І от ми дочекалися урочистого моменту – оголошення першого номеру рейтингу ТОП-10 української спортивної еліти 2023 року!
Напевне, для більшості перемога Ярослави в опитуванні АСЖУ є очевидною. Адже цього року Ярослава Магучіх досягла успіху, якого очікувала вся країна – стала чемпіонкою світу, здобувши «золото» на відкритому просторі. Досі в української стрибунки було два «срібла» світових чемпіонатів і, звісно, є «бронза» Олімпійських ігор у Токіо.
Нервовий фінал
Цікаво, що теперішнє «золото» Ярославі приніс стрибок на 2.01 і це найменший результат Магучіх у порівнянні з двома попередніми мундіалями: У 2019-му вона стрибнула на “срібло” 2.04 метра, у 2022-му — 2.02. Але конкуренція була дуже нервовою – українці у фінальному відрізку змагання протистояли дві австралійки, яким раніше наша атлетка поступалася на двох попередніх великих турнірах – Елеанор Паттерсон, яка випередила Ярославу чемпіонаті світу-2022, та Ніколу Оліслагерс, яка стала срібною медалісткою Олімпіади у Токіо (Магучіх тоді здобула «бронзу»). Цього ж разу обидві австралійки взяли лише 1.99 метра.
На таких турнірах – найвищого рангу – зберегти спокій та врівноваженість дуже складно: було помітно, які усі дівчата переживають у секторі, хоч у кожної був свій метод відволікання від психологічної напруги: якщо Оліслагерс традиційно щось занотовувала у свій записник, то Магучіх між стрибками, звично для себе, загорталася у «ковдру-спальник» та врівноважувала емоції у горизонтальному положенні.
Невелика осічка в Ярослави була на 1.94, яку українка взяла з другої спроби. Зате 1.99 вона підкорила з першої, як і Патерсон. Оліслагерс стрибнула цю висоту у другій спробі.
Висоту 2.01, яка розставила фінальну четвірка по місцях (на медалі також претендувала британка Морган Лейк) з першого разу не взяла жодна з атлеток. Однак Магучіх чудово стрибнула у другій спробі, а от конкурентки цього разу так і не зуміли перестрибнути планку на цій висоті.
Історичне «золото»
Цього «золота» українська легка атлетика чекала цілих десять років: 2013 року Богдан Бондаренко став чемпіоном зі стрибків у висоту, а Ганна Мельниченко перемогла у семиборстві. Якщо ж казати про жіночі стрибки у висоту, то Ярослава Магучіх Магучіх лише друга наша чемпіонка світу в історії. Першою 1999 року стала Інга Бабакова, котра здобула золоту нагороду на чемпіонаті світу у Севільї.
Інші успіхи 2023 року
Тріумф на чемпіонаті світу у Будапешті, звичайно затьмарює усі інші досягнення, однак варто відзначити, що Магучіх уже другий рік поспіль виграє фінал Діамантової ліги та завершує сезон на позиції лідера. Цього року українка виграла фінальні змагання, що відбулися в американському Юджині, із рекордом сезону. Висоту 2.03 Ярослава взяла з другої спроби, тоді як Оліслагерс використала для цього усі три стрибки. Саме це й визначило переможця найпрестижнішої комерційної серії у легкій атлетиці.
Також у доробку Ярослави цього року – «золото» чемпіонату Європи у приміщенні – уже друге у кар’єрі.
Олімпійські очікування
Наступний рік – особливий, олімпійський. Кожен атлет, кожен тренер і кожен вболівальник чекають цього року із піднесенням та водночас і з хвилюванням. Адже усім обізнаним добре відомо, наскільки високою є цінність олімпійської медалі, а тим більше олімпійського «золота». У жіночих стрибках у висоту Україна здобула максимальну квоту.
Норматив на Ігри-2024 у Париж – 1.97 м. У перший місяць кваліфікації його виконали дві українки – Ірина Геращенко та Юлія Левченко, виборовши в такий спосіб ліцензії на етапі Діамантової ліги у Польщі. Водночас, Ярослава Магучіх з моменту початоку відбору (1 липня) не стрибала на 1.97 м та вище.
Перед чемпіонатом світу Магучіх взяла тимчасову перерву від змагань, щоб зосередитися на підготовці до турніру. І, крім здобутої нагороди, ще й виконала норматив на Олімпіаду-2024.
Цікавий момент для нас після здобуття максимальної квоти: якщо ще хтось з українок зможе виконати норматив (1.97 м), буде проведений національний відбір – більше трьох спортсменок не можна заявити на Олімпіаду.
Та у будь-якому разі, неможливо собі уявити, що у цій трійці не буде Ярослави Магучіх. Наша молода зірочка крок за кроком здобуває впевненість та титули, рухаючись до омріяної кожним атлетом вершини. Схрестимо пальці, аби все склалося, адже, здається, для цього успіху в Ярослави та її тренерки Тетяни Степанової є все.
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS