Італіський курорт Кортіна д’Ампеццо прийняв 46-й чемпіонат світу з гірськолижного спорту. Чітка робота організаторів дозволила сотням журналістів знову працювати на міжнародному старті.
Поняття “чемпіонат світу” ледь не зникло зі словникового запасу спортивних журналістів. Скільки міжнародних заходів було скасовано за останній рік? Певно, що ніхто навіть не вів рахунку, бо кількість надзвичайно велика. Тим не менш, гірськолижний курорт Італії Кортіна -д’Ампеццо зумів провести 46-ий чемпіонату світу з гірськолижного спорту з 7 до 21 лютого.
МІНІМАЛІСТИЧНЕ ШОУ Два тижні тому відбулася церемонія закриття змагань на схилі Друсье, де і проводилися змагання у слаломних дисциплінах. «Шоу» було мінімалістичним, оскільки на трибунах не було нікого, лише кілька VIP-персон, чиновників та волонтерів. Прапор FIS вручили Мішелю Віону, президенту Федерації гірськолижного спорту Франції. Наступні змагання у 2023 році прийматиме Куршевель-Мерібель. Але хто-зна, як виглядатиме світ спорту за два роки.
МОДЕЛЬ НОВОГО ЗВИЧАЙНОГО Італійський оргкомітет організував досить велику подію – дозволив 600 спортсменам, які представляють 70 країн, змагатись серед захоплюючих пейзажів Доломітових Альп. «Кортіна-2021 стала зразком «нової моделі» міжнародних спортивних подій під час пандемії», – йдеться у прес-релізі, надісланому усім журналістам, акредитованим у «Віртуальному медіа-центрі», а це понад 1000 осіб. За словами організаторів, півмільярда фанів стежили за перегонами по телевізору або у соціальних мережах.
Протягом двох тижнів журналісти з усього світу мали змогу працювати за оптимальних умов. Медіа-центр був побудований за кількасот метрів від фінішної зони. Лише дві слаломні траси були трохи далі – п’ять хвилин машиною, але медіа-шатли швидко доставляли туди репортерів. Пересування від центру міста до схилів було так само зручним завдяки автобусам для медіа.
АНТИБАКТЕРІАЛЬНИЙ ДУШ Біля входу у медіа-центр поставили антибактеріальний «душ», подібний до тих, що є в аеропортах. У перший день роботи температурний скринінг був обов’язковим. Наступного дня його також радили проходити, але на третій – лише нагадували про таку можливість. Тим не менш, усі акредитовані журналісти повинні були пройти тестування на Covid після прибуття до Кортіни і повторювати процедури кожні три дні. Якщо результат був негативний, його можна було отримати вже через півгодини. Так, ніс все ще болів, очі плакали, але бажаний результат дозволяв полегшено видихнути.
ХАРЧУВАННЯ Вперше бар у медіа-центрі пропонував спеціальну послугу – після оформлення замовлення офіціант приносив їжу чи напої акредитованому журналісту до робочого столу, а згодом повертався, щоби усе прибрати.
НОВИЙ НАЙКРАЩИЙ ДРУГ У вітальній сумці для медіа ми отримали невеликий електронний пристрій, який дзвонив у тому випадку, якщо двоє людей перебували надто близько один від одного (менше 1,5 метрів). “Дівайс” потрібно було постійно носити у зоні перегонів, але, насправді, вкрай мало журналістів брали свого нового “найкращого друга” з собою, контроль майже не проводився.
НОВІ НОРМИ Санітарні вимоги, постійні тести, маски – це частина “нових норм”, з якими наша професія повинна ладнати. Тим не менш, ці технічні нюанси не позбавляли гострих відчуттів на фоні дивовижних Доломітових Альп, і особливо, коли працюєш на “чемпіонаті світу”. А ми майже забули, як це.
Уго Керті, член AIPS (переклад та адаптація – Діана Михайлик, студентка магістратури «Спортивна журналістика»)