Найсильніша Людина світу Олексій Новиков: «Можу підняти й шістсот кілограмів!»

Наприкінці 2020-го року українець Олексій Новиков став відомим значно більшому числу населення планети Земля. Після здобуття титулу World`s Strongest Man Олексій високо підняв синьо-жовтий прапор успіхів України у спорті, нагадавши нам усім часи 16-річної давнини, коли цей титул здобув Василь Вірастюк.

Олексію усього лиш 24 роки і експерти спорту найсильніших пророкують йому зоряне майбутнє. Сам же Олексій спокійно сприймає своє сьогодення і впевнено дивиться у майбутнє – в ексклюзивному інтерв’ю для Інстаграм-каналу Асоціації спортивних журналістів України @ukrspormedia

• Олексо, отож, минуло вже два місяці, як Ти офіційно носиш звання «Найсильніша Людина планети». Як себе почуваєш у цьому статусі?
• Наразі я усвідомив своє досягнення і просто від цього кайфую. Одразу після здобуття цього титулу, повноцінного усвідомлення ще не було. А зараз цілком розумію, що я – World`s Strongest Man, однак кардинально  нічого не змінилося: у мене немає якоїсь зверхньої поведінки, від чого мене застерігали мої батьки, аби не ловив ніяких зірок і не вдягав корону. Я такий же атлет, як і в 2014-му, 2015-му, 2017-му.  Пам’ятаєш, я абсолютно простий хлопець з під-Києва, з Чапаєвки, і продовжую ним бути.
• Підтверджую. У мене залишилося багато спогадів, коли ти ще зовсім юним худорлявим хлопцем брав участь у своїх перших змаганнях. Починаючи нашу розмову, хочу згадати Твого дідуся, Володимира Петровича Сухомлина, який напередодні змагань World’s Strongest Man пішов із життя, адже саме дідусь  привив Тобі любов до стронгмену.
• Так, знаєш, можна сказати, що більшість спортсменів така життєва трагедія збила б  з пантелику, позбавила фокусування на найближчій спортивній події… Я також перший-другий день розгубився, був у розпачі від цієї новини, але, вийшовши на змагання, саме на майданчик, розім’явся, підготувався і зловив такий момент, що я повинен це все зробити і викластися на повну, адже дід дивиться на мене з небес, підтримує та вірить у мене. По-суті, що й  зробив. Якщо хтось уже бачив ці змагання, то може  зауважити, наскільки я змінився у житті і на змаганнях. Усі мої близькі зазначили, що став зовсім іншою людиною: максимальний фокус, зібраність і максимальна концентрація на змаганнях, на цілях.
• Тобі – 24 роки, фактично юний вік для стронгмену. Але тебе уже, буває, запитують – як довго ти затримаєшся у спорті найсильніших…
• Я не прогнозую собі дуже довге спортивне життя. У цілому, на скільки здоров’я вистачить, але, приблизно, десь до 32-35 років, думаю, зможу це робити, додавати у результатах, нарощувати силу. Найближчі змагання – це World’s Ultimate Strongman, що відбудуться 27-го лютого  у Бахрейні. Там досить цікаві вправи для мене, буде багато нових атлетів, з якими мені дуже цікаво позмагатися.

