Київське “Динамо” в Лодзі за доволі непоганої гри, але не без прикрих помилок, поступилося португальській “Бенфіці” – 0:2. Ця поразка зробила шанси киян на вихід до групового раунду Ліги чемпіонів мінімальними.
Якби не фатальна похибка Циганкова, я б сміливо назвав той відрізок, який провели київські динамівці після першого пропущеного м’яча, найкращим у цій Лізі чемпіонів. У попередніх поєдинках ми не бачили такої швидкості та легкості при переході з оборони в атаку від киян. “Бенфіка” виявилася не такою страшною, як її малювали. Гостям дещо пощастило із швидким голом. І не скажеш, що десь господарі помилилися в цьому епізоді. Але “орли” все зробили швидко й Дубінчак із Шепелевим не встигли накрити потужний удар Жілберто. А тут ще й м’яч проскочив між ногами Шепелєва й Бущан просто не встиг зреагувати – 0:1.
Але кияни не “розсипалися” після першої невдачі, як “Мітьюлланд”. Навпаки, хлопці Луческу заспокоїлися, взяли м’яч під контроль й перехопили ініціативу. Завдяки зусилям Шапаренка та Буяльського, при активних підключеннях Дубінчака, динамівці змусили нервувати конкурентів, які не завжди встигали перекривати зони. І двічі мав шанси зрівнювати рахунок Циганков. Але в першому епізоді, відразу після пропущеного голу, “орлів” врятував Влаходімос, а згодом м’яч пролетів поруч із правою від голкіпера португальців “дев’яткою”. Здавалося, що господарі упіймали свою гру й мають шанси таки реалізувати свою невелику ігрову перевагу. Але тут, після пресингу гостей, Циганков віддав невдалу передачу назад, а Нерес, який до цього не дуже й був помітним, обіграв Попова й вивів на ворота Гонсалу Рамуша. Голеадор “орлів” своїм шансом скористався на всі сто відсотків, вразивші ціль із меж штрафного майданчика – 0:2.
Далі кияни занервували, а підопічні Рогера Шмідта, які до цього не виглядали сміливими й притискалися до воріт, упіймали кураж й мали ще дві можливості довести рахунок до великого. Але Забарний, який знову зробив просто неймовірний підкат, та Бущан із партнерами вистояли й, на щастя, більше не пропустили.
Якщо аналізувати дії гравців, то дуже не вистачало в опорній зоні дискваліфікованого Сидорчука. Та й Гармаш би не завадив. Одному Шапаренку відбирати м’яч і розпочинати атаки було важко. Андрієвський же, на мою думку, зі своїми функціями не впорався. Як і Шепелєв, який відчував себе некомфортно в ролі лівого хавбека й не встигав підтримувати атаки. Бесєдін знову діяв дуже старанно, але без особливого зиску. У нього не було моментів, окрім того, що в дебюті, коли він потрапив у офсайд. Хоча ми до цього вже звикли. Кендзьора більше працював на захист й до нападу підключався не часто. На відміну від Дубінчака, який дуже сміливо та продуктивно відпрацював на атаку, але губився під пресингом конкурентів і втрачав м’яч у захисті. Попов не встигав позиційно, але своєю жорсткістю налякав гостей. А ось Забарний знову зіграв надійно та кваліфіковано. Бущан цього разу героєм не став. Ним міг стати Циганков, але став антигероєм і був замінений відразу по перерві.
Що стосується “Бенфіки”, то вона зіграла так, як і очікувалося. Швидко, динамічно в атаці, скориставшись помилками конкурентів. А ось в захисті в гостей були проблеми, пов’язані з недостатньою компактністю між лініями, про що ми говорили ще перед матчем.
Чому зробив такий детальний аналіз першого тайму? А тому, що в другому португальці діяли по рахунку, граючи самі й дозволяючи зіграти киянам. Мірча Луческу, розуміючи, що потрібно ризикувати, надав шанс проявити себе юному Царенку, а також Вівчаренку та Ванату. Знову класно увійшов у гру Караваєв, який двічі змусив продемонструвати свою майстерність Влаходімоса. Рогер Шмідт також рано зняв з гри своїх лідерів й “Бенфіка” розслабилася. Хоча Яремчук із партнерами, взагалі, не кинули атакувати. Але не так наполегливо та активно. Зусиль же Ваната, Вівчаренка та Шапаренка з Буяльським не вистачило для того, щоб скоротити відставання до мінімуму. А єдиний гол міг подарувати нам надію.
Хоча, будемо об’єктивними, ми розуміли, що перемога над цією “Бенфікою”, була б певною сенсацією. І для цього є ще другий матч у Лісабоні. Та все ж ця гра продемонструвала, що “Динамо” додало в багатьох компонентах і не виглядало зовсім безпорадно проти потужного конкурента, який наразі справді сильніший.
А наша гра, незважаючи на невдачу, додала певного оптимізму. І абсолютного розчарування немає.
Юрій Ілючек, член АСЖУ та AIPS