Нульова нічия дозволила задовільнитися лише другим підсумковим місцем, відклавши спробу перейти до елітного дивізіону Ліги націй до наступного разу.
Для кожного українського вболівальника перед вирішальним поєдинком групового турніру Ліги націй було цікаво: який же склад виставить Олександр Петраков проти Шотландії? Якщо бути відданим відомому кожному тренерові правилу про незмінність переможного складу, то після впевненого виграшу у Вірменії у попередньому турі мав можливість бути використаним саме він. Однак вимушена відсутність серед учасників краківського матчу через другу жовту картку Сергія Сидорчука порушувала непохитність згаданого правила. Втім, навіть якщо цей футболіст і міг би зіграти проти британців, то навряд тренерський штаб синьо-жовтих вдався би саме до «єреванського» варіанту складу. Адже збірна Шотландії – це не Вірменія, її рівень значно вищий. Саме тому і неважко було передбачити, що команді Стіва Кларка буде протистояти кістяк із випробуваними виконавцями. Шкода лише, що Петраков не міг розраховувати на Георгія Бущана, Олександра Зінченка, Миколу Шапаренка та Едуарда Соболя.
Що стосується Шотландії, то і в її складі не обійшлося без змін. Якщо проводити паралель з першою зустріччю суперників у Глазго, то як вже повідомлялося, з різних причин не змогли взяти участь у грі оборонці Натан Паттерсон, Скотт Маккена, Кіран Тірні та півзахисник Скот Мактоміней (троє перших травмовані, останній отримав зайвого «гірчичника»).
Повні трибуни стадіону у Кракові, які впродовж усієї гри підтримували наших хлопців, вже у її дебюті відчули діаметрально протилежні емоції. Прихильникам синьо-жовтих спочатку довелося похвилюватися, коли після удару Че Адамса ворота українців врятував рикошет, а потім розчаруватися через невикористаний Андрієм Ярмоленком супершанс. Ветеран нашої збірної якимось дивовижним чином не влучив у ціль із вбивчої позиції після відмінної подачі Михайла Мудрика.
Стримуючи спроби британців досягти успіху за допомогою «стандартів», підопічні Петракова неодноразово використовували помилки суперника у середині поля. Це дозволяло виходити на оперативний простір, створюючи гостроту біля чужих воріт. У розпал першого тайму Ярмоленко ефектною передачею вивів Артема Довбика на побачення з голкіпером, однак у цій дуелі переможцем виявився останній.
Коли спливло півгодини матчу, Шотландія знову нагадала про себе. Після подачі кутового м’яч потрапив до Райана Джека, але той з вигідної позиції схибив. Виявилися марними і спроби забити з боку Тараса Степаненка та Руслана Малиновського.
За схожим до дебютної частини першого тайму сценарієм проходив і дебют другого. Щоправда, цього разу не було обміну небезпечними моментами – їх мала Україна, яка наполегливо йшла вперед. Двічі демонстрував відмінну реакцію Крейг Гордон, впродовж трьох хвилин не без труднощів впоравшись із потужними «пострілами» Мудрика та Данила Ігнатенка. Ці епізоди підвищили градус гри, в якій перевага нашої команди вимальовувалася все більше. Шукаючи найкоротші шляхи до воріт суперника, українці невдовзі втратили чергову можливість відкрити рахунок. Один із представників синьо-жовтого трикутника опорників Малиновський зі штрафного навісив на дальню штангу, однак Іллі Забарному не вистачило миті, аби дотягнутися до м’яча.
Шотландці відповідали рідкими контратаками, під час яких Луніну і К* доводилось діяти із максимальною концентрацією. Адже у грі, в якій збірну України влаштовувала лише перемога, по-іншому бути і не могло. Та як не старалися футболісти з Великої Британії домогтися успіху, це їм не вдавалося. Ані з гри, ані з улюбленої зброї – «стандартів».
Час спливав, і з кожною хвилиною Олександр Петраков хвилювався все більше. Намагаючись врятувати гру, він кинув у бій «свіжих» підопічних – Віктора Циганкова, Романа Яремчука, Олександра Пихальонка та Олександра Зубкова. Разом з партнерами вони прагнули організувати такий жаданий гол, проте цього осіннього вечора спортивне щастя було не на боці збірної України.
В’ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, член АСЖУ та AIPS
