На вихідних футбольна Україна дізналася ім’я нового футбольного чемпіона у поточному сезоні. Нарешті, після 5 років паузи, чемпіонат таки вдалося виграти київському «Динамо». До цього все йшло, тому святкові емоції досить швидко відійшли на другий план. Виникло багато питань і щодо справжньої сили киян, і щодо стану головного конкурента. Та й в решті решт, окрім чемпіона в цьому сезоні ще вдосталь невідомих.
«Біло-сині» готові до нових вершин?
Однозначно, чемпіонство, яке повернулося до Києва – визначна подія, яка варта уваги і того, аби просто порадіти. Більшість гравців найтитулованішого клубу України ніколи не тримали трофей у руках, тому для них він точно особливий. Це те, що повинно надати упевненості команді, яку і так вдалося прищепити Мірчі Луческу молодим гравцям. Наступний крок – Кубок України, у фіналі якого «Динамо» зіграє вже за 2 тижні. Звичайно, кияни фаворити і, якщо виграють, буде ще один привід для радощів – такого не було з часів Реброва, який тренував столичну команду.
Але після кожного «сьогодні» наступає «завтра», коли важливо думати на крок уперед. І в цьому випадку трохи лякають слова президента клубу: «Вже час замахнутися на щось у Європі». Чому лякають? І ніби є сенс і, справді, потрібно прагнути до найвищих досягнень, які ще не підкорювалися. Проте варто мислити тверезо, навіть якщо успіх п’янить і зриває голову. Ще вчора «Динамо» програвало «Шахтарю» двічі, а то й тричі у сезоні, 4 роки поспіль вибувало з гонки за перше місце у чемпіонаті ще задовго до того, як він закінчувався, а сьогодні йдуть розмови про європейські трофеї.
Ігорю Михайловичу, давайте спустимося на землю і додамо трохи реальної картини. 8 місяців тому жоден з нас не міг уявити, що «Динамо» оформить дострокове чемпіонство після «-23». 8 місяців тому з тими самими гравцями інші тренери розповідали, що команда не готова боротися за нагороди навіть на внутрішній арені. За 8 місяців змінилося багато що, окрім підходу. Від вдало прийнятої пігулки хвороба повністю не відступить. Тому давайте порадіємо чемпіонству, поставимо цілі повторити це досягнення наступного року та проаналізуємо власні помилки. Впевнений, буде над чим замислитися.
«Шахтар» живий чи потребує госпіталізації?
«Без «Шахтаря» не було б «Динамо», так само, як без «Динамо» не було б і «Шахтаря», – слова того ж таки президента. Але цього разу він правий на 100 відсотків. Головний помічник у тріумфі киян – їх головний конкурент. Цього сезону донеччани, як ніколи раніше, самі підіграли і допомогли «Динамо» підійняти чемпіонський кубок над голово. Купа внутрішніх проблем, які накопичувалися останніми роками, вилилися самі тоді, коли на них варто звернути увагу. Інакше все, над чим працювали десятиліття, можна буде забути.
«Шахтар» ще навіть не гарантував собі «срібло» УПЛ, яке налаштована відібрати «Зоря». Токсична атмосфера всередині клубу продовжує знищувати те, що так важко будувалося. Лідер, який залишає команду посеред сезону, тренер, який очікує на власну заміну і купа гравців, які відбувають номер на полі – уособлює це все топ-менеджмент, який останнім часом став вкрай беззубим та нездатним визнавати власні помилки і працювати над ними. Прокидайтеся, бо потім буде пізно. І просто запрошення нового тренера проблеми не вирішить, якщо забули. Думайте.
***
У сезоні 2020/2021 ще не всі питання вирішені, тому загальні підсумки підбивати зарано. Наразі відомий лише чемпіон, якому теж варто переосмислите деякі речі. Попереду ще 3, а у когось навіть 4, тури – для декого боротьба тільки починається, а «Динамо» спостерігатиме за нею зверху. Подивимось і ми.
Влад Дунаєнко, член АСЖУ та AIPS