Враження члена АСЖУ про чемпіонат Європи
Чому міжнародний турнір під час Ковіду не сильно везе емоції та атмосферу?
Євро 2020 розпочалося у червні 2021- роком пізніше, ніж було заплановано. Перенесення відбулося з усім відомої причини глобальної пандемії. Рік минув і для багатьох країн Європи, сталося не так багато змін – карантинні обмеження все ще доволі жорсткі. Однак УЕФА таки вирішила провести свій флагманський турнір у містах, розкиданих по всій Європи – саме так, як вигадав екс-президент організації Мішель Платіні.
За календарем збірна України розпочала турнірний шлях у серці «Оран’є» – Амстердамі. Щоправда, у рідному місті легенди світового футболу Йогана Кройфа, майже не відчувалося чим «пригощає» фанів довго-очікуваний міжнародний футбольний турнір.
Бари, ресторани та інші заклади закривались о 22:00 за місцевим часом. На практиці це означало, що люди могли побачити лише перший тайм заключного матчу ігрового дня. Зі свистком арбітра на перерву все закривалося, і слід було поспішати назад до своїх апартаментів, аби не пропустити другий тайм – звісно, за умови, якщо у вас у житлі є телевізор або стабільний інтернет.
Зрозуміло, що такий часовий ліміт пов’язаний з ковідним карантином, однак, з іншого боку, люди могли без обмежень, хоч до ранку, гуляти вулицями Амстердама. Іронія у тому, що матч Євро відбувається на арені у конкретному місті, однак ніяк не можна переглянути гру повністю у пабі, а якщо захочеться посвяткувати десь у центрі після результату на “Амстердам Арені” – то теж нема як – все зачинено.
Упродовж днів, що передували матчу України з Нідерландами, ніякого футбольного гамору не відчувалося. Лише у день самої гри можна було побачити вболівальників обох команд на вулицях і головних майданчиках міста. Через карантинні правила на кордоні, українські фани фактично не мали можливості приїхати на гру: більшість з тих, що таки дісталися місця – діаспора, яка мешкає в Європейській Спілці. Журналістів же пропускали, якщо вони мали підтвердження акредитації на Євро та лист щодо скасування карантину від Королівського футбольного союзу Нідерландів KNVB.
Зрештою, українці, котрі пройшли кордон, успішно заряджали атмосферу в день матчу, співаючи «Червону Руту» та скандуючи «Слава Україні! – Героям Слава!». Незважаючи на значну кількісну перевагу помаранчевої хвилі над синьо-жовтою, українці залишилися помітними на вулицях та арені Йогана Кройфа!
Україна поступилася голландцям 2-3, і всі роз’їхалися по «європеїзованих» містах. Тим часом, на журналістів чекав неприємний сюрприз: через виконання післяматчевих пресових обов’язків частина мас-медіа не встигла на метро, що навіть у день матчу довше, ніж до 00:15 назад до центру «не везе». Отакої!
Переважне відчуття від побаченого у Голландії: Євро як фестиваль футболу і фанів тут повноцінно не відбувається. Амстердам – гарне розвинуте європейське місто, але, якщо казати про «пригощання» найбільшим футбольним турніром Старого Світу, Ваш покірний слуга залишився незадоволеним. Так, не заперечую – причина у коронавірусних часах, в яких ми всі живемо!
Літаком просто з Амстердама до Бухареста на наступні гри – найпростіший варіант транспортної логістики. Допомагає негативний ПЛР тест або документи, що підтверджують здійснення двох доз вакцинації – і одне, й інше скасовує обов’язковий карантин. Для журналістів додатковим полегшенням є лист-запрошення від Румунської футбольної федерації.
Бухарест – нині місто з більшими можливостями у порівнянні з Амстердамом, якщо мова йде про фанівський відрив. Тут ковідні правила значно м’якші, ніж у Західній Європі. Але, як це часто трапляється, проблеми прийшли з іншого боку: у Румунії вирувала негода. Шалені зливи і шторми вітали туристів ледь не щодня. Єдиним днем без сильного дощу (хоч і з нетривалими опадами), на щастя, був саме той, коли відбувався матч Україна – Північна Македонія. Це дало всім вболівальникам можливість насолодитися кайфом живого футболу у літню спекоту, за якою всі вже встигли заскучити.
