Українські атлети скликали спеціальну прес-конференцію, аби висловити свою незгоду з рішенням Міжнародного олімпійського комітету допустити атлетів з росії та білорусі до міжнародних змагань. Ініціатором виступив дворазовий учасник Олімпійських Ігор Владислав Гераскевич, якого підтримали олімпійська чемпіонка Ольга Харлан, призерка Олімпіади Ярослава Магучіх, тенісистки Леся Цуренко та Марта Костюк. Також на запрошення Влада долучитися до медіа-заходу охоче відгукнулися легендарний чеський хокеїст, олімпійський чемпіон Домінік Гашек, німецька фехтувальниця Леа Крюгер та естонська біатлоністка Йоханна Таліхярм.
З допомогою спортивного медіа-ресурсу Tribuna.com атлети організували онлайн-зустріч з медіа, на яку зареєструвалися понад 70 представників ЗМІ з усього світу.
Пан Бах на свій лад трактує неприпустиму дискримінацію
Для того, аби дати правове тлумачення рішенню МОК атлети запросили на зустріч двох експертів з прав людини. Власне, саме на висновки такого роду фахівців опирався МОК, готуючи відновлення допуску атлетів з країн, які ведуть збройну агресію проти України.
Професорка з міжнародного права університету Ерланген-Нюрнберг, членкиня комітету з прав людини Німецької олімпійської спортивної конфедерації Патрісія Віатер-Хальгарт перш за все пояснила, яким є стандарт перевірки з точки зору прав людини:
«Усі комітети з прав людини та суди вважають, що нерівне ставлення за національною ознакою є неприпустимою дискримінацією, лише якщо вона не може бути виправдана законними підставами. Цитуючи спеціального доповідача у сфері культурних прав Александру Ксантакі, президент МОК Бах заявив учора, що пряма расова дискримінація є «імперативною нормою міжнародного права». Відтак ця заява Баха наче говорить про те, що міжнародне право робить повернення російських та білоруських спортсменів обов’язковою, оскільки нерівне ставлення за національністю є абсолютною помилкою.
Однак з точки зору теорії та практики прав людини це неправильно. Справді, заборона расової дискримінації є частиною того, що можна назвати «вищими нормами міжнародного публічного права». Однак це не означає, що це право не мати іншого ставлення на основі національності є абсолютним».
Чи думає МОК про захист людських прав українців чи його турбують лише росіяни?
Пані Віатер-Хальгарт звернула увагу на те, що Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, який власне має компетенцію вирішувати такі питання, зазначає у Загальній рекомендації XXX, що може бути об’єктивне та розумне виправдання для різного ставлення. Як приклад, вона навела справу, яка була винесена Європейським судом з прав людини у 2017 році, і в якій сама Росія намагалася виправдати національний закон про усиновлення, який виключав американських громадян США через їхню національність, посилаючись на об’єктивні та розумні підстави такого нерівного ставлення.
«Отже, це стандарт перевірки, з яким ми повинні мати справу, – робить висновок Патрісія, – це означає, що питання повторного вступу має бути оформлено двома основними питаннями:
1. Які законні цілі недопущення російських і білоруських спортсменів до міжнародних змагань?
2. Чи можна досягти цих цілей менш обмежувальними засобами, ніж повна заборона?
Це означає, що ми повинні детально перевірити, чи умови, запропоновані МОК для повторного допуску, однаково підходять для досягнення зазначених цілей на противагу повному виключенню російських спортсменів. Для менек є дві основні легітимні цілі: захист людських прав українців та сприяння миру».
Фахівець розшифрувала поняття прав людини українських спортсменів у рамках спортивних змагань: «захист права людини на психічне здоров’я, захист її гідності, а також власне право на безперешкодну участь у спорті як прояві культурного життя та право на роботу».
Таким чином, резюмувала пані Віатер-Хельгарт, з одного боку, МОК та міжнародні спортивні організації, справді, повинні бути політично нейтральними. Але, з іншого боку, цю політичну нейтральність формує Олімпійська хартія, яка закликає МОК та федерації сприяти миру. Відтак відстороненням росіян та білорусів вони зробили вагомий внесок в сприяння миру, адже захистили змагання та їхніх учасників від впливу російської воєнної пропаганди.
