До Місяця і назад: AIPS Sport Media Awards відзначила видатні досягнення у галузі спортивних ЗМІ
Приголомшлива церемонія під відкритим небом на міжнародному стадіоні Халіфа, під сяючим повним місяцем в Досі – вручення AIPS Sport Media Awards 2021. Були сльози, була радість, були сильні та емоційні промови. Це була ніч для журналістики, для журналістів. Це була ніч, коли футбольне поле потрібне було не для репортажу з медіа-трибуни, а для того, щоб пострибати і відсвяткувати професію, яка є не роботою, а місією та пристрастю.
Після останнього голосування журі подіум переможців був нарешті відкритий. Протягом трохи більше однієї години понад 30 журналістів, фотографів та відеооператорів стали новим еталоном спортивних ЗМІ. Сербія, Китай, США, Франція, Австралія, Бразилія, Болгарія, Алжир, Намібія, Великобританія, Іран, Нова Зеландія, Аргентина, Пуерто-Ріко, Гана, Уганда, Італія, Індія… п’ять континентів було представлено на церемонії, яка ознаменувала першу церемонію вручення нагород AIPS після пандемії Covid-19. Ментор Ріккардо Романі, який висвітлював війну в Україні та був присутній у військових сценаріях в Афганістані та Ірані, представив історію українського журналіста Владислава Дунаєнка, який після участі у програмі молодих репортерів у Лозанні, у листопаді 2019 року вирішив стати солдатом ЗСУ після російського вторгнення.
«Коли я викладаю у своєму класі під час наших програм для молодих репортерів, я інформую наших студентів про проблеми, що виникають у зв’язку із постійними змінами у журналістиці. Я кажу: «Пристосовуйся або помри». Ніколи, в моїх найжахливіших снах я не думав, що ці три слова можуть стати настільки реальними і страшними», – сказав Романі, який підкреслив силу спорту для того, щоби зводити мости для подолання конфліктів. «Ми як спортивні журналісти займаємося будівництвом цих мостів. Тепер наш обов’язок – працювати ще більше, щоб зробити їх сильнішими. Цим ми завдячуємо професії, яку так сильно любимо. Ми завдячуємо цим Владу Дунаєнку», – сказав він.
Президент AIPS Джанні Мерло виступив на сцені: «Наша Асоціація організовує багато програм для молодих репортерів, таких як та, в якій брав участь Влад, аби показати їм шлях. Це шлях, який ми почали у 2016 році, коли вирішили інвестувати в культуру. Наш обов’язок – підтримувати спорт у чистоті, і наша єдина можливість – це будування мостів, як сказав Романі», – сказав Мерло.
У категорії «Фотозйомка у спорті» переможцем став Андрей Ісакович (Сербія), за його неймовірний «Ефект ореолу» (AFP) – фото Формули-1, на якому зображений автомобіль Верстаппена над болідом Гамільтона: шина майже торкається шолома іншого пілота. Місця у трійці найкращих фоторобіт 2021 року за Ісаковичем посіли Андре Дурао (Бразилія) та Фелікс Санчес Арразола (Іспанія).
«Сподіваюся, вам сподобалися всі фотографії, продемонстровані на подіумі, тому що це те, що ми робимо кожен день. І сьогодні я більш схвильований, ніж тоді, коли сфотографував Формулу-1», – сказав Ісакович.
У номінації «Друковані твори — найкраща кольорова робота» перше місце посіли Вуфей Ю (Китай) та Вілл Форд (США). Трійку найкращих доповнили Хосе Енкарнасьон (Пуерто-Ріко) та Нік Гоуп (Великобританія).
Вілл Форд отримав приз і сказав: «Дякую Вуфею Ю, який зараз перебуває у Пекіні і не зміг приїхати через обмеження COVID, але я знаю, що він дивиться церемонію, а також дякую журі та AIPS за це», – сказав Форд. 100-кілометровий ультрамарафон у Китаї закінчився трагедією – помер 21 бігун. Ця стаття була опублікована в журналі Runner’s World.
У категорії «Відеодокументальний фільм» переможцем став Матьйо Дарнон (Франція), за ним слідують Девід Гаррісон (Великобританія) та Крістоф Нар (Німеччина). Дарнон представив фільм “Backdraft” (“Зворотня тяга”, Canal+), який розповідає історію Ромена Грожана, який дивом вижив у жахливій аварії Формули-1 під час Гран-прі Бахрейну: його автомобіль врізався в перепони, розколовся навпіл та спалахнув. Грожану знадобилося 28 секунд, щоб вийти зі свого палаючого автомобіля Хаас тієї ночі. Документальний фільм показує, як сам Грожан та свідки пережили той момент жаху.
У категорії «Аудіо» перше місце посіла Трейсі Голмс (Австралія), за нею – Даріо Річчі (Італія) та Ронні Блашке (Німеччина). «Я повинна привітати кожну людину, яка сидить тут, щоби зберегти натхнення для здійснення змін, дякую AIPS, щоб продовжуєте визнавати цінність нашої роботи. Я хотіла би подякувати господарям цьогорічного чемпіонату світу з футболу 2022 року, Катару, який пов’язаний з труднощами, але усе це запам’ятається тим, як ви даєте собі раду з цими труднощами, чоловіки та жінки з Катару. І, нарешті, дякую афганським спортсменам, жінкам, які просили про допомогу та чий голос був почутий», – сказала Холмс.
Голмс створила не тільки приголомшливий аудіозапис для свого подкасту «Квиток», але й зуміла організувати рятувальну місію, яка врятувала понад 100 афганських спортсменів та їхні сім’ї від режиму талібів, і все це вона зробила, перебуваючи на карантині в готелі після повернення з Олімпіади у Токіо.
У змаганні «Портфоліо» переміг Уеслей Марселіно (Бразилія), за ним – Клайв Мейсон (Великобританія) і Лоїк Венанс (Франція).
Марселіно зробив вражаючу боксерську фото підбірку з Ігор у Токіо, що демонструє пристрасть до спорту – від атмосфери до ключового моменту дегустації золотої медалі. “Це також мій триб’ют для бразильських боксерів, які зробили все можливе”, – сказав Марселіно зі сльозами на очах.
У жанрі розслідування було визначено трьох переможців. Омар та Зохер Буді створили фільм «Драма алжирських гравців та їхніх дітей-інвалідів» (Echorouk TV), в якому були показані товариші з футбольної команди, діти яких народилися з обмеженими можливостями. Можливо, причиною вродженої хвороби стали речовини, які давали футболістам, не знаючи про побічні ефекти. Дімітар Тасєв (Болгарія) провів ще одне допінгове розслідування у фільмі «Допінг у глибокій воді» (BTV Media Group). І на останок, Майкла Уугванга (Намібія) було нагороджено за розкриття історії про низькооплачуваних боксерів, які ризикують життям всього лиш за кілька монет (Confidente Sport).
У категорії «Відеопрофіль спортсмена» перше місце посів Вільям Мосс (США), за ним розташувалися Андраш Мухі Пірес (Угорщина) та Менгтонг Ню (Китай).
Мосс працював над історією Джордана Берроуза (NBC), олімпійського чемпіона та чемпіона світу з боротьби, який готувався до відбору на Олімпійські ігри з однією місією: показати своїй сім’ї власну силу волі й незламніст. «Людина, якій я хочу подякувати найбільше, — це Джордан Берроуз, найнеймовірніша і найнатхненніша людина, яку я коли-небудь зустрічав», — сказав Мосс.
У категорії «Друкований твір — найкраща рубрика» переможцем стала Кейт Роуен (Велика Британія). Друге місце посіла Марсела Мора-і-Араужо (Аргентина), а третє – Емануела Аудізіо (Італія).
Роуен не змогла приїхати на церемонію вчасно через складні сімейні обставини. Її рубрика у The Telegraph (Великобританія) говорить сама за себе: це історія про те, як вона стала однією з небагатьох жінок-журналісток, які займаються регбі, і як вона зазнавала систематичних образ з боку учасників системи, яка не приймає жінок.
У категорії «Короткометражний відеоролик» переміг Мазіяр Купідар (Іран). На другому місці – Хайді Іро (Австрія), а на третьому – Жюльєн Абабса та Гійом Папен (Франція).
Купідар розповів історію чотирьох афганських сестер-біженок в Ірані, які люблять футбол та Кріштіану Роналду.
У категорії «Молоді репортери» визначено трьох переможців: Джо Еллісон (Нова Зеландія) у номінації фотографій, Хосе Енкарнасьон (Пуерто-Ріко) у номінації друкованих творів та Френсіс Хема (Гана) у номінації відео.
«Я хотіла б подякувати журі, AIPS, Досі за те, що прийняли нас, а також моєму татові, який перебуває зараз серед присутніх тут, та моїй мамі, яка дивиться з дому. Також дякую Getty Images за надані мені можливості. Це неймовірний привілей бути тут», – сказала Еллісон.
