На I Європейських іграх, що наближаються в ці дні до свого завершення в Баку, українські спортсмени були представлені у 19-ти видах спорту. Серед цих видів – чимало таких, в яких ми лише поки мріємо по світове визнання і в яких до сьогодні ніколи не відбиралися на найкрупніші змагання планети – Олімпійські ігри.
До таких належить і пляжний волейбол – надзвичайно видовищний, насичений яскравими емоціями вид спорту, популярний у широких колах глядачів не лише завдяки вдалим інтелектуальним комбінаціям та ефектним падінням, але й завдяки красивим засмаглим тілам спортсменів, які «приворожують» вболівальників протилежної статі.
Але зараз – не стільки про естетичну красу «біч-волею», скільки про конкретні результати виступу пляжних волейболістів збірної України у Баку.
Шкода, але похизуватися нашим співвітчизникам у даному випадку особливо нічим. До столиці Азербайджану відправилася максимально можлива кількість українських команд, яка може бути представлена від однієї країни, – відразу чотири колективи, два жіночих та два чоловічих. Достатньо сказати, що подібним солідним представницьким десантом могли похвалитися, окрім нас, лише господарі – Азербайджан, а також Австрія, Чехія, Італія та Іспанія.
Не будемо торкатися регламентних тонкощів роздачі путівок на змагання (представництво країн на Європейських іграх визначалося на підставі складних підрахунків рейтингу всієї збірної і індивідуального рейтингу спортсменів). Підкреслимо лише той факт, що вітчизняні тренери покладали серйозні сподівання на вдалий виступ своїх підопічних. Приміром, наставники двох жіночих дуетів націлювали своїх гравців на потрапляння до числа призерів Ігор. Більш «приземленими» були надії тренерів чоловічих пар – ті мріяли щонайменше про чвертьфінали.
У підсумку незадоволеними залишилися і ті, і інші. Найвищим досягненням для представників України у пляжному волейболі став вихід у перший раунд плей-офф двох пар – чоловіків Олексія Деніна та Олега Плотницького, а також дівчат Єлизавети Суліми та Дар’ї Удовенко. Однак обидва дуети не змогли подолати перший же бар’єр в іграх «на виліт». Інші дві українські пари – чоловіки Ярослав Гордєєв та Владислав Ємельянчик, а також дівчата – сестри Ірина та Інна Махно – взагалі посіли останні місця в своїх групах, не здобувши жодної (!) перемоги і вилетівши зі змагань після початкового етапу. В кожному окремому поєдинку не все було так погано: іноді українцям не вистачало зовсім трошки, і вони поступалися своїм суперникам на тай-брейку у пару м’ячів. Але, погодьтеся, це «трошки» у великому спорті дуже часто має вирішальне значення.
Вже по приїзді «збірників» додому вдалося поспілкуватися з деякими з них. І хлопці, і дівчата майже хором скаржилися на сильну спеку в Баку (до того ж, деякі матчі проходили в середині дня, тож складнощі через задуху – цілком зрозумілі). Погода, втім, не може бути виправданням низьким результатам, адже умови для всіх спортсменів рівні.
А ось інший бік проблеми – слабке фінансування українських команд – є значно більш кричущою та, так би мовити, жорстоко реальною причиною поганої вдачі на відповідальних змаганнях.
Відоме прислів’я говорить – «готуй сани влітку», а у пляжному волейболі, навпаки, основна підготовка до майбутнього сезону має проходити взимку, коли про справжні пляжі звичайні люди лише мріють. У країнах, де пляжний волейбол і спорт взагалі достатньо розвинуті, проблеми з пісочком для спортсменів у холодну пору року не існує: там вже давно функціонують спеціалізовані спортивні центри для пляжних видів спорту під дахом. Приміром, в одній лише Ризі є три таких центри, де «пляжники» мають нагоду тренуватися цілий рік. Як результат – Латвія перетворилася на одну з країн-лідерів у пляжному волейболі, а її чоловічий дует здобув перше місце на Європейських іграх у Баку. В Україні ж до сьогодні не побудовано жодного подібного комплексу…
Ситуацію в окремих випадках рятують зарубіжні збори, але українське Міністерство спорту у більшості випадків не докладає ані коштів, ані зусиль для організації таких відряджень, і все залежить від доброї волі спонсорів та меценатів. Про що казати, якщо наші жіночі пари вперше виїхали на повноцінний тренувальний збір у травні, у той час коли основна маса інших збірних провела до цього моменту по кілька етапів підготовки…
От і виходить, що до результату пляжних волейболістів – більш ніж скромного – на I Європейських іграх треба ставитися спокійно, адже чудес не буває. Скоріше, навпаки, подякуємо хлопцям і дівчатам за виступ і побажаємо їм, щоб головні перемоги чекали їх попереду. А Ігри в Баку стануть для наших молодих співвітчизників цеглинкою для набуття настільки важливого міжнародного досвіду, який їм, безперечно, знадобиться.
Юрій Трохимчук,
прес-аташе Федерації волейболу України,
спецкор. сайту АСЖУ