Новий футбольний сезон в УПЛ, який стартував наприкінці минулого тижня, обіцяє стати досить цікавим.
ЖИТОМИР ТА ЧЕРКАСИ – СЕРЕД ЕЛІТИ
І не лише тому, що у класі найсильніших знову виступає 16 команд, серед яких достатньо амбітних учасників. Взяти хоча б новачків Прем’єр-ліги – житомирське «Полісся» та черкаський ЛНЗ. Обидва колективи стали чи не найголовнішими ньюзмейкерами літнього міжсезоння, приємно дивуючи активною й досить продуктивною селекційною роботою. Про фінансові можливості житомирського клубу вже давно всім добре відомо, тож не дивно, що підопічними Юрія Калитвинцева стало чимало відомих широкому загалу кваліфікованих виконавців – зокрема, Денис Бойко, Артем Шабанов, В’ячеслав Танковський, Еміль Мустафаєв. Про що можна казати, якщо навіть наш уславлений боксер Олександр Усик вирішив спробувати себе ще в одному виді спорту, анонсувавши свої відносини з «Поліссям»! Щоправда, у заявці команди на сезон-2023/24 його прізвища поки немає, однак це зовсім не означає, що у трансферний період воно в ній не з’явиться.
Інший дебютант еліти, ЛНЗ, влітку теж не сидів склавши руки. Тренерський штаб на чолі з Олександром Ковпаком зробив все можливе, аби посилити склад футболістами, котрі могли б допомогти команді гідно виглядати у Прем’єр-лізі. Продуктивна підготовка і продумана селекція, завдяки якій в команді з’явились такі відомі гравці, як Денис Олійник, Сергій Рибалка, Євген Банада, Геннадій Пасіч та Максим Ковальов, налаштовує вболівальників Черкащини на оптимістичний лад.
Якщо говорити про цілі кожного із новачків УПЛ, то навіть без офіційних заяв визначити їх не важко. Зважаючи на амбітність власника «Полісся» Геннадія Буткевича, можна не сумніватися, що він прагнутиме бачити своє дітище серед учасників єврокубків. Що стосується ЛНЗ, то для молодого колективу, який лише два роки тому отримав професіональний статус, головним завданням буде закріпитися у Прем’єр-лізі.
Столична «Оболонь», яка за підсумками сезону-2022/23 вкотре підвищилась в ранзі, хоч і має стабільні фінансові тили, однак такою ж високою ефективністю селекційної діяльності, як у житомирян та черкащан, не відзначалася. До своїх лав «пивовари» запросили переважно гравців з нижчих ліг. Виняток складають лише двоє захисників, які встигли пограти в еліті – Артем Вовкун і Дмитро Нагієв, що прийшли зі «Львова» та петровського «Інгульця». Втім, у футболі нерідко буває, коли команда, яку відносять до темних конячок, несподівано видає сюрприз за сюрпризом і у підсумку посідає пристойне місце. Хтозна, можливо футбольна дружина молодого наставника Валерія Іващенка здатна саме на таке. Поживемо – побачимо…
ХИТРИЙ ЛИС ЛУЧЕСКУ
Так вже склалося з початку 2000-х, що основна боротьба за чемпіонське звання точиться між двома клубами – київським «Динамо» та донецьким «Шахтарем». Чи буде так і нинішнього сезону, особливо якщо враховувати не кращий ігровий стан динамівців у минулому чемпіонаті, в якому вони фінішували лише четвертими? З цього приводу є чимало думок. Як із знаком «плюс», так і «мінус». Якщо говорити про позитивні думки, то більшість фахівців схильні вважати, що неабиякою підмогою для столичного гранда є повернення Андрія Ярмоленка. Лідер роздягальні нашої національної збірної може стати таким і у динамівській команді, адже вирізняється з-поміж одноклубників не тільки віком, а й незаперечним авторитетом. Втім, наявність Ярмоленка – це лише один фактор. Не слід скидати з рахунків й інших досвідчених виконавців та хист старого лиса Мірчи Луческу, який давно довів це усьому футбольному світу ще під час роботи у «Шахтарі».
Вболівальники донецького клубу зараз нерідко згадують часи, коли в ньому працював досвідчений румун. Віднайшовши еліксир перемог у вдалому поєднанні наших футболістів і бразильців, він привчив українських вболівальників до високих досягнень «гірників». Певний час після від’їзду Містера «Шахтар» ще стрімко нісся вперед за інерцією, однак з кожним сезоном, залишаючись без перевірених бійців із когорти легіонерів, притаманна йому родзинка у грі поступово стала сходити нанівець. За сім останніх років, проведених «гірниками» під орудою чотирьох різних наставників, хоч і здобувалось золото, однак воно мало різну пробу. І, мабуть, не випадково власник «Шахтаря» Ринат Ахметов вирішив перервати співпрацю з хорватським фахівцем Ігорем Йовічевичем, який теж привів команду до чемпіонства. Одна справа – досягнення, а зовсім інша – якість гри. У донецькому клубі сподіваються, що запрошення на тренерський місток досвідченого голландця Патріка ван Леувена, який раніше не один рік працював у футбольній академії «Шахтаря», додасть яскравих барв грі команди.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЛАЛАТОВИЧА ТА КУЧЕРА
А от чи лишиться такою ж змістовною, як була при ван Леувені, гра бронзового призера, луганської «Зорі» – питання відкрите. На місце голландського фахівця прийшов серб Ненад Лалатович, котрий вважається у себе на батьківщині досить успішним тренером. Та чи буде так і в Україні – невідомо. Принаймні, якщо аналізувати тренерську кар’єру екс-гравця «Шахтаря» за межами своєї країни, то досягти жодних успіхів йому там не вдалося. Можливо, Україна стане для нього винятком. Зрозуміло, попервах на новому місці буде важко. Та й будь-яке інше місце нижче третього розцінюватиметься керівництвом клубу як невдача.
Ще складніше завдання в Олександра Кучера та його «Дніпра-1». Після впертої боротьби за чемпіонство з «Шахтарем» у минулому сезоні команда влітку зазнала серйозних кадрових втрат, коли пішла левова частка легіонерів та кілька кваліфікованих українських гравців. Крім того, зараз оформлюється трансфер головної ударної сили «Дніпра-1» – Артема Довбика в іспанську «Жирону». Після його переїзду до Іспанії турнірні справи дніпрянам буде вирішувати набагато складніше. Знайти гідну заміну бомбардиру та ще й у стислі терміни – самі розумієте, справа надскладна. Як би не сталося так, що ця кадрова втрата вкупі із вибуванням із продовження боротьби у Лізі чемпіонів може підкосити команду з Дніпра морально.
ЄВРОКУБКОВЕ ПРОКЛЯТТЯ «ВОРСКЛИ»
Це ж саме можна сказати і про полтавську «Ворсклу», яка на фініші попереднього чемпіонату буквально заскочила на підніжку останнього вагону єврокубкового потяга. Отримавши право представляти Україну у Лізі конференцій, підопічні Віктора Скрипника знову засмутили любителів футболу країни, поступившись за сумою двох матчів скромній грузинській «Ділі» з Горі. Якщо врахувати, що впродовж восьми років (!) над «Ворсклою» наче висить єврокубкове прокляття (загадайте словацьку «Жиліну» у сезоні-2015/16, хорватську «Локомотиву» із Загреба у сезоні-2016/17, португальський «Спортинг» у сезоні-2018/19, фінський КуПС у сезоні-2021/22 та шведський АІК із Стокгольма у сезоні-2022/23!), то футбольній Полтаві не позаздриш. Тим більше, що у «Ворсклі», як і у «Дніпрі-1», не стали усіма можливими засобами втримувати провідного гравця – північномакедонця Таулята Сулейманова на прізвисько Сефері, а відпустили його до маловідомого клубу «Баніас» із ОАЕ. У цій ситуації Скрипнику можна побажати лише терпіння. І після повернення з Горі неодмінно знайти час, аби повести команду до церкви. Адже без серйозних кадрових придбань розраховувати хоча б на повторення досягнення сезону-2022/23 буде напрочуд важко.
Ще більше незрозуміла ситуація із кадрами в «Олександрії». Спочатку наприкінці минулого року клуб з Кіровогращини доволі несподівано позбавився головного тренера Юрія Гури, за роботи якого «містяни» входили до лідируючої групи УПЛ, а відразу ж по завершенні минулого сезону почалася масова чистка складу. Із відомих лише керівництву «Олександрії» причин команду залишила велика кількість провідних виконавців – Андрій Цуріков, Денис Мірошниченко, Валерій Бондаренко, Еміль Мустафаєв, Олег Кожушко, Сергій Рибалка, Максим Третьяков. У даному випадку в олександрійському клубі можуть згадати відому приказку про те, що у спорті загалом та у футболі зокрема незамінних гравців не буває. Однак на противагу їй можна навести іншу – «Від добра добра не шукають». Втім, пересвідчитися у тому, наскільки продуманим є черговий кадровий крок керівників «Олександрії», можна буде вже у найближчі місяці. Керманичу Руслану Ротаню та його штабу можна побажати лише удачі.
ТРЕНЕР, ЯКИЙ НЕ ТЕРПИТЬ ФАЛЬШІ
Після турнірного спурту криворізького «Кривбасу», завдяки якому у минулому чемпіонаті навіть замаячила перспектива потрапити у єврокубкову зону, про цю команду заговорили на весь голос. І недаремно. Адже всім добре відомі якості його керманича Юрія Вернидуба, який в усьому не терпить фальші. Як у професії, так і у житті. Слід віддати належне власникам криворізького клубу, які продовжують довіряти цьому тренеру. Можна не сумніватися, що його тренерський досвід, професіональний підхід та максималізм рано чи пізно втіляться у потрібний результат. Тож цілком ймовірно, що у нинішньому сезоні загартований «Кривбас» Вернидуба знову спробує «прорубати вікно у Європу».
