічим: командою посіли лише 16 місце, ніхто не пробився до індивідуальних фіналів. Найкраще місце в окремих вправах у Губарєвої (20-те на різновисоких брусах). Переможниця та призерка етапів Кубка світу Анна Лащевська стала 32-ою на брусах (виграла цю вправу у Досі), та 53-ою на колоді (брала «срібло» й «бронзу» цьогоріч на Кубку світу). Лащевська також посіла найвище з наших місце у багатоборстві – 32-ге. Савельєва – 76-та у вільних вправах та 119-та на колоді, Крупа – 49-та у багатоборстві, найкраще місце в окремих вправах – 44-те на брусах.
Головний тренер жіночої збірної України Андрій Береговий, аналізуючи на прохання АСЖУ, виступ команди на Євро, припустив тренерську помилку в кількості виступів до Євро, адже та ж Лащевська раніше цього року успішно виступала на Кубку світу:
«Я вважаю, ще не прорахували кількість стартів, можливо, так. Зараз можна аналізувати в яку сторону завгодно, але ж факт залишається фактом, проте ми нічого не втратили тому, що на чемпіонаті світу будуть представлені Ілона Крупа та Анна Лащевська, а боротьбу за олімпійські ліцензії ніхто не скасовував. Команда в нормальні часи боролося за потрапляння на Олімпійські ігри, але й тоді не все так добре було. Зараз же, взагалі, важко щось прогнозувати, причини ви знаєте».
На відміну від чоловічої команди, жіноча не змогла пробитися на чемпіонат світу, опустившись у загальнокомандному рейтингу з 12-ї на 16-ту позицію. Андрій Береговий вважає, що забракло дещиці, хоч, як виявилося, таке завдання не розглядалося тренерським штабом, як реальне:
«Ну, ми трошки не дотягнули до кваліфікації на чемпіонат світу (командної), були певні помилки, але з того що у нас було в наявності – дівчата фактично впорались з завданням. Ми сподівалися на Анну Лащевську, що вона проб’ється до фіналу на колоді, тому я вважаю, що десь ось ця помилка нам завадила пройти так, як ми мріяли. Але нічого не трапилося, всі помиляються. Взагалі-то, ми не дуже розраховували на участь команди в чемпіонаті світу, тому що на цей момент це, дійсно, нереально».
Береговий позитивно оцінює виступи дебютанток – «Крупа впоралася на сто відсотків – пройшла без помилок, а Лащевській не дозволила пробитися до фіналу одна прикра помилка». Дівчатам лише 15 та 16 років, тож вік дозволяє зростати й прогресувати. Після того, як лідер збірної Анастасія Бачинська завершила виступи (у серпні минулого року), уже два чемпіонати Європи поспіль українські дівчата не можуть дотягнутися до подіуму на Євро, не кажучи вже про світовий. Наразі, перспективи наших дівчат не назвеш райдужними, ще й з огляду на воєнні реалії, які роблять усе у десятки разів проблематичнішим, ніж у мирні часи. Але Андрій Береговий вірить у своїх юних зірочок – тож хочеться сподіватися, що у жовтні вони зможуть здивувати світ.
Катерина Смогоринська, Олександр Гливинський