Йоганна Таліхярм: «Я була єдиною, кого перебила пані Ксантакі»
Триразова учасниця Олімпійських ігор, естонська біатлоністка Йоганна Таліхярм розповіла про те, як сприймає іншу думку спецдоповідачка ООН Александра Ксантакі:
«Як тільки під час онлайн-колу я сказала, що позиція естонських атлетів полягає у тому, що зараз не час для повернення російських та білоруських спортсменів до змагань, я була єдиною, кого пані Ксантакі перебила під час цієї зустрічі, вживаючи її «what about» аргументи проти мене. І коли я хотіла коротко відповісти їй на це, мені сказали, що «нам час рухатися далі й продовжувати зустріч». Думаю, що багато атлетів мали відчуття, наче мене просто «відрізали». Я отримала дуже багато реакцій від решти атлетів.
Пізніше я отримала вибачення від Комітету атлетів, які організовували цю зустріч. Думаю, це був потужний момент, після якого ми зрозуміли небажання Ксантакі приймати думку інших та її негідний стиль комунікації, який також був очевидним під час її переписок у Твіттері».
Поздняков: «Для російського спортсмена — честь брати участь у війні проти України»
Інший правник Марк Орт, який був присутній на онлайн-зустрічі, наголосив на необ’єктивній позиції МОКу:
“МОК заявляє, що буде допускати нейтральних спортсменів, поки вони не скажуть щось на підтримку російської армії або дій росії в Україні. Але згідно з правилом 50 статуту МОК, будь-який спортсмен вже зобов’язаний утримуватися від політичних заяв. Цього недостатньо, коли мова про захист усіх спортсменів: не лише з росії, але й з України та інших країн, які також мають право на мирну і безпечну участь в Олімпійських іграх».
Пан Орт доречно процитував слова президента НОК росії Станіслава Позднякова: «для російського спортсмена є честю брати участь у війні проти України»
«Ця заява є доказом зв’язку між спортом і державою в Росії, яка заперечує нейтралітет російських спортсменів і через що їх не можна допускати до змагань. МОК мав звернути увагу на такі слова Позднякова, – переконаний Марк Орт.
Леа Крюгер: «Ми не згодні з рішенням МОК!»
Німецька фехтувальниця Леа Крюгер поділилася своєю реакцією на те, що Міжнародна федерація фехтування FIE дозволила росіянам і білорусам повернутися до змагань ще до останнього рішення МОК:
“Думаю, для багатьох фехтувальників це рішення було заплутаним: постало чимало запитань. Не було зрозуміло, наприклад, як тепер відбуватиметься кваліфікація на Олімпійські ігри? Як українцям тепер змагатися з росіянами, враховуючи, що у нас в руках зброя. Федерації приймають рішення щодо спортсменів, а ми вже повинні мати справу з наслідками. Цим рішенням федерація поставила інтереси росіян і білорусів вище за інтереси інших спортсменів, зокрема, українців”.
«Таким чином, ми хочемо показати світові, що ми з цим не згодні, – заявила Крюгер, – більше 300 спортсменів з Німеччини підписали лист, який ми опублікували вранці 28 березня, до рішення МОК. Вимагаємо скасувати рішення про повернення росіян і білорусів з вищезазначених причин. Їх треба відсторонити, бо мова йде про життя, а не про змагання».
Леа також підкреслила, що важливо захистити українських спортсменів, яким потрібен потужний голос, щоб сказати, чи задоволені вони такими рішеннями федерації та МОК.
Ольга Харлан: «Війна ще триває»
Олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан заявила, що на позачерговому Конгресі Міжнародної асоціації фехтування FIE, де було ухвалено рішення про повернення росіян і білорусів, вона не почула жодного слова солідарності з Україною чи українськими фехтувальниками.
За відчуттям Ольги, з перших хвилин Конгресу, стало зрозуміло, що керівництво FIE – на боці росіян. Чутки про повернення агресорів до змагань ходили й ранІше, але Харлан не хотіла вірити у це: оскільки війна в Україні триває, таке рішення видавалося їй просто неймовірним.
«Для мене, як громадянки України, це рішення навіть важко збагнути. Ми намагалися надати цьому розголосу. Я хочу подякувати Леї та 325 фехтувальникам за їхню заяву до МОКу. Нам слід тиснути ще сильніше», – підсумувала Ольга.
Чому МОК дає особисту думку замість думки ООН?
Скелетоніст Влад Гераскевич, який модерував зустріч, процитував слова представника України при ООН Сергія Кислиці, який зазначив, що посилання Томаса Баха на оцінку спецдоповідачки ООН Ксантакі є некоректним, адже це особиста думка Александра, а не позиція ООН, на яку посилався МОК.
«То чому ми повинні слухати людей, які не є фахівцями у спорті і які не вважають винними російських солдатів, що добровільно пішли воювати? Очевидно, що вони не розуміють процесів в олімпійському русі», – резюмував Влад.