Постійні зливи навіть змусили Збірну змінити свій тренувальний стадіон – через невідповідний дренаж газону на «Волунтарі». Замість нього синьо-жовті почали тренуватися на новому стадіоні із промовистою назвою «Аркул де Тріумф», що був зведений восени 2020-го.
На тему місцевої атмосфери Євро-футбольного фестивалю можна зауважити, що через невдачі збірної Румунії у кваліфікаційному раунді, місцеві люди не особливо зацікавлені футбольними баталіями, які відбувалися просто на їхньому порозі. Але, незважаючи на брак домашніх фанатів на нашому матчі, все ж, можна подякувати вболівальникам Північної Македонії за шалену підтримку та дружнє ставлення до вболівальників з України. Обидві нації створили позитивний вир емоцій у старому Бухаресті: македонці співали пліч-о-пліч з українцями, навіть після своєї поразки.
Приємний момент – на матч до сусідньої країни приїхало значно більше українців, ніж на перший груповий матч. Переповнені враженнями, наші земляки розповідали про довгу мандрівку машиною чи автобусом з боку Одеської області або про те, як діставалися паромом через Дунай. Але, попри довгу дорогу до Арени «Націоналє» – синьо-жовті подарували нашим гравцям дуже гарну підтримку. Знані українські скандування звучали так гучно, що дехто на Півночі знову образився – через постійне виконання пісні про їхнього президента. А тим часом, європейські ЗМІ та соцмережі похвалили українців за духовну насиченість на трибунах.
Заключний матч у групі українці зустрічали з надією, що «синьо-жовті» таки зможуть здобути історичне досягнення – з України приїхала значна маса вболівальників. У перерві між двома матчами чимало фанів поїхали до мальовничо-містичної Трансильванії або просто на Чорне море до Констанци, а а ще хтось з’їздив додому на кілька днів і повернувся знову до Бухареста. Багато наших фанів навіть знайшли час вакцинуватися проти Ковіду в Румунії, де уряд дає можливість прищепитися навіть іноземцям.
У переддень гри з Австрією фанати обох команд заполонили центр Старого Міста. Цього разу українці перевершили опонентів за числом, але головне – підтримували дружню атмосферу. Австрійці разом з нашими співали знану на весь світ пісню про президента сусідів України і, як із македонцями, приязно вигукували назви своїх країн один одному.
У день матчу фанівський фестиваль продовжився: опівдні вболівальники зібралися біля витоків фан маршу, що сформувався десь за кілометр від арени «Націоналє»: звичайні українські вболівальники та ультраси багатьох наших клубів спільно вирушили на стадіон. Йшли гучно, співаючи й вигукуючи кричалки, а згодом продовжили запалювати атмосферу на стадіоні. За інформацією джерел, близько шести тисяч українців були на матчі в Бухаресті – тож відчувалося, наче Україна грає вдома (на рівні підтримки, скажімо, як у Харкові). На жаль, такий божевільний супорт не зумів привести Збірну до позитивного результату, але гравці й головний тренер щиро подякували своїм фанам за присутність, аплодуючи їм після гри!
Після фінального свистка чимало небайдужих повернулися до центру, де трохи засмучено співали до кінця ночі, водночас святкуючи вихід Данії до плей-офф після знесення Росії. Наступного дня у Бухаресті все повернулося до звичного стану речей, так наче свято пішло у відпустку: місцеві знову «захопили» свої улюблені паби, а іноземці повернулися додому.
Може й справді було помилкою УЄФА проводити це ЄВРО у 11 різних містах, але все одно, Україна здобула історичне досягнення і вийшла з групи уперше в історії. Наступний матч у Шотландії знову накопичує труднощі – проблеми з візою, карантином й ба більше. Через такі обставини основна надія щодо підтримки української команди лягає на плечі британської діаспори. Однак, якщо Україна досягне ще більшого у цьому турнірі, всі проблеми з логістикою, атмосферою та погодою будуть швидко забуті.
Андрій Тодос, член АСЖУ та AIPS