Українському народу не звикати обирати менше з зол. А ще мати коротку пам’ять і давати другий, третій і бозна-який шанс для людей, над чиєю репутацією у цивілізованій країні вже давно б стояла могильна плита. Вся справа у відкритій українській душі: наші люди – привітні, хлібосольні та за своєю натурою наївні та добрі.
Цим не раз користувалися недруги, які намагалися заволодіти нашими родючими ґрунтами, багатими надрами та працьовитими людьми. Розділені різними державами, українці терпляче переживали катаклізми та трагедії, поки у 2014 році чаша терпіння мільйонів не переповнилася, а у 2022-му вся країна нарешті зрозуміла – лише ми самі маємо взяти відповідальність за захист наших територій та переконань.
Україні час позбавлятися шкідливих компромісів, яким нас навчав рабський СРСР. Приловчитися, домовитися, не моє – не шкода – цей примітивізм не був національною рисою українців, які звикли отримувати блага важкою працею, а виявився насадженим тим самим “братським” народом, який уже понад три тижні бомбить наші міста, знищує наші будинки та вбиває наших дітей.
Три тижні згуртували українську націю як ніколи, яка отримала об’єктивні передумови вистояти перед окупаційною навалою і нарешті перемогти багатовікового ворога. Але високі шанси перемогти ще не рівноцінні тріумфальному завершенню війни. І саме зараз, коли багато хто з нас відчуває виснаженість від війни і шукає в непроглядній темряві хоча б трохи світла, український народ ризикує наступити на граблі своєї великодушності.
Режим Владіміра Путіна нарешті усвідомив, що Росія програє у цій війні. Що навіть другій армії світу не вдається зламати українських воїнів за допомогою зброї. На українців не діє і пропаганда, яка вісім років вселяла жителям східної України казку про бомбардування ЗСУ донецьких та луганських сепаратистів. Але Україна має справу з російськими ФСБ-шниками, в яких, як і у підлого містера Фікса із відомого мультфільму «80 днів навколо світу», завжди є новий план.
Тепер агресори намагаються нагадати добродушному українському народу, що величезна Росія – це не лише люди, які підтримують путінську владу та так звану “військову спецоперацію” в Україні. Це також люди, які всі ці роки страждали від цивільних та військових злочинів російського режиму, а тепер ще й змушені зіштовхнутися із недоступністю багатьох благ та доларом по 300.
Для цього у випуску новин “Першого каналу” запустили дівчину з плакатом, що засуджує війну, яка в наступні години отримала тисячі постів у Instagram із подяками від українців. Для цього під час футбольного матчу італійської “Аталанти” на трибунах вивісили банер із зображенням українця Руслана Малиновського та росіянина Олексія Міранчука, які тиснуть один одному руки.
Вже кілька днів ми читаємо в інтернеті, що з російських ЗМІ масово звільняються журналісти, які не бажають співпрацювати з владою, що вчиняє злочини проти свого та українського народів. А до офіційного закриття Facebook на території Росії соціальна мережа рясніла постами людей про те, що ніхто з них ніколи не хотів війни, і тільки “нацисти” можуть зловтішатися з приводу бід мирних росян, не здатних дістати ліки або купити продукти першої необхідності.
Час жалю минув. Щойно в наших головах заграють нотки гуманності, Україна миттю втратить перевагу, кров’ю і потом зароблену у ці тяжкі три тижні війни. І зрадить пам’ять тисячі загиблих українців, яких російська армія вбиває свідомо. Використовуючи артилерію у Харкові, Волновасі, Маріуполі та інших містах. Розстрілюючи “зелені” коридори з мирними людьми, які намагаються втекти від жахів війни. Вбиваючи тих, хто проголошує незгоду, і в мить знищуючи їхні будинки.
Russia Today прямо визнала рішення військ щодо завдання ракетного удару по Драматичному театру в Маріуполі після отримання інформації про “12 бойовиків полку “Азов”, що знаходилися там, і великої кількості мирного населення”. Це і є так звана “денацифікація” України – нищити без розбору усіх і уся?
