Збірній України не вдалось напряму потрапити на чемпіонат Європи з футболу. Для проходу команді Сергія Реброва потрібно було перемогти в останньому турі, втім, збірні розписали нічию — 0:0.
Вирішальний матч відбірного циклу ЄВРО-2024 між Україною та Італією провели на домашньому стадіоні леверкузенського «Баєра». «Бай-Арена», розташована у центрі світової фармацевтики – маленькому сателіті Кельна – Леверкузені, уже зовні справляє враження нового та сучасного стадіону. Футбол тут люблять й вболівати уміють.
Перед матчем у Леверкузені дощило, втім це ніяк не завадило вболівальникам зібратись перед ареною ще задовго початку матчу: підходили групками та потрохи заповнювали простір навколо стадіону. Під ареною італійців було чимало, та українців у рази більше. Всі були щасливі, веселі та налаштовані підтримувати свою збірну. Пісні та кричалки звучали майже безперервно, інколи фанати намагались перекричати одне одного, але загалом атмосфера була дружньою.
Ближче до початку матчу вболівальники почали заповнювати чашу стадіону. Всередині «Бай-Арена» вражає. Трибуни розташовані доволі близько до поля, тому видимість чудова з будь-якого місця.
Потужне виконання гімнів обох країн, мурашки по тілі і оплески італійських фанатів під час виконання українського гімну. Свисток арбітра – і гра за путівку на ЄВРО-2024 розпочалась.
Початок першого тайму був оптимістичним. Україна почала активно — спочатку по воротах пробивав Циганков, двічі у центр штрафного майданчика гостро прострілював Мудрик, класно й потужно з-за меж штрафного бив Судаков – гостей виручив Доннарума. Україна намагалась пресингувати італійців та створювати моменти. Однак й Італія не приїхала відстоювати нічийний результат.
Підопічні Лучанно Спалетті перехопили ініціативу через деякий час і контролювали гру більшу частину першої половини матчу, володіли м’ячем та регулярно створювали небезпечні моменти біля воріт Андрія Трубіна. Український голкіпер неабияк виручив команду на 30-ій хвилині матчу, відбивши ногою удар Фраттезі, який вийшов сам-на-сам з нашим воротарем. А через три хвилини не менш небезпечний момент був у Распадорі: К’єза прострілював в центр, але італійському нападнику не вистачило швидкості, щоби замкнути простріл.
На початку другого тайму Італія продовжила контролювати хід гри. «Синьо-жовті» виглядали впевненіше: додали у швидкості й частіше вигравали м’яч в італійців. Момент, що міг вирішити долю гри виник на 65-й хвилині, коли Конопля вкинув з ауту: м’яч долетів до Мудрика, але тому не вдалось обіграти воротаря. Слід зауважити, що Доннарума зорієнтувався миттєво, максимально скоротивши кут обстрілу.
На табло зберігався нічийний рахунок і це мотивувало підопічних Реброва йти вперед та вигравати. Українці намагались створити хоч щось, щоб змінити рахунок, втім, і італійці стали грати обачніше. За 15-ій хвилин до кінця матчу синьо-жовті неабияк активізувались: створювали моменти, бігли вперед та намагалась вирвати перемогу з усіх сил. Фанати на трибунах кричали “У-КРА-ї-НА”, а напруга не вщухала до останніх секунд. Італійці з нетерпінням чекали закінчення матчу, намагались тягнути час, поки «синьо-жовті» вкотре бігли в атаку, намагаючись змінити результат на табло. Саме тоді і трапився найскандальніший епізод цього протистояння.
У компенсований час, на 93-ій хвилині матчу, Мудрик, який перебував у штрафному майданчику італійців, прийняв м’яч після подачі Зубкова та проштовхував його собі на хід. Крістанте, не встиг дістати м’яч і зіграв, торкнувшись ноги футболіста «Челсі» — Мудрик упав. Однак бригада арбітрів не побачила у цьому епізоді порушення правил: іспанський рефері Хесус Хіль Мансано не наважився призначити пенальті у ворота Італії у компенсований час, а потім асистент VAR підтвердив його рішення після дуже швидкого перегляду. Італія видихнула з полегшенням. Водночас в українських уболівальників, футболістів та тренерів збірної таке рішення викликало шквал емоцій. Це особливо дивно, якщо згадувати слова керівника УЄФА Александра Чеферіна, який раніше у кулуарних розмовах, які набули широкого розголосу висловився, що саме італійська збірна повинна кваліфікуватись на чемпіонат Європи.
А пізніше УЄФА змусила УАФ зіграти «непотрібну» товариську гру за чотири дні до матчу з Італією… Саме тому вирішальний матч групи за путівку до ЄВРО-2024 українці очікували з певним занепокоєнням. Дехто припускав, що нечесне суддівство у грі з італійцями цілком реальний варіант і можливі будь-які сюрпризи. І останні хвилини матчу, деякою мірою, підтвердили найстрашніші прогнози. Та чи справді це рішення було зроблене за попередньою вказівкою керівництва європейської асоціації футболу, чи може іспанський рефері просто «почув та занотував» висловлювання очільника європейського футболу та чи було пенальті у тому епізоді — залишається лише сперечатись, бо протилежних думок вистачає. Але факт залишається фактом — матч кваліфікації на ЄВРО-2024 між Україною та Італією завершився внічию — 0:0. Тепер італійці їдуть на чемпіонат Європи, а Україна, заслуживши компліменти своєю грою, готуватиметься до матчів плей-офф, які відбудуться вже наступного року.
Після фінального свистка футболісти збірного утворили коло і красиво подякували вболівальникам, скандуючи «Мо-лод-ці!» та «У-КРА-Ї-НА».
Хай там як, вечір в Леверкузені показав, що ми рухаємось у правильному напрямку, незважаючи на результат. За підсумками цієї кваліфікації збірна України точно заслуговує на компліменти. Можна сказати, що команда Реброва “стрибнула вище голови”. Адже хто б перед стартом відбору міг сказати, що Україна зможе у такій групі до останнього туру боротись за друге місце з чинним чемпіоном Європи. Не багато фахівців і вболівальників вірили, що збірна в сьогоднішніх умовах зможе посісти друге місце, обігравши Англію та Італію. Збірна билась до останнього.
Та попри невдачу в останньому турі, ми досі маємо шанс поборотися за одну із трьох останніх путівок на чемпіонат Європи у Німеччині через плей-оф Ліги націй. Суперників збірна дізнається 23 листопада після жеребкування. Серед можливих опонентів у півфіналі: Ізраїль, Боснія та Герцоговина чи Уельс.
Півфінали плей-оф відбудуться 21 березня 2024 року, фінали – 26 березня.
Соломія Соловей, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, членкиня АСЖУ