Гераскевич нагадав, що росіяни досі працюють у різних комітетах МОК, як-от Олена Ісінбаєва. На переконання Владислава, ці люди не повинні впливати на майбутнє олімпійського руху, тому мають залишити свої посади.
Українські тенісисти: у нас не вистачає сил змінити ситуацію
Готуючи рішення МОК, Томас Бах раніше заявляв, що прикладом того, що українці та росіяни можуть зустрічатися на спортивних змаганнях, є теніс, де такі матчі відбулися. Тенісистки Марта Костюк і Леся Цуренко, які мали такий досвід, розповіли про ситуацію зсередини.
Марта Костюк підкреслила, що в українських тенісисток просто не вистачає впливу і сил, щоби добитися від ATP і WTA дискваліфікації росіянок і білорусів:
«Останній рік ми боролися за виключення росіян і білорусів з нашого спорту, але, на жаль, ми не самостійні гравці, ми наче на роботі в ATP і WTA. І тому у нас немає достатньо сил, щоби змінити ситуацію, і ми не робили це публічно, тому мало людей про це знали. Але кілька тижнів тому багато речей відкрилися і ми отримали велику підтримку в Інтернеті.
Що стосується мого матчу проти росіянки, про який Бах згадував на своїй прес-конференції, через рейтингову систему спорту, якщо я не буду грати в ігри, моя кар’єра буде закінчена».
Потрапили у пастку
Досвідчена тенісистка Леся Цуренко, яка відмовилася грати з білорускою Ариною Сабаленко, пояснивши це особистими причинами, додала:
“Містер Бах багато разів згадує теніс, чи не в кожній своїй промові, і, як сказала Марта, ми фактично з самого початку війни боремося проти участі росіян і білорусів у змаганнях. І те, що говорить Бах – про теніс як приклад конкуренції між українцями та росіянами — це явна маніпуляція. У той же час він не хоче казати про поганий приклад спортивної поведінки: про ту символіку, яка була трибунах – російські прапори і навіть портрет путіна під час того матчу.
Весь рік ми чітко бачимо, що ATP і WTA фактично захищають росіян і білорусів, а про українців геть забувають – як вони себе почувають і в яких умовах їм змагатися. Хоча є приклад росіянки Анастасії Гасанової, яка опублікувала у своїх соцмережах відео, де вона говорить те саме, що заявляє російська пропаганда, чітко демонструючи підтримку війни в Україні. І я впевнена, що вона така не одна. Тому ми стикаємося з ситуацією, в якій нас оточують гравці, які потенційно підтримують війну, але ніхто не хоче про це говорити».
Цуренко каже, що українці опинилися в пастці – вони змушені грати, тому що їм так говорять організації, незважаючи ні на що. «Водночас вони роблять усе, щоб не допустити жодних акцій з боку українців. За кілька днів у нас буде ще одна зустріч, де ми знову порушимо це питання», – сказала Цуренко.
Як вас використовує російська пропаганда
Легкоатлетка, чемпіонка Європи у приміщенні та на повітрі, срібна призерка чемпіонату світу та бронзова призерка Олімпіади Ярослава Магучих на власному прикладі розповіла про те, як російська пропаганда використовує спорт.
Вона пригадала гучну історію про спільне фото з росіянкою Марією Ласіцкене з літньої Олімпіади в Токіо, яке агресори використовували як символ дружби двох народів. Як представили ситуацію російські ЗМІ: «Незважаючи на змагання за різні країни, росіянка та українка залишаються представницями одного народу». І це було використано в росії для пропаганди наративу про спорідненість з Україною, хоча Махучих таким чином лише висловлювала повагу до суперниці.
Нам потрібно працювати разом
Легендарний чеський хокейний воротар Домінік Гашек також підтримав українських спортсменів у боротьбі за їхні права, закликавши всіх боротися за справедливе рішення:
“Вдячні юристам, які пояснили, що Бах помиляється у трактуванні повернення росіян і білорусів. Тепер необхідно пояснити це іншим людям. Я хочу закликати всіх гучно заявляти про ці факти й підтримувати один одного.
Також слід давати розголосу таким історіям, як спілкування Таліхярм з Ксантакі. Побачимо, чим це закінчиться, але нам потрібно підтримувати один одного в нашому прагненні. Це буде довга війна, але ми переможемо. Нам потрібно працювати разом».
Українські спортсмени планують продовжувати подібні онлайн-зустрічі зі світовими ЗМІ, щоб повідомляти про те, що насправді відбувається за лаштунками спорту та «робити світ кращим».
Олександр Гливинський