• Тим часом, традиційний березневий Arnold Classic перенесено…
• Так, його офіційно перенесли на вересень або на серпень. Це буде вирішуватися пізніше, але зараз сказано, що перенесення змагання обов’язкове, у березні їх не буде, вперше за час існування цього турніру
• Раніше чи пізніше, це буде уже третій Arnold Classic у твоїй кар’єрі. Виграти «Арнольд» – це ще одна  честолюбна мета, чи не так?  
• Загалом, моя мета у стронгмені –  перемогти на всіх змаганнях за рік – World’s Strongest Man, Arnold Classic, Europe’s Strongest Man, World’s Ultimate Strongman і може кілька інших знакових змагань…
• Що ж, честолюбно. Кажуть, що захистити титул важче, ніж здобути його вперше…  
• Обов’язково прагну захищати здобуте звання, а ще виборювати нові й нові титули. Є потенціал і мета здобувати звання World`s Strongest Man якомога більше. Можливо, це – примарна мета, але 6-разовою Найсильнішою людиною світу стати можливо, зважаючи на мій молодий вік. Оскільки уперше, я цього досягнув у свої 24, тож, як мінімум, до 30 років я можу виступати у дуже гарній формі.
• Це означає вигравати щороку. Потягнеш?
• Інакше рекорд не побити (усміхається).
• Після 30-ти може стати важче…
• Мабуть, але, як бачимо є такі стронгмени, як Браян Шоу, і Жидрунас Савіцкас, котрі навіть у віці «під сорок» вигравали титули, і вік їм не був завадою.
• Давай поговоримо про конкуренцію на цьогорічному WSM – з різних причин не змогли приїхати на турнір грузин Костянтин Джанашія, поляк Матеуш Кєлішковський, естонець Рауно Гейнла. А WSM-2019 американо-латвієць Мартінш Ліціс потрапив незадовго до турніру в автоаварію.  Наскільки їхня відсутність послабила конкуренцію?
• Якщо Джанашію, Кєлішковського і Ліціса можна точно вважати претендентами на нагороди, то Гейнла, як на мене, потрапив би до  фіналу, але не на подіум. У нього є багато сильних сторін, але також у нього є й прогалини: у деяких вправах він, взагалі, нічого не може зробити. Наприклад, кисть – абсолютно не тримає рука. А якщо у тебе є бодай  одна «пробоїна» у силі, ти ніяк не зможеш виграти. А вищезгадані хлопці – цікаві конкуренти, я знаю їх набагато ближче, аніж  фани. Ми загалом добре обізнані, хто, в яких вправах сильний і чому. І з ними було б, звісно складніше. Але у кожного є свої травми: згадаймо  минулорічну травму Джанашії на гантелі, Кєлішковський також порвав трицепс перед змаганнями, коли готувався, а  Ліціс отримав свої травми в аварії. На це ніяк не вплинув Ковід-19, а от  я міг через нього, взагалі,  не доїхати на змагання.  Мене двічі розвертали в Україні:  вперше  заборонили виїжджати, поки я не отримую якогось дозволу, і на пересадці в Німеччині були проблеми. Тобто у кожного були свої складнощі. Чи було б цікавіше виступати з Ліцісом та іншими спортсменами? Безумовно! Мені, як спортсмену, який любить чесно вигравати, залишитися з розумінням того, що, можливо, є ще сильніший, ніж я, і носити титул найсильнішого,  не дуже подобається.  Однак звання здобуте, воно моє, і це неможливо оскаржувати. Я б хотів із ними усіма змагатися. Я вже двічі перемагав Кєлішковського, з Ліцісом один раз зустрічався, але віч-на-віч не конкурував, бо ми змагалися у різних групах. На жаль, тоді я не вийшов до фіналу, а він вийшов з першого місця іншої групи. Із Джанашією  я також не змагався віч-на-віч, але мені б цього хотілося, звичайно. Є  кілька спортсменів, з яким я теж ще не конкурував: це – Жидрунас Савіцкас і, ще мені б   хотілось, «посперечатися» з Майком Бурком і Вітаутасом Лаласом. Це ті атлети, з якими я б хотів позмагатися, незважаючи ні на що:  титульні це змагання чи просто показові – для себе, або ж  тренування. Просто цікаво, як з ними буде.
• До речі, а цікаво було б, якби повернулися Гафтор Бйорнссон і Едді Голл?
• Едді Голл – це безперечно цікаво. Найсильнішим серед усіх атлетів, які коли-небудь володіли титулом WSM, як на мене, є Бйорнссон. Він –  найкраще підготовлений спортсмен у комплексі – і хват, і швидкість, і метання, і витривалість – абсолютно всі показники є. Коли я вперше з ним змагався, він мене, справді, вразив своєю силою і підготовкою.  