Ще зовсім недавно вболівальники Одеси раділи появі нових власників та поверненню на тренерський місток «Чорноморця» Романа Григорчука. Проте війна внесла свої корективи, що дещо зібгало честолюбні наміри «моряків». Попередній сезон склався явно не на користь одеської команди, яка тривалий час ніяк не могла знайти свою гру. Та зумівши надолужити згаяне навесні цього року, «Чорноморець» все ж залишив небезпечну зону і зберіг прописку в еліті. Вкотре вдавшись до справжньої кадрової революції (команду залишило 13 футболістів!), тренерському штабу вдалося знайти низку виконавців, які обіцяють стати оплотом нинішнього складу. Передусім, мова про воротаря Олексія Шевченка, польових гравців Йона Шпорна, Богдана Бойчука та Самсона Ієде. Однак чи буде достатньо цього потенціалу для поліпшення турнірних показників минулого сезону, за підсумками якого одесити посіли 10-е місце?
СТАБІЛЬНІСТЬ І ЗОЛОТА СЕРЕДИНА
Ковалівський «Колос», для якого нинішній сезон стане вже п’ятим за ліком в УПЛ, з року в рік вражає своєю стабільністю. Здавалося б, сільському колективу апріорі не до снаги сперечатися з відомими командами із міст-«мільйонників» та інших обласних центрів. Проте цю думку ковалівці давно спростували. Впродовж чотирьох сезонів поспіль «Колос» посідає гідні місця – від 4-го до 8-го, що свідчить про одне: футбол може ефективно розвиватися не тільки в столиці, а й у Київській області. Молодий та сповнений позитивних амбіцій головний тренер Ярослав Вишняк разом із своїми однодумцями по клубному штабу вже встиг довести, що боротьба за позиції у другій частині турнірної таблиці – не для них. За чотири попередніх сезони «Колос» не раз і не два показував зуби і відбирав очки у грандів – «Динамо», «Шахтаря», а також призерів – «Дніпра-1» та «Зорі». Тож подібні сюрпризи підопічні Вишняка традиційно спробують продемонструвати і у сезоні-2023/24.
Схоже, що запрошення півтора роки тому у «Минай» досвідченого фахівця Володимира Шарана допомогло команді повірити в себе. Якщо ще за чотири тури до фінішу минулого чемпіонату закарпатцям пророкували боротьбу у перехідних матчах за право зберегти прописку в еліті, то після серії вдалих ігор вони видерлися на почесну 8-у сходинку. Можна собі уявити, якою була порція позитиву у власників клубу та вболівальників Закарпаття! Загартувавшись як слід впродовж попереднього сезону, «Минай» спробує уникнути подібного випробування у нинішньому. Слід також враховувати, що Шаран завжди вміє знайти потрібні слова для підопічних, що і дозволяє йому бути на видноті у нашому футбольному господарстві.
ПРО АМБІЦІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ
На відміну від Володимира Шарана, на початку своєї кар’єри тренерський дует харківського «Металіста 1925» Едмар Галовський – Олег Голодюк ще не встиг відзначитись чимось особливим у Прем’єр-лізі. Зачепившись за рятівне 12-е місце у минулому сезоні, їм вдалося залишити команду в компанії найсильніших. Однак для того, аби розраховувати у майбутньому на кращі показники, харківському колективу потрібне серйозне підсилення. Новачків Вадима Червака, Арі Моури, Олексія Сидорова та Дмитра Юсова, які зайняли вакантні місця вибулих з команди у літнє міжсезоння, явно недостатньо для тривалої турнірної дистанції. Втім, все залежить від можливостей клубу.
Схожою із «Металістом 1925» є доля й львівського «Руха». Активізувавшись у розпал другого кола попереднього чемпіонату, команді Віталія Пономарьова вдалося уникнути перехідних матчів. Сам факт загрози можливого пониження у класі повинен змусити молодий колектив провести копітку працю із усуненням помилок та ретельного аналізу подібних ризиків. Враховуючи ж, як наполегливо та старанно грали львів’яни у стартовому поєдинку нинішнього сезону із «Зорею», належні висновки у міжсезоння були зроблені.
Рівненський «Верес», який зумів втриматись у Прем’єр-лізі завдяки перехідним матчам із представником першої ліги запорізьким «Металургом», у сезон-2023/24 увійшов із новим тренерським штабом на чолі з Сергієм Лавриненком та низкою новачків. Щоправда, троє з них – Олександр Кучеренко, Андрій Кухарук та Максим Марусич для головного тренера такими не є – він їх добре знає ще по роботі з петровським «Інгульцем». Перевірені бійці разом з іншими запрошеними у Рівне футболістами (серед них звертають на себе увагу бразильці Жуліо Сезар та Яго Сікейра) здатні вивести «Верес» на провідні позиції. Принаймні, таким є бажання у амбітних керівників рівненського клубу.
Хочеться сподіватись, що сезон-2023/24 в УПЛ подарує нам чимало видовищних матчів та цікавих подій. Вперта боротьба на всіх щаблях турнірної таблиці з інтригуючим сюжетом зможе стати однією з небагатьох віддушин у період війни.
В’ячеслав Кульчицький, член правління АСЖУ