Історія Енкарнасьйона також посіла друге місце в номінації «Найкращий кольоровий твір», і це історія іподрому Камареро в Пуерто-Ріко, де понад 1400 коней приспали за дивних обставин в одній і тій же ветеринарній клініці. «Я хотів би подякувати своєму дідові, який дуже допоміг мені у цьому розслідуванні і помер невдовзі після його публікації. І я хотів би подякувати всім, хто продовжує боротися зі злочинністю та корупцією у спорті», — сказав Енкарнасьйон, – я не знав з чого почати. Одна річ, яка підтримувала мене, це пристрасть».
Спеціальною нагородою AIPS відзначено кар’єру Джо Ларті (Гана), 95-річної легенди африканської журналістики. «Я дякую з того моменту, як залишив Гану і мене привезли сюди. Після створення національної асоціації спортивної журналістики, у Гані почав розвиватися цей напрям. А прогрес у спортивній журналістиці триватиме завжди», – сказав Ларті, якому присутні влаштували овації стоячи під час найемоційнішого моменту гала-події.
Окрім того, було вручено й особливі відзнаки. Премію “Спорт для надії” отримав Девід Пікер (США) за емоційне відео «Спільне проведення часу» про бейсбольну команду, яка була створена відразу після катастрофи на Фукусімі в Японії. Відзнаку «Спорт для наступного покоління» вручено Джонатану Тейлору (Ірландія) за фільм «Мерая, боксерська мрія» (The Olympic Channel), який розповідає історію корінного американця, котрий хоче потрапити на наступні Олімпійські ігри. Санкет Джайн (Індія) отримав спеціальну відзнаку у програмі молодих репортерів за розповідь про борців. Хосе Ігнасіо Перес Ернандес та Мігель Карбонеро (Іспанія) отримали премію за “Інтерактивний репортаж” (Marca, Іспанія) – матеріал, який розповідає про те, як одну людину, теперішнього посла Колумбії в США, викрав картель Пабло Ескобара і як футбол підтримував його життя.
Крістіна Макфарлейн, Айві Ньяєка та Джо Шеллі (Великобританія) отримали особливу відзнаку за висвітлення проблем прав людини та гендерної рівності у роботі «Біг на рівних» (CNN), – докладний звіт, який з усіх можливих точок зору пояснює проблему трансгендерів і багатьох інших атлетів, які залишає “за бортом” безжальна система.
П’єр Бергонці (Італія) отримав відзнаку за визначне інтерв’ю (La Gazzetta dello Sport) після унікальної зустрічі віч-на-віч з Папою Франциском, під час якої понтифік говорить про футбол, чесну гру, небезпеку допінгу та інші спортивні проблеми. А з документальним фільмом “Standing Firm: Football’s Windrush story” (BT Sport) про карибський вплив на британський футбол Тео Лі Рей (Великобританія) отримав відзнаку за «Боротьбу з расизмом та дискримінацією у спорті». Фред Мвамбу з Уганди був нагороджений за «Оригінальну історію», оскільки він оприлюднив факти маніпуляції тестами на COVID-19 з метою позбавлення найкращих гравців африканської Ліги чемпіонів можливості зіграти за свої клуби у виїзних матчах за кордоном. Нарешті, Еміліано Нунія (Аргентина) отримав спеціальну нагороду за аудіорепортаж (Radio Villa Trinidad, Аргентина) у вигляді інтерв’ю з батьком Пепа Гвардіоли відразу після півфіналу Ліги чемпіонів. Нунія живе у дуже маленькому містечку, але звідти йому вдається брати інтерв’ю, які цінують у всьому світі.
Наприкінці було продемонстровано фотографії, що представляють Тиху Олімпіаду. Це був спогад про дуже особливе Токіо-2021. «Це щось справді особливе. А тепер нам треба дивитися в майбутнє, а наступна Премія – це майбутнє, за два дні ми відкриємо прийом заявок на новий сезон. І я хотів би викликати на сцену шейха Фейсала Бін Ахмада Аль Тані, бо без нього ми не змогли б організувати це нагородження», — сказав Джанні Мерло. «Ми сподіваємося дивитися у майбутнє позитивно. І я можу оголосити, що наступного року ми поїдемо на острів Крит у Греції. А в 2024 році нагородження відбудеться у Парижі, де відсвяткуємо століття AIPS», – сказав Мерло.
Після святкування на сцені та фінального групового фото настав момент селфі. І AIPS Sport Media Awards під місяцем Дохи знову засяяла.
Вітаємо всіх переможців, вітаємо всіх учасників, членів Європейської спільноти та журі, співробітників AIPS, співробітників QSPC зі створенням цієї особливої церемонії. І за те, що зробили її незабутньою.
Мартін Мазур (AIPS Media), переклад та адаптація – Влада Коваленко