Головна Новини 2021-ий для збірної України: рік викликів та перспектив

2021-ий для збірної України: рік викликів та перспектив

2021-ий  є важливим роком для головної футбольної команди країни. Наступні 10 місяців стануть для збірної справжнім тестуванням на міцність. Попереду кваліфікаційні матчі до чемпіонату світу-2022 та довгоочікуване Євро! Незважаючи на перенесені труднощі попереднього року, очікується, що Україна буде спиратися на прогрес, досягнутий в елітному дивізіоні Ліги Націй.

Рекордна кількість матчів

У 2021 році Головна Команда, як мінімум, візьме участь  у 16 ​​матчах:

  • 8 кваліфікаційних на Кубок світу
  • 5 товариських  
  • 3 матчі  на груповому етапі Євро-2020

Загальна кількість матчів може бути збільшена до 20 – залежно від прогресу синьо-жовтих у континентальних змаганнях цього літа. Але вже самі по собі 16 ігор є рекордним числом для національної команди за календарний рік, що перевершує попереднє найвище досягнення (2006 року), в якому Україна провела 14 матчів (включно з іграми фінального турніру чемпіонату світу. Це суттєво більше, ніж торік, коли Україна провела лише 5 матчів – найменше упродовж одного календарного року  національної команди за останні 20 років.

Фото Павла Кубанова

Особисті рекорди: потенційні сотники

Якщо брати до уваги особисті рекорди гравців національної команди, то відразу два футболіста мають шанс повторити досягнення Андрія  Шевченка, Анатолія Тимощука та Руслана Ротаня і увійти до почесного клубу «сотників» за кількістю зіграних матчів. Андрію П’ятову (96 матчів) та Андрію Ярмоленку (92) треба зіграти 4 та 8 матчів відповідно, щоби стати четвертим та п’ятим членами цього елітного клубу. Є ще Євген Коноплянка з 86 матчами. Йому потрібно зіграти аж 14 з 16 матчів цього року, але є питання щодо його майбутніх виступів у національній команді, адже у пріоритеті – запрошення до головної команди молодих футболістів у чудовій спортивній формі. Зрештою, на перший збір року Коноплянка запрошення отримав, а, отже, шанси зіграти є.

Вікова стеля та «сухий орієнтир»  для П’ятова

Останні півроку ходять чутки і про те, що П’ятов може закінчити кар’єру в збірній після завершення Євро. Однак, якби досвідчений голкіпер захотів трохи продовжити виступи, принаймні до середини жовтня, то побив би рекорд Анатолія Тимощука (37 років, 2 місяці, 22 дні) і по праву став би найстаршим гравцем національної команди.

Фото Павла Кубанова

Але, враховуючи бажання Андрія Шевченка брати в збірну переважно молодих футболістів, рекорд Тимощука може залишитися непобитим. Вікове досягнення Анатолія було під загрозою, коли 45-річний Олександр Шовковський потрапив у запас на матч з Францією, але тоді обставини не до кінця «посприяли» тому, щоби Шевченко був змушений випустити колегу з тренерського штабу на поле.

Ще один потенційний рекорд  П’ятова: він може обійти   Шовковського за числом сухих матчів. Для цього Андрію необхідно зіграти всього лиш ще дві гри «на нуль»: зараз у нього 45, а у Шовковського – 46 «сухарів». Однак з огляду на нинішню ситуацію з браком ігрової практики, взагалі, зіграти два матчі для Андрія П’ятова – це уже досягнення, не кажучи про те, щоби зберегти їх «на замку».

Снайперські перегони

Тим часом Андрій Ярмоленко, мабуть, все ще має на прицілі найпрестижніший рекорд збірної  – найкращого бомбардира синьо-жовтих в історії. Ярмоленко вже кілька років «сидить» на другому місці – одразу за нинішнім коучем збірної Андрія Шевченка, на рахунку якого 48 голів. Зараз у головного претендента  – 38 м’ячів, тобто необхідно забити ще 11, аби обійти свого колишнього одноклубника й кумира дитинства.

Фото Павла Кубанова

Аналізуючи календар цього року, можна сказати, що ігор для перевершення досягнення вистачає, але, з іншого боку, такий показник для гравця атаки нині є малоймовірним. На жаль, внесок Андрія у командну результативність впав за останні сезони: 2019-го і 2020-го він забив лише по одному голу. Для об’єктивності слід зауважити, що певну частину цього часу відзначитися Ярмо заважали травми. Найбільше за збірну Ярмоленко забивав упродовж 2016 року – 7 голів у 12 матчах. Цього року ігор буде навіть більше, тож у гравця «Вест Гему» з’явиться нагода  наблизитися  до рекорду. Головне питання – чи зможе він забивати із такою частотою, щоб перевершити досягнення вже цього року? Зрештою, якщо не 21-го, можна спробувати 22-го.  

