До початку повномасштабної війни Дмитро Лазуткін був спортивним коментатором та ведучим Суспільного. Після вторгнення РФ – пішов служити в ЗСУ. Зараз він керівник служби зв’язків з громадськістю бригади «Маґура».
В інтерв’ю Дмитро розповів, як змінилося його життя, чи повернувся б у спортивну журналістику та чи продовжує писати.
– Чому вирішили вступити до лав ЗСУ, чи це було ваше рішення, чи Вас мобілізували?
– Після 24 лютого 2022 року я почав працювати військовим кореспондентом. Став вести для телемарафону на Суспільному студійні інтерв’ю. До лав ЗСУ приєднався згодом добровільно, а саме вступив у 47-му Бригаду «Маґура».
– Ваш колега Роберто Моралес нещодавно прокоментував два матчі збірної України. Чи виникало у вас бажання на день повернутися до звичного, довоєнного життя?
– До війни я коментував спортивні поєдинки. Вже як військовий кілька разів їздив на турнір в Дніпро: виїжджав і коментував турнір з ММА і боксу. Бригаді після першого мого коментаря передали у вигляді подяки дрон – засіб радіелектронної боротьби. Це була напівволонтерська місія. Зараз знімаю сюжети для бригадних соціальних мереж про героїв, які боронять нашу країну, супроводжую журналістів – і українських, й іноземних на передову, де вони знімають сюжети, які висвітлюються в медіа, і весь світ може побачити про події в Україні.
Діяльність нашої бригади полягає у розповсюдженні, висвітленні, саме завдяки тому, що вдається організовувати супровід журналісті – висвітлення подій, інтерв’ю.
– Раніше ви повідомляли, що маєте заступити на посаду тимчасового виконувача обов’язків керівника служби зв’язків з громадськістю бригади. Яку посаду займаєте зараз?
– Зараз я – керівник служби зв’язків із громадськістю 47-мої Бригади «Маґура».
– Чи було на початку складно, які труднощі Вас спіткали?
– На початку було складно, адже потрапив одразу в місце, де відбувалися бойові дії; поринув в екстрим – небезпечна зона, небезпека для життя. Було важко, адже армія специфічна структура, яка передбачає служіння, а служіння – це не робота на каналі чи у продакшені. Це – певне обмеження свобод: в тебе немає вільного часу після якоїсь години, немає повноцінних вихідних. Відпустка 1-2 рази на рік, адже війна – це 24/7.
Зараз ми на Авдіївському напрямку. Там де важко – там наша бригада. Вочевидь, нашим бійцям довіряють.
– Чи продовжуєте писати вірші, адже до служби у війську Ви писали. Чи присутня у Ваших книжках тема війни?
– З десяти книжок у трьох присутня війна. Крайня книжка – «Закладка», наповнена текстами, написаними про війну. Книжка номінується на національну премію ім. Тараса Шевченка, увійшла до короткого списку премії ЮНЕСКО.
– Поезія поезією живе. Можливо, переживання, які я пропускаю крізь себе зараз, під час війни, втіляться в книгу згодом.
– Що допомагає зберігати нормальний психо-емоційний стан під час війни? Як ви відпочиваєте, розслабляєтесь після тяжкого дня?
– Тримає віра в те, що перемога буде, скоро настане мир, на нашу землю ми нікого не пустимо і ми повернемо мирне життя. А от коли виїхав якось за межі Оріхова – у бік Запоріжжя, це вже був супер-відпочинок, адже усвідомив, що відносна небезпека – позаду.
– Яке кредо переслідує Вас протягом всього періоду, коли Ви берете участь у бойових діях. Можливо, віра?
– Віра в те, що Бог мене береже, ми стали значно ближчими під час цієї війни і моєї служби в армії. Те, що відбувається – відбувається не просто так. Важливо прислухатися до себе, вміти розпізнавати те, що тобі намагаються сповістити. Я став більш віруючою, уважною людиною, схильною до містичного мислення з початку служби в армії.
– Чи дивляться військові на фронті матчі збірної України? Як це відбувається? Як вболівають (адже не часто, певне, є така можливість)?
– На передовій футбол дивляться мало, але на другій-третій лінії хлопці сидять з телефоном, дивляться, вболівають і футбольні трансляції серед топ-контенту, який «споживають» військовослужбовці, займає дуже гідне місце.
– Як ви можете оцінити нинішню гру збірної України під керівництвом Реброва?
– Тренерський талант Сергія Реброва, як свого часу й гравця, у національній команді розкривається. Гра стає збалансованою, він розуміє гравців, знає як використати їх найсильніші якості для досягнення результату.
– Як ви можете оцінити шанси збірної України у грі з Італією? Чи можете дати прогноз на матч Україна – Італія ?
– У матчі з Італією збірна України, хоч і не буде фаворитом, але їй до снаги досягти бажаного результату, принаймні, нічия або перемога з мінімальним рахунком не здаються чимось фантастичним саме через те, що провідні українські збірники грають у найпотужніших європейських чемпіонатах, постійно вдосконалюючи свою майстерність.
– Наскільки футбол важливий для нинішнього українського суспільства – саме той факт, що попри війну відбуваються футбольні матчі, грає національна збірна?
– Спорт може об’єднувати націю, і добре, що спортивні змагання, у тому числі ключові і важливі, такі як матчі футбольної і національної збірної, як чемпіонат світу і Європи відбуваються за участю українців, які гідно там виступають. Переконаний, що й спортсмени відчувають особливу відповідальність перед вболівальниками і перед тими, хто боронить нашу країну.
– Яку пораду чи настанову Ви можете дати молодим журналістам?
– Намагайтеся бути в своїй царині, намагайтеся знати більше про предмет своєї роботи. Ніколи не захоплюйтеся першими успіхами, не думайте, що це привід розслаблятись, адже вимоги до вас будуть більші. Вірте у себе, ставте максимальні цілі. Не бійтеся мріяти, про те, що зараз здається нездійсненим, якщо ви будете розуміти, яка у вас ціль ви обов’язково її досягнете.
Автор – Ольга Рибченко, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка