У неділю, 11-го липня, легендарний Wembley буде приймати фінал найпрестижнішого спортивного турніру на континенті. Фінальний матч Євро 2020 обіцяє стати захоплюючим поєдинком двох прославлених команд – Італії та Англії!
Вночі 7-го Липня після виснажливого екстра тайму – Збірна Англії вийшла до фіналу Євро вперше у своїй історії і слова іконічної пісні «Три Леви» залунали на трибунах з давно очікуваним підтекстом – «30 років болю, ми не зупинялись мріяти».
Шанс Ґарета на примирення з фанами
Насправді, біль тривав цілих 55 років! Ця пісня вперше прозвучала 1996 року, коли Англія приймала Чемпіонат Європи 1996. Збірна Ґаскойна, Ширера та інших англійських зірок того часу вилетіла у півфіналі. Той матч так само відбувався на Wembley – англійці програли німцям у серії післяматчевих пенальті. Вирішальний удар схибив той самий Ґарет Саутґейт. Через 25 років він, нарешті, отримав шанс на примирення з вболівальниками і реалізував його – цього разу вже як тренер. Привівши команду до першого після 1966 року фіналу великого турніру, Ґарет уже написав нову славну сторінку футбольної історії. У той же час, італійцям вдалося досягти свого вже 10-го фіналу чемпіонатів світу та Європи.
Карантин в Англії: півфінали змінюють підхід
Обидва півфінали відбулися на овіяному футбольними міфами Wembley в районі Брент, що у північно-західній частині Лондону. Відомий стадіон вже приймав 4 матчі Євро-2020, готуючись до завершальних трьох ігор першості.
До початку Євро в Об’єднаному Королівстві було запроваджено дуже жорсткий карантин. Паби, бари, ресторани зачинялися о 22:00, а люди не могли відвідувати публічні заклади без бронювання місць і не більше шести осіб в одній групі. На трибунах арен можна було розмістити до 25% вболівальників. Однак з початку липня всі карантинні ліміти почали послаблюватися: публічні місця змогли закриватись пізніше, стадіони змогли збільшити наповненість аж до 60 000 осіб. Зрозуміло, що причиною такого пом’якшення попередніх заборон місцевої влади стало звернення УЕФА з нагоди проведення найбільш важливої частини Євро. Хай там як, 60 тисяч чи навіть трохи більше – такого числа фанів на одному стадіоні у Великій Британії ніхто не бачив ще з лютого 2020-го року!
Шлях на Wembley: акредитованим простіше
Аби дістатися до Wembley, є два найпростіші види транспорту – метро або машина. Для запрошених на матч або акредитованих осіб надали безкоштовний паркінг просто біля стадіону – 5 хвилин пішки від головного входу! Приїжджати власним автом було рекомендовано тим, хто нещодавно був за межами UK. Всі прибулі з-за кордону були зобов’язані відбути карантин, але, якщо є акредитація – усе простіше: є дозвіл уникати карантину на транзитні пересування до і від стадіону, присутність на стадіоні, а ще можна відвідувати бази футбольних команд.
Пандемія подолана?
Півфінальні матчі дали місцевим уже призабуте відчуття футбольного свята: за 2 години до стартового свистка маса люду зазвичай збиралася навколо стадіону. Там фанати співали пісні, декламували кричалки й пили пиво. Звісно, ніякої соціальної дистанції ніхто не дотримувався, навіть масок у фанів не було. Всі насолоджувались футболом та п’янким кайфом від свободи – було таке враження, наче свій уже подолав пандемію!
Італійська діаспора вдвічі більша
На першому півфіналі було удвічі більше вболівальників з Італії, ніж з Іспанії, що стало фактичним відображенням пропорції відповідно до розміру діаспор обох націй у Британії – 200 тисяч італійців та 100 тисяч іспанців. Фани були розміщені на протилежних трибунах стадіону. Незважаючи на різницю в чисельності, обидві громади створювали чудову атмосферу на арені. Були на матчі й англійські фанати, які було затягли свою знакову «Іt’s Coming Home», але майже одразу почули оглушливий свист на свої адресу з боку іспанців, котрі вболівали поруч із зовсім іншим настроєм.
