Переможниця опитування АСЖУ на звання “Найкращого атлета 2020 року” Марина Бех-Романчук, на жаль, не зуміла здобути олімпійську медаль на Іграх у Токіо.
Вочевидь, далося взнаки хвилювання: із шести стрибків, зроблених Мариною у фіналі, лише один приніс результат – 6 метрів 88 сантиметрів, решта п’ять спроб були нівельовані через заступи.
До свогокар’єрного Personal Best на повітрі (6,93 м) українка не “дострибнула” у Токіо 5 сантиметрів. Водночас варто зауважити, що усі три олімпійські призерки показали результаті вищі за особистий рекорд Марини Бех-Романчук: срібна і бронзова призерки стрибнули на 6,97 м, а фаворитка змагань – німкеня Малайка Міхамбо “вирвала” олімпійське золото в останньому фінальному стрибку із показником у 7 метрів.
Ще до початку змагань у секторі стрибків експерти прогнозували, що саме стрибок на сім чи за сім метрів принесе золоту нагороду тій атлетці, яка зуміє його досягти. Та й сама Марина в інтерв’ю АСЖУ у січні цього року визнавала, що медалі Олімпіади будуть розігруватися на цій довжині. Тоді Бех-Романчук зауважила, що намагається не зациклюватися на цій цифрі, а просто продовжує напрацьовувати свої стрибки, прагнучи прогресу у результатах.
І нинішній змагальний рік українка розпочала впевненою перемогою на чемпіонаті Європи у приміщенні, вигравши “золото” із найкращим результатом сезону у світі, при цьому залишивши позаду чемпіонку світу Малайку Мігамбо. Марина цілеспрямовано готувалася до Олімпіади, налаштовуючи себе на боротьбу за найвищий результат.
Олімпіада – найважче випробування для кожного спортсмена і,якщо були якісь проблеми чи перешкоди “за кадром”, атлетка сама про це розповість згодом. Зараз же, не маючи підстав казати про те, що Марині щось завадило (крім, звісно, браку стартів через пандемію), можемо констатувати, що Бех не вдалося приборкати внутрішнього переживання, що й вилилося у таку велику кількість заступів – п’ять у фіналі і сім загалом, з урахуванням квалфікаційних стрибків. Це, справді, забагато. Далекі стрибки Бех показали її колосальний потенціал, однак розрахувати розбіг цього разу не вдалося. Тож та холоднокровність, яка раніше давала Марині можливість виривати “срібло” чемпіонату світу і перемоги на етапах Діамантової Ліги, цього разу, на жаль, нашу атлетку зрадила.
Однак, повторимося, Олімпійські Ігри – ні на що не схоже змагання, а тому все, що зараз потрібно талановитій спортсменці – пережити цей непростий момент, морально перезавантажитися і працювати далі. Адже до наступних Олімпійських Ігор у Парижі – лише три роки. А з цієї Олімпіади потрібно взяти лише позитив – на відміну від своїх дебютних Ігор у Ріо, де у фіналі Марина заступила усі стрибки, в Японії, хоч вдався і один стрибок, зате він дав можливість потрапити до фінальної вісімки і, у підсумку, стати п’ятою. У кожного свій шлях до олімпійської медалі, тож віримо, що в українки – він тернистий, але з “хепі-ендом”.
Перебіг подій у Токіо
Фінал стрибків у довжину Бех-Романчук розпочинала сьомою – одразу після лідерки сезону Езе Бруме, котра підтвердила свій статус, зі старту захопивши лідерство – 6.97! Наша атлетка розпочала із заступу. Чемпіонка світу 2019 року і володарка найвищого особистого рекорду серед усіх учасниць (7,30) Малайка Мігамбо розпочала зі стрибка на 6,83 м, що дозволило їй вийти на друге місце. Замкнула трійку найкращих після першої спроби сербка Івана Спанович з (6,71).
У другій спробі Малайка максимально наблизилася до Бруме – 6,95. Покращила результат ще одна претендентка на медаль – американка Брітні Різ (6,81).
Марина стрибала наступною після нігерійки Бруме і знову заступила: мінімально, усього лиш на 2 сантиметри, однак заступ є заступ. Тим більш прикро, що стрибок вдався – українка “полетіла” далі, ніж під час першої спроби.
Характер Марини
Після третьої спроби із 12 фіналісток боротьбу мали продовжити восьмеро найкращих. І Бех-Романчук вкотре продемонструвала, що вміє збиратися у відповідальні моменти (нагадаємо, що й у кваліфікації Марина зуміла вийти у фінал з однією успшною спробою – дві інші були із заступом). Отож за крок від вильоту уродженка Хмельниччини стрибає на 6.88 метри, підіймається на п’яту позицію і залишається у боротьбі!
Тим часом, американка Брітні Різ повтрила результат Езе Бруме (6.97), однак вийшла на лідерську позицію за рахунок кращої другої спроби. А от ще одна претендентка на медаль – Хадді Санья зі Швеції, хоч і виконала чисто усі свої три стрибки, до фінальної вісімки не потрапила, завершивши змагання із результатом 6.67 (9-те місце).
На другому етапі учасниці стартують у зворотньому порядку: Марина стрибала четвертою – і знову заступ. Відчуваючи це, українка приземлилася на коліно.
У четвертому стрибку Езе Бруме повернула собі поточне перше місце стрибком на 6.88 метри, що перевершив кращу другу спробу Брітні Різ. Цікаво, що американка у наступному стрибку теж покращила свій другий стрибок, але здійснила його на сантиметр ближче – 6.87 метри.
Близкість “камбеку”
П’ятий стрибок міг би принести такий необхідний для Марини Бех-Романчук “камбек”. Українка стрибнула під 7.00 метрів, але знову заступила – на 2.5 сантиметри. Проте суперниці не покращували свої результати – українка залишалася п’ятою. А у боротьбі Бруме та Різ знову відбулася зміна позицій: американка “полетіла” на 6.95, вийшовши на першу місце і, як бонус, отримала право на заключний стрибок останньою.
Після виконання учаснирцями заключної фінальної спроби Марина Бех-Романчук гарантувала собі п’яте місце – жодна із суперниць її не обійшла. Але покращити результат Марина не зуміла: п’ятий заступ і надія на медаль розтанула…
Вирішальний стрибок Малайки
А от Малайка Мігамбо укотре показала свій характер і майстерність, стрибнувши на знакові сім метрів! І це при тому, що у німкені був недоступ у гігантські 19 (!!!) сантиметрів! Малайка виправдовує статус фаворитки і, на додаток до своїх титулів чемпіонки світу та Європи, вперше у кар’єрі здобуває олімпійське “золото”!
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS