Єдиний захисник, що двічі виграв «Золотий м’яч»
Азербайджанський журналіст Расим Мовсумзаде зібрав найяскравіші досягнення легендарного Кайзера Франца, котрий нещодавно відійшов у засвіти, принагідно пригадуючи й протистояння з німцем свого видатного земляка Анатолія Банішевського.
Наймолодшими гравцями серед півфіналістів чемпіонату світу 1966 року були 20-річні Анатолій Банішевський – «золотий гравець» Азербайджану у складі збірної радянського союзу, та Франц Бекенбауер із Західної Німеччини.
Їхні команди грали одна проти одної за вихід до фіналу мундіалю і Бекенбауеру, який часто підключався до атак, вдалося забити класний гол Льву Яшину: після розіграшу кутового він потужним ударом з-за меж штрафного майданчика пробив у ближній кут. Пізніше молодий оборонець отримав попередження за брутальну гру.
Щодо Банішевського, на початку другого тайму у штрафному майданчику збірної ФРН «він був відверто збитий, але суддя призначив за це… кутовий удар» – іронічно коментувала цей епізод радянська преса.
Збірна срср весь другий тайм провела у меншості й програла. Ось статистика матчу ФРН – СРСР (2:1): удари у ворота 11-4, порушення правил 19-18, поза грою 2-0, попередження 1-1, вилучення 0-1.
Відомий лайнсмен Тофік Бахрамов, ще один азербайджанський представник на чемпіонаті світу 1966 року, разом із головним рефері зарахували у фіналі мундіалю гол англійців, який і досі викликає суперечки та дискусії, і який зіграв значну роль у поразці німців. Німеччина – Англія – 2:4 у додатковий час, і бундестім завершив турнір без золотих медалей.
Через вісім років Бекенбауеру вже як капітану збірної вдалося виграти чемпіонат світу, що відбувся на його батьківщині. На 2 роки раніше він став чемпіоном Європи 1972 року. У фіналі німці обіграли радянських футболістів, цього разу з більш відчутною перевагою – 3:0.
Банішевський був головним сподіванням в атаці тієї збірної СРСР: за вказівкою тренера при штрафних вся команда, окрім нього, мала відходити до своїх воріт, а при призначенні пенальті, виконувати його мав саме форвард «Нефтчі». Однак за весь матч Банішевський лише раз був близький до голу: на простріл Володимира Онищенка з лівого флангу він так і не встиг. У результаті Банішевського визнали одним із винуватців тієї поразки та більше не запрошували до збірної, незважаючи на його вагомий внесок у перемогу над югославами у Москві, завдяки якій радянська команда вийшла до фінальної четвірки Євро-72.
Тим часом, Беккенбауер продовжував здобувати нові титули.
З 1974 до 1976-го рік він виграв три Кубки європейських чемпіонів поспіль з «Баварією» – остання перемога зробила його першим гравцем, який виграв три Кубки чемпіонів у статусі капітана клубу.
Франц став першим капітаном, який виграв чемпіонати світу та Європи на рівні збірних, а також Кубок чемпіонів на клубному рівні.
Німець також є першою людиною, яка виграла титул чемпіона світу і як капітан збірної, і як головний тренер (Кубок світу-1990).
Бекенбауер, який отримував «Золотий м’яч» з 1972-го до 1976-го – єдиний захисник, удостоєний цієї престижної нагороди більше одного разу.
Усього він входив до числа претендентів на «Золотий м’яч» 12 разів — така ж кількість і в іншої легенди Йогана Кройфа (їх за цим показником змогли обійти Кріштіану Роналду та Ліонель Мессі). Німець намагався бути об’єктивним, коли говорив про голландця, з яким вони конкурували за звання «Найкращого» у сімдесятих роках минулого століття, хоч і грали на різних позиціях: «Йоган був найкращим, але я виграв чемпіонат світу».
Коли 2020 року видання «France Football» визначало «Команду мрії «Золотого м’яча», складену з найкращих футболістів за всі часи, як член журі я теж голосував за нього. За підсумками голосування, Бекенбауера було обрано найкращим центральним захисникам: він випередив в опитуванні таких видатних гравців, як Франко Барезі, Серхіо Рамос, Фабіо Каннаваро, Боббі Мур, Даніель Пассарелла, Марсель Десаї, Рональд Куман, Матіас Заммер, Гаетано Ширеа.
На відміну від Банішевського, котрий залишив наш світ у віці 51 року, Бекенбауер прожив 78 років.
Хоча він сам офіційно про це не заявляв, та Кайзер Франц не був би проти стати президентом ФІФА або УЄФА, але працювати на цих посадах йому не судилося. Попри те, що ім’я Бекенбауера було причетне до корупційного скандалу ФІФА, він залишиться одним із найкращих футболістів в історії. Німець єдиний гравець, який зіграв у двох фіналах чемпіонатів світу (1966, 1974) та чемпіонатів Європи (1972, 1976)!
Расим Мовсумзаде