СК “Дніпро 1” провів проти кіпрського АЕКу два різних тайми й програв матч, який програвати був не повинен – 1:2. Хоча ми побачили, що путівка до групового раунду Ліги Європи цілком досяжна.
Перший тайм поєдинку з АЕКом команда Олександра Кучера цілком провалила. Склалося таке враження, що ці гравці вперше побачили один одного перед грою й відразу вийшли на поле. Взаєморозуміння в усіх лініях було абсолютно відсутнє. Між цими лініями виникали прогалини, а підстраховка не працювала. Дніпровці наче грали товариський матч, в якому результат не відігравав ніякої ролі. Все робилося в півноги, без швидкості й дуже вайлувато. А це вже тренерські питання, коли ані тактично, ані фізично команда виявилася не готовою до матчу такого рівня. Єдиний, хто намагався пришвидшити командні дії – це новачок Пуріто, від якого була хоч якась загроза воротам кіпріотів. Ось така розслабленість передалася й захисникам, які дивилися футбол коли Альтман зіграв на випередження й забив перший гол.
А під час другого взяття воріт господарів після кутового помилився на виході голкіпер Макс Велеф, а оборонці знову спостерігали, як м’яч від потилиці Сватка влетів у власні ворота. І могли гості ще й збільшити свою перевагу. А в “спортклубівців” таких можливостей взагалі не було. Одне слово, гра української команди справила гнітюче враження. У нас не було на полі лідера, який міг би завести партнерів і повести за собою. А на полі були присутні збірники України Піхальонок і Довбик, які б мали взяти на себе лідерські функції. Хоча, коли команда збиралася одним тренером, а потім перебудовується іншим наставником, який привозить своїх виконавців, то відразу заграти важко. І тут виникають питання: невже в нас немає власних воротарів, що потрібно везти голкіпера не дуже високого класу аж із Бразилії? І чи кращі ці іноземні новачки, яких ми побачили, українських виконавців? І увесь цей хаос був на фоні суперників, які особливо й не напружувалися.
У другому таймі все виглядало значно краще. Кіпріоти закрилися, захищалися майже усією командою й усіма можливими засобами тягнули час. Тут ми вже побачили мотивований та цілеспрямований “Дніпро-1”. Запрацювали фланги й з’явилася швидкість. І пішли гольові моменти. Але фарту та виконавської майстерності в останній фазі не вистачало. Непогано увійшли в гру Назаренко та Громов, які додали командного руху. Та цей натиск суперникам вдалося відбити й знову заспокоїти гру. І лише під час останнього штурму дніпровці таки реалізували свою велику перевагу. На подачу з кутового відгукнувся Сваток, який ударом головою скоротив відставання до мінімуму – 1:2. І підопічні Кучера, який свій перший серйозний екзамен не витримав, мали шанс відігратися. Але Громов, який виходив сам на сам із воротарем, забарився з ударом і захисники небезпеку нейтралізували.
Отже, дніпровці мінімально поступилися суперникам, які їм цілком по силах. Тим більше, що на виїзді для статусу кво забивати необхідно лише один м’яч. Але для того, щоб розраховувати на успіх за підсумками двох поєдинків необхідно грати на повну від першої та останньої хвилини й готуватися до поєдинків більш прискіпливо.
Юрій Ілючек, член АСЖУ та AIPS