“Почему ты говоришь, что вы еще не скоро? Катька писала, что вы закончите к марту. Когда вы возьмете Киев? У нас цены растут, как в сказке. Кредиты – 30%, ипотека – 18%, унитаз стоит 43 тысячи” – це один із багатьох перехоплених СБУ дзвінків, у якому дружина російського солдата скаржиться на життєві складності та відкрито цікавиться, коли ж армія РФ вже зайде до столиці суверенної держави! І в той же час Міністр закордонних справ РФ Лавров заявляє, що Росія не нападала на Україну і не має наміру окупувати її територію.
Весь цивілізований світ закликає Росію припинити військову агресію в Україні, а 16 березня міжнародний суд ООН у Гаазі нарешті дав юридичну оцінку тритижневої “операції” путінського режиму, наказавши окупантам зупинити військові дії на території нашої країни.
Але український народ не влаштує припинення вогню та укладання мирного договору з державою, чиї війська намагаються загарбати наші землі. Росія має понести повну відповідальність за розв’язання війни та геноцид українців.
Росія має понести відповідальність за агресію у бік незалежної держави та остаточно переосмислити свої геополітичні вектори. СРСР розпався ще минулого століття, і Росія більше немає права диктувати свої умови сусіднім державам так, як це колись робили комуністи у Кремлі. Тим більше, Україні, яка вже 31 рік є незалежною державою і віддала перевагу прогресивному західному шляху розвитку, а не варварському московському із середньовічними принципами азійського каганату.
Росія має понести відповідальність за злочини проти людяності. Насамперед – за геноцид українського народу, що оцінюється у тисячі загиблих серед мирного населення. Якщо росіяни ще могли прикривати артилерійські удари по українських військових об’єктах так званої “демілітаризацією”, то масові вбивства українських громадян у Волновасі, Охтирці, Тростянці та Маріуполі, що порушують Статут ООН та Загальну декларацію прав людини, повинні отримати об’єктивну оцінку міжнародного трибуналу.
Крім того, у неоголошеній війні Росії проти України загинуло понад 14 тисяч солдат Збройних Сил РФ, яких путінський режим наказав залишати на полі бою. Щоб не створювати констрасту з новинами про ведення “спецоперації” для свого стада телезомбі. Кількість загиблих росіян – інформація, що перебуває під грифом державної таємниці, адже влада РФ боїться зростання панічних настроїв і просто не хоче платити компенсації родичам загиблих.
Росія має понести відповідальність за спотворену свідомість мільйонів людей і свідомий обман громадян з метою отримання вигоди для купки злочинців, дії яких засудив уже весь світ. Здебільшого це стосується дитячої пропаганди, адже злочинний режим скоро впаде, а в Росії може вирости нове покоління неонацистів-реваншистів, яке в умовах бідності та міжнародної ізоляції ризикує не засвоїти отриманий державою-агресором урок.
Росія має понести відповідальність за завдану матеріальну шкоду перед Україною та моральну шкоду перед українцями, особливо тими, у яких ця війна забрала рідних та близьких. Кожен зруйнований будинок, кожна розкурочена дорога, кожне понівечене життя має бути сплачене із золотовалютних резервів країни, що розв’язала цю війну.
І тепер найголовніше. Росія має понести відповідальність за прийняття права ненависті до цієї держави та її народу. Українці заслужили на право ненавидіти росіян: і тих, хто прийшов на нашу землю зі зброєю, і тих, хто боявся хоч слово пискнути проти влади Путіна і чекав, коли оккупанти захоплять Київ, і тих, хто не хотів війни і закликав не вбивати “братський” народ.
Одного дня путінський режим буде засуджений і отримає по заслугах. А відбудовувати нову країну доведеться всім тим, хто його мовчки боявся та заплющував очі на політику вседозволеності. Росіянам доведеться навчитися нести відповідальність за свої вчинки, щоб не стати вигнанцями цивілізації і колись позбутися тавра напроти своєї національності у паспортах.
А Україні залишається позбавити Росію єдино можливої зачіпки, якщо сусідня країна ще колись наважиться вторгнутися на нашу землю. А саме користуватися рідною мовою, щоб російській орді більше не було кого “звільняти”, окрім самих себе.
Юрій Мазниченко, 17 березня 2022