Член АСЖУ та AIPS Олексій Ісаєнко побував на грі Уельс – Австрія, де визначився можливий суперник збірної України у фіналі кваліфікації Чемпіонату світу.
І все ж таки матчі такого рангу слід проводити на нейтральній території. Божевільна підтримка рідних стін у результаті стала для Уельсу найважливішою складовою перемоги.
Тільки уявіть, наскільки великі були очікування. Національна збірна – гідна, боєздатна – має реальний шанс на путівку до Катару: залишалося зробити лише два кроки.
При цьому востаннє валлійці брали участь у мундіалі ще в незапам’ятні часи, у 1958-му – коли на турнір вперше приїхала збірна СРСР (без відправленого за ґрати за помилковим звинуваченням Стрельцова) та 17-річний Пеле дебютував у складі бразильців – скільки ж води спливло з того часу!
Напередодні у Кардіффі особливого ажіотажу не спостерігалося, але у четвер групи людей у яскраво-червоному у центрі столиці Уельсу можна було зустріти вже з самого ранку. А ось австрійських фанатів, зізнаюся, поза стадіоном побачити не вдалося. Та й гостьова трибуна за розмірами виявилася досить скромною. Не знаю, чи вірили вони у успіх? У відбірковій групі їхні улюбленці виступили не дуже вдало, посівши лише четверте місце, і в’їхали до плей-офф лише за рахунок Ліги націй. Збірна Австрії цього вечора вийшла на поле (передбачаючи скорботу?!) у незвичному чорному.
З іншого боку, пригадуєте матч Австрія – Україна минулого літа на Євро-2020? Вже забули? І слава Богу.
У натовпі вболівальників, що прямував до затишної арени клубу “Кардіфф Сіті” (відоміший і місткіший “Міленіум” на матчі футбольної збірної заповнити, мабуть, не представлялося можливим) питання зайвого квитка було досить актуальним. То тут, то там миготіли синьо-жовті кольори.
Підтримка України
Симпатична молода парочка, англійці – і він і вона огорнуті українськими прапорами – пропонували кожному, хто проходить, кинути монети в пластмасове відерце, збираючи допомогу для України, і буквально кожні кілька секунд лунав дзвін чергової монети.
Ближче до стадіону побачив милу дівчину, також із накинутим на плечі синьо-жовтим прапором, із таким же відерцем. Поспілкувалися. Олена з Дніпра живе в Уельсі вже 20 років, переїхала сюди з батьками у дитинстві З’ясувалося, що це вже друга така акція – у першій вдалося зібрати кілька тисяч фунтів, і вантажівка з продуктами та медикаментами була споряджена та відправлена до України.
Олена розповіла, що наших біженців у Кардіффі поки що мало – такого напливу як у Німеччині немає і близько – адже дістатися сюди не так просто…
Багато хто намагався якимось чином висловити солідарність українському народу, який страждає від страшної безглуздої війни. Ось іде назустріч уболівальник Уельсу із “розою” київського Динамо.
Ось промайнув на трибунах (вони були заплановано переповнені – 32 053 глядачі) великий прапор України. Щитова реклама безперервно анонсувала благодійний (частину коштів від продажу квитків буде направлено на допомогу Україні) товариський матч (опонент Уельсу мав визначитися цього вечора – у результаті ним стала збірна Чехії, яка поступилася в іншому півфіналі шведам).
Оголошену перед стартовим свистком хвилину мовчання на згадку про одного з найвидатніших діячів в історії валлійського футболу порушили нетверезий вигук із гостьового сектору (“Ми – з Україною!”) та… пунктуальний вихід в ефір коментатора однієї з австрійських радіостанцій.
Матч Уельс – Австрія
І – помчали! Команди розпочали жваво, обмінялися небезпечними випадами. Вже на стартовому відрізку сильне враження справив кругообіг у виконанні атакуючої ланки збірної Уельсу: Аарон Ремзі (Рейнджерс) – Даніель Джеймс (Лідс) – Гарет Бейл (Реал).
Іноді їх дії чимось нагадували гру англійців з мультика про козаків – пам’ятаєте, як джентльмени із парасольками елегантно перекидали м’яч через суперників – із острівця на острівець? Хвостик винятково корисного Гарета Бейла, справжнього лідера валлійців (капітан проводив свій 101-й матч за збірну), миготів на різних ділянках поля – саме там, де в ньому була потреба на даний момент часу.
До певного часу захисна лінія австрійців (Мартін Хінтереггер (Айнтрахт) – Александар Драгович (Црвена Звезда) – Давид Алаба (Реал)) більш-менш справлялася зі своїми завданнями, хоча щоразу втрачала Ремзі. Гості то пресингували, намічаючи контури контрвипаду, то заспокоювали гру.