• До речі, вболівальники обговорюють можливість повернення Гафтора Бйорнссона у стронгмен. Хтось пише, що у нього бокс у пріоритеті. Ти щось знаєш про це, може Гафтор повернутися?
• Наскільки я чув, у своєму інтерв’ю він сказав, що досяг всього, чого хотів у стронгмені. Він перемагав усіх, хто був на той момент. І це справді так. Він виграв усе, що міг, встановив багато світових рекордів. Давайте так, стронг – дуже важкий спорт і при масі  тіла у 200 кілограмів  навантаження для організму  дуже велике, а ресурси – не безмежні. Розумний спортсмен, який досяг всього,  може спокійно відпочивати, скинути вагу і робити якісь спортивні дійства для «фану», чисто для розваги. Так, певний спортивний інтерес у нього є, але ми знаємо, Гафтор ніколи не буде професійним бійцем боксу, а UFC тим паче. Він не дуже популярний спортсмен. У нього є син, для якого він хоче бути здоровим батьком, тому його бажання піти – абсолютно нормальне. Наскільки я знаю, повертатися він навіть не збирається.
• Так, це правда. А ти уявляєш, що ти міг би зайнятися колись єдиноборствами?
• У цілому, всі спортсмени, які досягають мети, і навіть ті, кому це не вдається, ми за натурою –  воїни, ми кайфуємо від змагань. І прояв войовничості в екологічному стані, із контактними видами спорту – це UFC, це бокс. Колись, коли я піду зі стронгу, можливо, замислюся, якщо буде запрошення перейти в якийсь вид спорту, якщо мені це буде цікаво. Наразі я хочу досягти  всього, чого хочу у стронзі, тому що я тільки почав виступати у професіоналах, тільки туди «проліз», тому, як мінімум, у мене ще є багато років, щоби тут наробити галасу.
• Під час кваліфікації World’s Strongest Man у Флориді, в якій ти виграв у своїй відбірній групі, ти залишив позаду британця Тома Столтмана. Наскільки ти виснажився після відбірного раунду?
• Насправді, щодня у мене боліло щось інше. Не можу передати наскільки сильно у мене після першого дня боліли трапеції: після «Прогулянки фермера». Наступні два дні я ходив, «підтягуючи трапецію». Я стежив за собою, навмисно її розтягуючи, але вона  спазмувала сама по собі і самостійно «підтягувалася». Я не міг  цього   контролювати: тіло боліло страшенно, тому що кожна наступна вправа була здебільшого на максимум – «фермер», присідання і все інше. Той  же «лоудінг» (завантаження ваги – О.Г.), коли перед собою треба носити вагу від 100 кг і більше –  дуже важко для дихання і витривалості, на серце вкрай велике навантаження. Тобто, в цілому, складно було. На додаток – циклон і шквальний вітер ускладнювали змагання. Ми  не змогли виступати в один із запланованих днів, а тому день відпочинку «випав». Відтак ми виступали 4 дні поспіль. Для когось це було на  краще, а для когось – ні. А загалом, WSM – важке випробовування на міцність тіла.

• За початковим планом, мало бути 2 дні кваліфікації, тоді відпочинок і  2 дні фіналу…
• Так.
• Як виявилося, у твоїй кваліфікаційній групі ти переміг атлета, який у фіналі посів місце одразу за Тобою. Чи ти оцінював британця Тома Столтмана,  як одного зі своїх основних конкурентів?  
• Так, він, мабуть, вважався головним претендентом  на перше місце і  я це розумів. Було важливо зламати його впевненість у собі, надломити  морально. Як відомо,  психічний стан на змаганнях дуже важливий. І так, як ти вийдеш, як підготуєшся – від цього залежить твій виступ. Тут можемо згадати мої змагання на «Богатирі року-2020» – кажучи спортивною мовою, я  був абсолютно розібраний, і не зміг виступити, як слід. Тож моє завдання на WSM було деморалізувати усіх опонентів, і  з деякими це вдалося зробити.
• Як видається, визначальними для успіху  у фіналі стали перші 2 вправи: у «Гігантській естафеті» ти посідаєш 2 місце, потім виграєш із рекордом світу «Мертву тягу»,  і,  як наслідок,  виходиш на перше місце у загальному заліку...
• З великим запасом…
• Проти Столтмана, у першу чергу. Тому що у Бішопа ти вигравав лише 1 бал…
• Головним для мене було зберігати дистанцію зі Столтманом. Це те, що я зробив у першій вправі.
• Так, була різниця у 7.5 балів і треба сказати, що у «Метанні діжок»  він відіграв у Тебе цілих 4 бали…
• Так, я розумів це. Мені найголовніше було там не помилитися. Мій  досвід метання діжок в цілому на всіх змаганнях – «не дуже»: де б я не кидав, щось мені обов’язково не вдавалося. Тож основне було – не припуститися помилок. У мене достатньо посередній результат в метанні у цьому фіналі – відверто «не супер»: я можу метати набагато швидше. Коли подивитесь змагання, побачите, що це була розмірена робота, у своєму темпі, я нікуди не поспішав. Головним завданням було перекинути  всі кеги.  І я це зробив.

• За винятком «Hercules Hold», де він провалився, Столтман почав набирати бали, вигравши у підсумку три вправи фіналу. Тож він абсолютний залік програв через свої  провали, а у тебе в результатах була стабільність, а саме вона завжди дає вищий результат і це заслужено.
• Саме так.
• Якщо б  припустити, що британець уникнув би провалів, було б складніше, а так ти довів справу до кінця спокійно.
• У цьому є специфіка стронгмену – ти можеш бути дуже сильним в якомусь компоненті сили, але якщо у тебе будуть проблеми з серцем або кистю, ти ніколи не виграєш. Ми знаємо, що Кєлішковський міг виграти дуже багато змагань, у тому числі  і World’s Strongest Man, якби у нього була сильна тяга, але, на жаль, тяга у нього практично відсутня. Через це він ще ні разу не був World’s Strongest Man, і лише через це…
• У чому причина поганого виступу на нинішньому турнірі  свого часу чотириразового «Найсильнішого на планеті» Браяна Шоу?  Вік і, як наслідок, виснаження?   
• Він узяв слово після змагань, говорив хвилин п’ять. Я буквально тезами скажу. Мені здалося, він говорив, що виходить на пенсію. Але прямо він цього не сказав. Говорив, що щодня відчуває себе так, наче його переїхали трактором. Подякував за турнір, за можливість змагатися, за всіх, хто підтримував, подякував фанам. Це все було в американському стилі, дуже приємні слова і для мене, і для всіх оточуючих. Але в цілому, вся промова була підведена під те, що він  вже буде закінчувати. Але це, мабуть, не точно.

• Він фінішував 5-им. У принципі, дехто із шанувальників стронгмену каже, що варто було йому закінчувати раніше, щоб на вершині слави піти, як ти  вважаєш?
• Це особиста справа кожного. От Едді Голл та Гафтор  Бйорнссон  пішли у  зеніті слави, вигравши по одному титулу. А такі спортсмени як Жидрунас, Браян, вони виступали за будь-яких умов, і вони вигравали аж  по 4 рази кожен і не боялися програвати. Вони виступають навіть, коли їм не вигідно виставляти себе у такому світлі, щоб програти змагання. Вони знають, що, швидше за все, так і буде, але йдуть все-одно, тому що вони хочуть змагатися, незважаючи ні на що.
• Ти сказав сильні слова, і я з тобою абсолютно погоджуюсь, це правда. Це характеризує великих чемпіонів. Не боятися програти і своїм прикладом показувати, що готовий боротися.  Згадаймо заключну вправу – «Atlas Stones»: ти майже підняв п’яту, заключну, кулю вагою 210 кілограм, але в останній момент вона «зірвалася».  Звичайно, у тебе не було турнірної мотивації, бо для загального успіху було достатньо підняти чотири кулі. Як сприймаєш цю вагу у контексті майбутніх протистоянь? 
• У мене є рекорд світу – підйом на 5 разів кулі вагою 220 кілограм, але – маленький момент –  на World’s Strongest Man  куля набагато більша за діаметром, а тому підіймати її значно складніше. Я вже зробив собі для домашніх тренувань кулі такого ж великого розміру, які справді майже не обхопити, буду тренуватися. Думаю,  наступного року зможу зробити це: сподіваюся, усе вийде. Налаштовуватимуся на максимальний результат, щоб навіть у фіналі виборювати бали і змагатися зі Столтманом в його «коронках».
• Безумовно, те, що ти підіймаєш більше – факт відомий, але тут була своя специфіка – зростаюча вага куль, швидкість, висота тумб…
• Для мене більш важливим моментом було те, що кулі стояли далеко від постаменту, приблизно за  70 сантиметрів. І, фактично, мені треба було йти з нею або зробити набагато сильніший поштовх з кулею, щоби її перекинути. Всі, крім останньої, перекинув швидко, але остання була реально важкою і великою.
• Умови виглядають однаковими для всіх. Чи Ти вважаєш, що для когось може бути більш зручно, що куля стоїть далі?
• Звісно, кулі – завжди краще випробування  для високих спортсменів, це нормально. Але так само можна сказати, що тяга 18 дюймів краща для людей низького зросту, таких як я. Тобто сварити за те, що він високий або низький, немає сенсу. Мені важче з кулями, йому важче на тязі. І це нормально.

