Віце-чемпіонкою цьогорічного рейтингу ТОП-10 стала найкраща атлетка 2020 року легкоатлетка Марина Бех-Романчук. 2023-го Марина досягла найвищого для себе титулу у потрійному стрибку, в якому почала виступати лише з попереднього сезону. До звання віце-чемпіонки світу-2019 у стрибках у довжину Бех-Романчук додала світове «срібло» у потрійному, здійснивши «гросмейстерський» стрибок на 15.00 метрів, який лише в останній спробі зуміла перевершити легендарна Юлімар Рохас з Венесуели. Також цього року наша стрибунка впевнено здобула «золото» III Європейських ігор. А ще Марина претендувала на дебютний чемпіонський титул у фіналі Діамантової Ліги, однак за станом здоров’я не зуміла поїхати до американського Юджина.
Стабільності, яку демонструє Марина Бех-Романчук у легкій атлетиці, можна лише позаздрити. Стрибки в довжину? Будь ласка – чотири перемоги на етапах Діамантової ліги. А також “золото” Європи-2021 у приміщенні. Потрійний стрибок? Тут достатньо взяти до уваги минулий, 2022-й. Виграла чемпіонат Європи у Мюнхені (просто неба), плюс віце-чемпіонка світу в манежі Белграда.
Європейські ігри – без конкуренції
Успішним виявився й нинішній 2023-й. Срібна медаль чемпіонату світу у Будапешті, а також “золото” Європейських ігор у польському Хожуві (саме там змагалися легкоатлети). У периметрі комплексних змагань у Польщі відбувався командний чемпіонат Європи. Скрізь лунало, що завдання номер один для України – повернутися до елітного Дивізіону – крізь сукупне призове місце в D-2. На щастя, це вдалося (сходинкою вище розташувалися угорці), але Марина була в потрійному стрибку абсолютно найсильнішою!
Про свій ешелон команд, тим паче мови немає: більше ніхто рубіж 14 метрів не подужав. Але українка пролетіла набагато далі від представниць і самої ТОП-групи. Тугба Данішмаз із Туреччини (14.16), свою медаль номінальної переможниці Ліги D-1, звісно, отримала. Однак стосовно Євроігор, то перевага Марини очевидна – 14.58. Туркеня у цьому заліку друга, а замкнула подіум італійка Оттавія Кестонаро (14.09).
Відблиск світового «золота»
Справжнє шоу вийшло на стрибковому секторі чемпіонату світу в угорській столиці. Бех-Романчук приземлилася на рисці – рівно в 15 метрів. Цифри, що сприймалися гучною заявою на перемогу. І якби ж не чинна світова рекордсменка Юлімар Рохас…
Саме венесуелка на Олімпіаді у Токіо оновила видатне досягнення нашої Інесси Кравець (15.50), яке протрималося, без малого, 26 років. Тепер наявне світове – 15.67. А у Будапешті-2023 олімпійська чемпіонка Рохас мінімально (15.08) випередила Марину. Щільний трикутник протоколу закрила кубинка Леяніс Перес – 14.96. Але “срібло” українки в подібній компанії – дорогого коштує.
Вірус перед фіналом Діамантової ліги
Як і в інших змаганнях, у Діамантовій лізі Бех-Романчук виступала у двох дисциплінах: стрибках у довжину та потрійному стрибку. Від початку року на рівні провідної комерційної серії українка здобула п’ять нагород: три “срібла” (всі — в потрійному) та по “бронзі” в кожній з двох дисциплін.
Успіхи Марини впродовж сезону дозволили їй кваліфікуватися одразу до двох фіналів Діамантової ліги-2023. В Юджині стрибунка претендувала на свій дебютний чемпіонський титул у серії, але врешті не вийде до сектору.
Однак буквально за три дні до початку фіналу Марина повідомила, що у реї гостра вірусна інфекція, яка спричинила високу температуру та ускладнення, тому їй слід було негайно повертатися додому й лікуватися.
– Ми зовсім трішки не дотягнули до фіналу, й це прикро. Дорогою додому ще сподівалася, що стане легше, мені якось допоможуть і я все ж полечу на змагання. Але лікарі категорично заборонили їхати, оскільки в такому разі точно будуть й інші ускладнення й відновлення після них займе вдвічі більше часу. Та головне, що в мене є медаль чемпіонату світу. Це найважливіше. Саме до цього старту ми готувалися найбільше й на ньому ми представляємо не стільки себе, скільки країну, й зараз як ніколи важливо завойовувати ці нагороди не лише для себе, а й для України, – сказала Марина Бех-Романчук у коментарі Федерації легкої атлетики України.
Коментар тренера
Державний тренер з легкої атлетики Олексій СЕРДЮЧЕНКО висловив експертну думку про результати Марини в 2023 році.
Про значні темпи прогресу в потрійному стрибку
– Марина лише два роки, як предметно вдосконалюється в “потрійному”, поєднуючи його зі стрибками в довжину. Цьогорічні 15.00, до речі, не є її особистим рекордом. Адже на торішньому чемпіонаті Європи в Мюнхені вона перемогла з результатом 15.02, відчутно обійшовши найближчих конкуренток з Фінляндії й Ізраїлю. Отже, від найперших кроків у цьому виді програми до сьогодення – поступ просто вражаючий. Й знаючи її цілеспрямованість, робимо припущення, що це далеко не максимум!
Про “якусь” венесуелку, котра стала на заваді
– Насправді, Юлімар Рохас є лідером світового рейтингу близько 8 сезонів. Про випадковість розв’язки в Будапешті, подумалося хіба що через її виграш у найостаннішій спробі. Але у суперечці таких грандів це – зовсім не рідкість.
Про неоднозначне суддівське рішення щодо заступу під час стрибків у довжину на ЧС-2023
– Відеоповтори не дали чіткого розуміння “був – не був”. Стопа буцімто перетинає планку відштовхування, а з іншого ракурсу повертається назад. Ну, це ж лазерний промінь! В підсумку, нам відмовили в апеляції, яку подала українська сторона. Втім, не слід казати, що це коштувало медалі – ситуація трапилася ще в кваліфікаційній серії за вихід до фіналу.
Про олімпійську ліцензію “в довжині”
– Норматив на Париж-2024 дорівнює – 6.82. Перед нею конкретне завдання, і це абсолютно до снаги Марині. Перепустку у “потрійному” оформила раніше. Виконання дозволяється що на стадіоні, що під дахом. Часу достатньо.
Про різне сприйняття до “подвійного прізвища” й тепер
– Безумовно, одруження з відомим плавцем-стаєром Михайлом Романчуком додало настрою, мотивації, впевненості. Все-таки, Михайло здобув у Токіо дві олімпійські медалі – срібну та бронзову, крім того, що є п’ятиразовим чемпіоном Європи. Марина немов зарядилася подвійною відповідальністю: наздогнати чоловіка у здобутках – це великий кураж, який читається в її очах.
Про секрети популярності й медійності
– Прізвище Бех-Романчук стає синонімом українського успіху: юні легкоатлетки дивляться, здогадуючись, яка за цим усім праця, і мріють про такі вершини. Вболівальники теж вдячні й пишаються спортсменкою такого рангу. Ну, а бути взаємно цікавою й поважною з репортерами – це теж ознака відповідальності й професіоналізму.
Євген Карельський, член АСЖУ