Здається, немає в світі сьогодні жодного виду спорту, який не хотів би увійти до олімпійської родини і стати повноправним учасником Олімпійських ігор. Претендентів на потрапляння на головні старти сучасності, особливо в останні роки, ніколи не бракувало. Гарячі суперечки й образи щодо прийняття одних і виключенням інших, як правило, найчастіше спалахують не менше одного разу на рік напередодні Олімпійської Асамблеї чи напередодні чергових літніх або зимових Олімпіад. Наприклад, як сьогодні, напередодні Ігор у Бразилії.
Тут усе залежить від членів МОК, який і відповідальний за цю сферу своєї діяльності. Зауважу, що Міжнародний олімпійський комітет діє тут досить жорстко, послідовно і рішуче. Хоча програма змагань і види спорту, допущені до участі в ній, в основному постійні, з урахуванням вимог оптимізації, підвищенням заходів безпеки для учасників і глядачів, а також інтересу з їхнього боку до тієї чи іншої дисципліни, йде постійне коректування програми, що викликає скорочення учасників Ігор і кількості медалей, а також заміна одних видів спорту на інші – більш популярні й привабливі.
Проблема ротації гостра й болюча сама по собі, викликає, природно, величезне невдоволення, розчарування й образу у тих, кому доводиться покинути олімпійські арени, і навпаки – вибух захоплення, неймовірного підйому та ентузіазму у тих, хто жив цією мрією багато років. Що ж, таке життя та його реалії. І можна легко зрозуміти засмучення і шок одних, і велику радість інших: ніяка нагорода з будь-яких інших змагань не зрівняється за важливістю і престижем з олімпійською медаллю. Є тут ще одна суттєва деталь – олімпійські види спорту користуються в світі значно більшою популярністю і підтримкою з боку суспільства й державних структур. А значить і в фінансовому плані вони міцніші, ніж неолімпійські дисципліни.
Ціна питання тут надзвичайно висока. І тому МОК дуже ретельно, скрупульозно й вкрай обережно ухвалює рішення про зміни в програмі Олімпіад. Тут враховується кожен нюанс: популярність виду спорту в світі, розвиток його інфраструктури, глядацький інтерес та його вага в суспільстві, наявність у ньому яскравих особистостей, фінансовий бік і, звичайно ж, отримав він визнання в глобальному плані або ж тільки на якийсь невеликій частині планети. Зрозуміло, є ще чимало й інших важливих моментів, які враховують члени МОК, приймаючи своє нелегке рішення…
Ніхто не хоче опинитися в незавидній ролі вигнанця. Проте, якщо це можливо, давайте подивимося на ситуацію, яка складається сьогодні з таким видом спорту, як тхеквондо. В Україні він став стрімко розвиватися порівняно недавно. Десь із кінця минулого століття. І сьогодні користується, особливо серед молоді та дітей, значною й стійкою популярністю. Республіканські чемпіонати збирають сотні учасників, чия майстерність і підготовка значно вища за ту, що демонстрували учасники змагань 90-х і початку 2000 років.
І багато в чому такий інтерес у хлопчиків і дівчаток до тхеквондо в різних регіонах України пояснюється тим, що цей вид спорту має олімпійську прописку. Має він сьогодні і підтримку з боку держави. Однак, останнім часом, коли пішли серйозні розмови про можливу зміну його статусу й про виключення з олімпійської програми, настрій у хлопців залишає бажати кращого. Всі, з ким мені доводилося зустрічатися і розмовляти на цю тему, сильно засмучені. Спортсмени й тренери, як і керівники клубів і Федерації не хочуть вірити в те, що їх улюблений вид спорту може опинитися поза олімпійською родиною.
Одна з головних причин можливого виключення цього виду спорту з олімпійської програми, на наш погляд, криється в тому, що протягом усього свого існування переважно корейці є делегатами в адміністрацію Всесвітньої федерації тхеквондо (WTF), що явно не сприяє її більш широкому визнанню в глобальному масштабі. Вважаємо, що в адміністрації WTF має бути більше фахівців різних країн, що зробить цей вид спорту відкритішим і привабливішим. Така закритість федерації лише шкодить її міжнародному іміджу.
Так, і в українському тхеквондо, як на світовому і континентальному рівнях, є сьогодні свої проблеми і складності. Але їх, на думку ентузіастів, цілком можливо вирішити.
Анастасія Волобуєва,
головна редакторка сайту,
членкиня жіночої Комісії АІПС