Після переможного пенальті Жоржиньйо, темно-синя хвиля вибухнула в екстазі. Вболівальники скандували назву своєї країни ще довго після завершення матчу: фанати «Адзуррі» святкували досягнення навколо стадіону без перестанку, аж до посадки у метро!
Англійці забули про роботу
Передматчева атмосфера другого півфіналу була схожа на ту, що панувала напередодні, єдине – людей було більше. Англійські фанати прибули до арени не те, щоби напідпитку, а у стані сильного алкогольного сп’яніння. Незважаючи на те, що день був робочий, святкова атмосфера у столиці стартувала значно раніше завершення business hours. Велика кількість людей прийшли до входу на Wembley без квитка на матч – і, кажуть, багато хто навіть дістався трибун і зумів задарма побачити матч. Щоби запобігти масовому проходу «зайців» на фінал, було вирішено значно підсилити охорону та зробити жорсткішим прохідний режим.
Умови роботи для мас-медіа
Контроль представників медіа мав свою специфіку: перевіряли акредитацію і ковідний статус. Для громадян Великої Британії було необхідно показати зареєстрований через мобільний додаток NHS негативний результат тесту на Covid або підтвердження (через QR-code) подвійної вакцинації з того ж мобільного додатку.
Іноземним журналістам необхідно було показати е-мail з негативним результатом тесту і доказ акредитації. Враховуючи ковідні обмеження, харчування на медіа-трибуні було обмежене наданням компактних ланч-боксів з їжею для перекуски.
Журналісти акредитовані від Англії і країн учасників півфінальних матчів були розміщені за столиками в центральній частині трибуни, а представники ЗМІ з інших країн , які до вирішального етапу не дійшли, мали теж центральні місця з чудовою панорамою поля, але без робочих столиків.
Англійський «плей-лист» і ганебний свист
Поза межами медіа-трибуни, домашня підтримка переважала гостьову приблизно удесятеро – чого, власне, й варто було очікувати.
Гамірна атмосфера на трибунах перевершила попередній день. Майже кожен куток трибун футбольної арени був білим. Співали відомі старі пісні й нові нещодавно придумані. «Three Lions», «Sweet Caroline» i «Southgate You’re The One». Ця остання є пародією відомої пісні поп-групи з 00-х «Atomic Kitten», які знову об’єдналися під час Євро, аби офіційно записати свою хітову «Whole Again» з новими словами на футбольну тему – такий собі новий футбольний гімн фанатів збірної Англії.
Данські вболівальники були розміщені у нижньому секторі позаду воріт. На жаль, під час виконання національного гімну Данії англійські фанати засвистіли так сильно, що було важко бодай щось почути. Це була відкрита зневага до опонентів і багато відомих людей відреагувало на це вкрай негативно. Зокрема, Ґарі Лінекер після зверненням до фанатів висловив надію, що подібне не повториться під час фінального матчу.
Два м’ячі на полі? Ні, не чули!
А поза тим, гаряча атмосфера на стадіоні «булькотіла» впродовж усіх 120 хвилин. Справжній вулкан емоцій вибухнув після голу Ґарі Кейна в овертаймі – на трибунах запанувала всепоглинаюча ейфорія! Англійським фанатам було цілком байдуже щодо контроверсійності пенальті і того факту, що на полі у цей момент перебувало два м‘ячі. Вони вийшли до фіналу, незважаючи ні на що – ось і все! Більше їх нічого не цікавило.
Гравці ж Данії відразу після завершення матчу підійшли до сектору своїх вболівальників і подякували за підтримку: кілька гравців навіть розплакались.
А на іншому боці поля Сака, Грілиш, Кейн та всі інші товариші співали одночасно з трибунами «Sweet Caroline». На виході зі стадіону, біля головних сходів, фанати влаштували феєрверки і ще довго святкували перемогу з піснями й кричалками.
А карантині обмеження? Які там карантині обмеження!
Андрій Тодос, член AIPS та АСЖУ з Лондона