Але як би там не сталося, точно можемо констатувати, що ім’я Андрій має магічне значення для збірної України, адже саме футболісти з таким ім’ям забивають за головну команду найчастіше!

***

Незвичний початок сезону

Україна розпочинає рік трьома поєдинками в березні за незвичних умов – відбір до Чемпіонату світу в Катарі стартує  ще до фінального турніру Євро, що,  як правило, завершується до настання наступної кваліфікації.   

Перший матч – наче повторна спроба зіграти проти Франції в березні, як це мало трапитися під час підготовчого періоду до Євро рівно рік тому. Але, з відомих причин, зустріч було перенесено на жовтень і зовсім не хочеться нагадувати, що тоді українці зазнали на «Стад де Франс» найбільшої  поразки у своїй історії (1:7), а Шевченко був змушений грати  експериментальним складом, оскільки основа була викошена  коронавірусом. Що ж, тепер виникає нагода помститися французам за поразку у жовтні, а ще  – за страшну агонію в плей-офф Чемпіонату світу-2014 –  0:3 після 2:0.

Фото Павла Кубанова

Після Франції Україна зійдеться з Фінляндією, з якою вже стикалася  у попередньому кваліфікаційному циклі до Кубку світу, а також зі  збірною Казахстану. Фінляндія, як учасник Євро-2020, виступить в ролі ідеального опонента напередодні літніх матчів. А матч проти Казахстану стане 130-им офіційним домашнім матчем для синьо-жовтих.

Підготовка до Євро

Ще через два місяці, під завершення «домашнього періоду», національна команда, готуючись до фінального турніру, проведе три товариських матчі, що ймовірно пройдуть в Харкові, Києві та Львові.

Перший зі згаданих матчів Україна проведе з Бахрейном, що займає 97-ме місце в рейтингу FIFA (Бахрейн замінить Ізраїль, який мав приїхати до нас торік, за тодішнім графіком підготовки до Євро). Держава Перської затоки розширить географію опонентів нашої національної команди  і стане 69-м унікальним суперником України.

Якщо угоду щодо товариського матчу з Футбольною Асоціацією Бахрейну вже підписано, то щодо двох інших спаринг-партнерів є домовленості, але поки без контрактів. Але є сподівання, що збірна таки проведе матчі з Північною Ірландією та Кіпром. Якщо так і трапиться, то знову з’явиться нагода для «вендети» – українці зможуть  помститися Північній Ірландії, яка у фіналі Євро-2016 заблокувала нам вихід до раунду плеф-офф, викинувши з числа учасників чемпіонату .

Євро – головна подія року

Головною подією року, без сумніву, є виступ на  Чемпіонаті Європи, який для нашої національної команди стане третім поспіль. Уболівальники покладають на збірну великі надії після вражаючих кваліфікаційних матчів у 2019-му та непоганого виступу в Лізі А Ліги Націй.

На попередніх двох Євро-форумах українці ніколи не виходили з групового раунду: Андрій Шевченко неодноразово заявляв, що вихід до плей-офф є мінімальною метою для його команди, котра прагне змінити прикру статистику. Після приниження на  Євро-2016, де Україна програла всі ігри і не забила жодного м’яча, є сподівання, що результат таки покращиться. Минулої осені остаточно сформувалася трійка суперників у групі: до  Нідерландів та Австрії додалася Північна Македонія, котра виграла свій плей-офф. З усіма цими команди синьо-жовті уже перетиналися. У фінальному турнірі  є лише один опонент,  з яким наша команда поки що не зустрічалася у своїй історії – збірна Бельгії. Якщо Україна поетапно просунеться у змаганнях далі,  зустріч з одним із фаворитів Євро може стати реальністю.

Продовження кваліфікації на мундіаль

Менш як за  два місяці після завершення Євро, у вересні, відновляться кваліфікаційні матчі на чемпіонат світу:  українці  знову зустрінуться з Казахстаном та Францією. Також додано товариський матч з Чехами. В жовтні відбудуться матчі проти Фінляндії і  нового суперника для нас – збірної Боснії, яка стане 70-м ігровим партнером нашої збірної. Після цього залишиться ще 4 країни зони  УЕФА,  з якими Україні поки не довелося зустрітися в офіційних матчах ФІФА  –   Ірландія, Гібралтар, Ліхтенштейн та Бельгія (якщо така зустріч не відбудеться на Євро).

Фото Павла Кубанова

В листопаді 2021 року відбудуться ще кілька поєдинків – товариська гра проти Болгарії та завершальний відбірний матч на виїзді з Боснією. Потенційний плей-офф турнір до ЧС заплановано на весну 2022 року – в рік тридцятилітнього ювілею членства України у ФІФА.

2021-ий – це рік важливих віх, особистих і колективних для національної збірної. На тлі невизначеності, пов’язаної з пандемією коронавірусу українські вболівальники сподіваються, що цей рік все одно стане справді  епохольним в розвитку українського футболу.

Андрій Тодос, член АСЖУ

Популярні новини