• Гаразд, до речі, стосовно «Log lift – естафети» із найважчою колодою  182,5 кілограмів – не така вже й велика вага. Чи там була своя специфіка конструкції, тому що я, відверто  кажучи, здивувався чому ти її не підняв. Чи справа у тому,  що це був четвертий  день змагань і сили були уже не ті?
• Якщо відверто, у мене є проблема з колінами, яка турбує мене вже 3 роки. Як пам’ятаєш, до того я підіймав вагу 193 кг із запасом. Зараз же мені набагато важче, тому що я не можу робити такі глибокі і різкі підсідання, як раніше, тому більше працюю плечима і потихеньку нарощую результати. Ця колода (182,5 кг) була уже п’ятою по зростаючій вазі: щоразу після підйому ваги, слід було перестрибувати через колоду, щоби підійти до наступної. Це «збиває» діафрагму, дихання. Я не можу сказати, що мені забракло сил – більше збилося  дихання і фактично «відняло» ноги. І зробити з цим я уже нічого не міг. Багато інших атлетів, таких як Жан-Франсуа Карон, котрий підіймав раніше й 200 кг, цього разу, здається, не подужав у цій вправі 160 кг,  у нього були дуже великі проблеми.
• Так, звісно, кожен має свої слабкі сторони, вони у будь-якому разі виявляються на таких змаганнях. Але, обговорюючи тепер усі ці  перипетії, відчуваю особливий момент, коли усвідомлюю, що ми аналізуємо деталі твого тріумфу. Що б там не було, але ти виграв – і це найважливіше та найприємніше!
• Є такий момент, ми пам’ятаємо результати минулорічних турнірів WSM, розриви між першими місцями були по пів балу, балу, півтора…   А зараз я виграв з відривом у 3,5 бали –  насправді, це великий запас для таких змагань, як World’s Strongest Man, просто величезний.
• Фактично це сталося, тому що Ти на всіх змаганнях був у верхній частині турнірної таблиці: другий – у першій вправі фіналу, у наступній вправі  – перший, далі – найнижчий Твій результат – п’ятий, після цього – четвертий, далі третій і, нарешті,  четвертий в «Atlas stones». Іншими словами, ці всі результати – у топі. У той же час, Твої конкуренти достатньо багато стрибали вниз-догори, десь провалювались, а у тебе провалів не було. І це підтвердження того, що ти абсолютно заслужено виграв: тому й така різниця у балах. До речі, у чаті бачу дуже багато  привітань з Великої Британії та інших країн…
• Насправді, багато прихильників зі США та Великої Британії, тому що у них були трансляції. Великий «фідбек», багато людей підписалося на сторінку, багато хто пише мені привітання, і це мотивує до роботи. На жаль, поки що Україна не показала ці змагання, але, я сподіваюсь,  спільними зусиллями, моїми і всіх, хто може допомогти, покажемо World`s Strongest Man на  українських телеканалах. Це варто переглянути.
• Так, і всіх закликаємо підтримати Олексія і Федерацію стронгмену України, тому що перемоги наших видатних атлетів українці мають побачити! Ти – безумовно, унікальний спортсмен, який торує свій власний шлях.  З іншого боку, велика частина зусиль у фундаменті Твого зростання зроблена й Федерацією стронгмену України. Ті змагання, які вибудувалися останніми роками – Вища ліга, Перша ліга, Аматорська – дають можливість хлопцям змагатися, розвивати себе і зростати у класі, що дуже важливо. Є системність і стабільність змагань. 
• Так, безумовно, наразі вже є змагань різного рівня  і розділення атлетів на різні групи відповідно до їхньої сили. Раніше цього не було, ще 5-6 років тому змагань було значно менше. А тепер  ми бачимо і різницю і те, що Федерація стронгмену розвивається, а це дає велике підґрунтя  для зростання таких спортсменів, які можуть вигравати на міжнародних змаганнях.
• Твоїм  головним конкурентом в Україні є Павло Кордіяка зі Львова, котрий 2020-го відібрав у Тебе титул Найсильнішого в Україні. І вийшло доволі оригінально: один українець – Найсильніший у світі, але його обіграв інший в Україні. Це ми така крута нація! А взагалі, як ти оцінюєш перспективи Павла поборотися за потрапляння в еліту, які у нього шанси успішно там  змагатися?
• Будьмо відверті, змагання в Україні і змагання за кордоном – це абсолютно різний рівень. Це підтверджує й той факт, що я, будучи завжди у топі спортсменів на міжнародних змаганнях, в Україні  не зміг вибороти перше місце, хоча в абсолютних вправах, таких як тяга, Log lift, Dumbbell, Farmer’s Walk я набагато сильніший і виграю, здебільшого, у  Павла, але українські змагання є специфічні у тому, що у них багато бігу, складних естафет для важких  масивних спортсменів. Як на мене, у Павла –  дуже великі перспективи, тому що у нього гарний зріст, він уже багато тягне, у нього Log lift добрий і в цілому у нього є всі показники для того, щоб змагатися на відборах на World’s Strongest Man. Я думаю, що ми це зможемо зробити.

• Ти вважаєш, що йому треба ще масу тіла підняти, до якого рівня?
• Я думаю, що йому треба просто почати виступати на міжнародних змаганнях. Ви ж бачите, наразі у мене маса тіла менша, ніж у Павла. У світових турнірах потрібна сила і у Dead Lift, і у Log Lift. Тут, мені здається, найважливішим є досвід, який ти здобуваєш на кожних змаганнях. Бо, мандраж, який я побачив у Павла на Arnold Classic серед аматорів, власне, й збив, його налаштування на  перемогу. Він був найпідготовленішим спортсменом серед усіх, але його неготовність до публіки, неготовність до масштабу відіграли свою роль. Мені так здається.
• Психологія, безумовно, визначальна. Але все ж таки, погодься, програш на «Богатирі року» став для Тебе холодним душем. Це тебе дещо збудило і мотивувало.
• Тільки так, без сумніву. Якби я й надалі тренувався у режимі – «карантин, відпочинок і так далі», це було б, відверто кажучи, непрофесійно. Через цей програш я спочатку засмутився, а пізніше, вже буквально через годину, зрозумів: «Так і потрібно було. І зараз я почну тренуватися. До наступних змагань World’s Strongest Man підготуюсь максимально, і там мене щось чекає дуже цікаве». Я не помилився: справді, я зробив абсолютно все на 100 відсотків –  від тренування до режиму, від психології до духовного настрою, абсолютно всі пункти, які можливо підтягнути, я все зробив.
• От зараз ти – World’s Strongest Man, але в Україні у тебе не буде автоматичного місця на «Богатир року», тобі треба буде виступати і на внутрішніх змаганнях – будеш?
• Побачимо, у мене в пріоритеті міжнародні змагання, де для мене зручні вправи, в яких менше шансів травмуватися. У чому специфіка українських змагань і  які моменти мені в них не подобаються – це те, що для того, щоби вигравати,  мені треба вибігати уже з 9 секунд. А це – велика швидкість і сильні удари по зв’язках і колінах. Такий ризик мені зараз абсолютно не потрібний, тому що  я хочу виступати, як мінімум, ще 5-10 років. Тому логічно, що мені треба берегти ключові м’язи і зв’язки.
• Отож, виходить, що  дорога до титулу Найсильнішого в Україні для інших атлетів Тобою відкрита. Тут виникає певний конфлікт інтересів – між спортом і  здоров’ям…
• І це нормально.
• До речі, питання цікаве, але дискусійне, чи держава почала підтримувати стронгменів, що ти на це?
• Тут, справді, спірне питання. Мене підтримує держава – багато українців, які пишуть мені повідомлення, зустрічають, вітають мене. Мене підтримує моя сім’я, Федерація стронгмену України, мій тренер і так далі.  Є люди, які причетні до влади –  і вони мене  підтримують також. Приємно було почути привітання у новорічну ніч від Президента країни, «Квартал-95» мене запросив, це можна назвати підтримкою.  Фінансово у мене жодних нагород і премій немає на даний момент. Але ми працюємо у цьому напрямку, зокрема мій тренер займається цими питаннями. Вірю, що у нас все вийде, і ми досягнемо консенсусу з державою, і це буде велика синергія: класно для всіх інших і великий плюс для українців, які побачать наступного року прапор нашої держави на п’єдесталі.