Так тривало довго, але тут сказав своє слово зірковий Бейл. Після серії його майстерних фінтів м’яч отримав Вільсон, але був збитий з ніг Баумгартнером – біля правого кута штрафного майданчика. Уболівальники схопилися зі своїх місць, в передчутті великого. Вони не помилилися. Гарет Бейл зі штрафного воістину королівським ударом поклав м’яч у дев’ятку. Що тут скажеш – школа мадридського Реалу!
Ішла середина тайму. Трибуни заревіли в захваті – і натхненно заспівали. Повірте – вони не поступаються Львову. Простір освітився червоним димом кинутого фаєра. Кожна вдала дія збірної Уельсу супроводжувалася бурхливими оплесками. За такої приголомшливої підтримки господарі завжди нестимуться вперед, наче на крилах. А гостьовий сектор навряд чи хтось почує…
Австрійці прагнули будь-що виправити ситуацію. Алаба бився як лев. На 33-й хвилині Арнаутович мчав на всіх парах до воріт – але Хеннессі в кидку забрав м’яч у нього в ногах. Уельс уміло діяв на контрвипадах. Перехоплення, Ремзі виходить на вигідну позицію – б’є повз ворота. Знову атака, але Ремзі та Джеймс у штрафному завадили один одному.
Після перерви господарі вийшли на поле раніше, і ще добрих дві хвилини нудьгували, переступаючи з ноги на ногу. Отримавши прочухана від Франка Фоди, австрійці вибігли з підтрибунних приміщень під несхвальний свист, при цьому, здалося, були гранично сконцентровані. Вони розпочали, застосовуючи високий пресинг на ближніх підступах до штрафного майданчика. Ось Арнаутович б’є впритул, але просто в руки воротареві.
Валлійці, як і раніше, були готові будь-якої миті втекти в контратаку. Але подвоїли рахунок після розіграшу кутового. Знову продемонстрував феноменальну майстерність Бейл, поклавши м’яч з меж штрафного майданчика, під досить гострим кутом, в дальню дев’ятку. Запал австрійців на якийсь час згас, а футболісти Уельсу на куражі, заведені трибунами, продовжували плести мережива своїх атак.
Під кінець години гри Алаба виконував штрафний з 18 метрів по центру, але не зміг перекинути стінку. Австрія не здавалася, і все ж таки досягла успіху – через п’ять хвилин. Півзахисник Баварії Марсель Забітцер бив несильно, і м’яч від ноги захисника по кострубатій траєкторії влетів у ворота. Тут же міг збільшити розрив Джеймс – врятував Лінднер.
Скоротившись розривом у рахунку, австрійці відчули, що можуть виправити становище після майже безнадійних 0:2 і помітно активізувалися. Ось тут спів затих, змінившись схвильованим тривожним гулом. Підопічні Фоди показали, що вони вміють плести мережива.
Збірна Уельсу продовжувала діяти на контратаках. Джеймс двічі тікав практично віч-на-віч, але втратив обидві можливості зняти всі сумніви у результаті зустрічі. Проте, коли Джеймс під кінець матчу був замінений і залишав поле, глядачі проводжали його бурхливими оваціями. Не менше аплодували і Бейлу – його замінив Мерфам.
На 73-й хвилині австрійці отримали право на перспективний штрафний – м’яч влучив у стінку, на думку польського арбітра Шимона Марциняка – у плече Забітцера.
Гості спробували створити якусь подобу вирішального штурму. Два хороші моменти не використав секретний козир Фоди – десятий номер, що вийшов на заміну, форвард Брістоля (це зовсім поруч із Кардіффом!) Андреас Вайманн.
Уболівальники дружно “закрикували” всі дії австрійців, зводячи нанівець усі їхні зусилля, і знову співали – передчуваючи фінальний свисток, а потім обурено гули, коли Марциняк надто затягнув чотири додані хвилини. Арнаутович головою відправив м’яч несильно до рук Хеннессі. Все, точка.
Cymru – Awstria 2:1 (ніколи раніше не бачив такого написання, але валлійська мова – друга державна, нею тут розмовляють із задоволенням, при цьому, зрозуміло, не ставлячи під сумнів традиційну англійську).
Неймовірна радість. Загальне щастя. Уявний фаворит переможений, і Уельс – ця весела нація – вийшов у фінал кваліфікації ЧС-2022. Тут чудово знають, що до заповітної мрії – виходу на Чемпіонат світу, їм залишилося зробити лише один крок, і вони докладуть усіх сил, щоб зробити цей крок успішним.
Подарунків не буде. З ким хоче грати Уельс у фіналі? По дорозі зі стадіону я питав у вболівальників. З Шотландією – зовсім немає бажання – заважає тягар неприємних спогадів. Валлійці хочуть зустрітися у фіналі з Україною. Намагатимемося виправдати їх і наші надії.
Ми також хочемо у фінал. Аби тільки запанував мир. Зачекаємо до червня.
Олексій Ісаєнко, член АСЖУ та AIPS, “Сьогодні”