• Це так, але стронгмен – неолімпійський вид спорту, у ньому  не так просто отримати державну премію, навіть коли досягнення говорять самі за себе. У рейтингу АСЖУ Ти посів третє місце, це доволі високо, вище лише дві легкоатлетки – Марина Бех та Ярослава Магучіх, які дуже добре зараз виступають, але твоє третє місце досить високе. Як ти сам його сприйняв?
• Звичайно, я зрадів. Я дуже вдячний вам та усім журналістам за роботу, за вашу думку, за те, що заслуговую на таке місце, величезне дякую. Пізніше мені сказали, чому саме так, пояснили, що олімпійські види спорту в пріоритеті. Якщо це так для держави, то –  о’кей, це не якийсь величезний показник, але, в цілому, визнання таких людей як українські спортивні журналісти – це приємно, за що я дуже вдячний.

• Друже, скажи, як ти зустрів Новий рік? Що ти собі загадав на 21-ий, якщо це не таємниця.
• Я загадав, щоб усі мої мрії збулися. А зустрів Новий рік я у колі друзів і близьких людей. Це було дуже приємно, на наступний день я приїхав до своїх батьків, привітів їх і провів чудово час. Це таке свято, мені здається, сімейне. Знаєш, я так насолодився, бо, коли живеш сам, не у батьківському домі, а окремо, у тебе – своє життя, і коли ти приїжджаєш з подарунками, тебе сприймають і зустрічають уже по-іншому. Це дуже класно, я кайфую від цього, це є розвиток і це класно для мене.
• Так і є. Хочеться також відзначити Твій світовий рекорд у тязі під час фіналу World`s Strongest Man! 537,5 кілограмів – ця вага видається просто неймовірною! Однак я  чув твої висловлювання, що це ще не межа.
• Абсолютно. Я вам зараз скажу, можливо дещо шокуючий момент. Думаю, що, в цілому, можу підняти і 600 кілограмів.
• Ух, це дуже багато!
• Так, дуже багато, у багатьох зіниці розширюються від такої інформації, але я знаю, скільки  у мене є запасу і  що не був у найкращій формі на WSM. На тязі 18 дюймів можу набагато-набагато більше піднімати.

• Ми віримо в це, друже, і бажаємо Тобі цього!  Хай тобі щастить, хай Бог береже тебе від травм, щоб усе було добре і крокуй впевнено! Дякуючи тобі, Україна може відчувати себе найсильнішою нацією на планеті. Це дуже класна естафета, яка передається від попередніх стронгменів, які здобували цей титул, від Вірастюка, від усіх інших хлопців.
• Я дуже радію від того, що можу робити людей щасливими своїми перемогами. Люди висловлюють свої привітання і дякують, що я українець, що зробив це. Це мене максимально мотивує. Своєю роботою я можу зробити когось щасливим, підняти настрій і, загалом, це дуже класно.

Олександр Гливинський

Підготовка друкованої версії інтерв’ю – студентка магістратури «Спортивна журналістика» Діана Михайлик