Українська Українська Русский Русский
Асоціація спортивних журналістів України
Ukrainian Sports Press Association
Меню сайту


Анкета AIPS
Новини
Президент Української федерації карате: "Після наказу про відрядження на змагання ми повинні закладати особисті кошти, а потім півроку чекати повернення грошей"
28.10.2015
Президент Української федерації карате: "Після наказу про відрядження на змагання ми повинні закладати особисті кошти, а потім півроку чекати повернення грошей"

Сергій Левчук розповів про досягнення українського карате, про те, чому зі збірної йдуть спортсмени, взаємодії з держструктурами і олімпійські перспективи карате.

Карате може увійти до списків олімпійських видів спорту вже на Іграх-2020 в Токіо. А перші в історії Європейські ігри – 2015 в Баку стали дебютом цього виду на великих міжнародних змаганнях. Останнім часом інтерес до карате неухильно зростає по всьому світу. Не виняток і Україна, чому свідченням наші успіхи в останні роки на міжнародній арені.

Президент Української федерації карате Сергій Левчук розповів УНІАН про перспективи зростання наших спортсменів, виступах на міжнародній арені, проблеми, з якими стикається федерація та ймовірності для цього виду спорту влитися в «олімпійську сім'ю».

- Які підсумки виступів наших спортсменів у 2015-му році?
- Рік вийшов неоднозначним. Можна констатувати, що великих успіхів у нинішньому сезоні ми так і не досягли. На початку 2 015-го, на чемпіонаті Європи в Туреччині, основним завданням спортсменів збірної України було завоювання путівок на перші в історії Евроігри в Баку. І три наші представники з цим завданням впоралися – Ілля Нікулін, Ярослав Горуна і Катерина Крива. Втім, вже на самих іграх в Баку ми залишилися без нагород. З іншого боку, вихованка українського карате Ірина Зарецька стала чемпіонкою Європейських ігор у складі збірної Азербайджану. Ми б могли занести цей успіх собі в актив, але...

Так, у цьому році були окремі успіхи на змаганнях Прем’єр-ліги, але я розглядаю ці змагання як турніри «другої категорії», набагато менш значущі. Це можуть бути підготовчі змагання до чемпіонату Європи чи світу, до Європейських ігор. На великих турнірах цього року успіху ми не доcягли.

- Тим не менше, які турніри стали успішними для наших спортсменів?
- Не можу не відзначити курйозний випадок, завдяки якому ми отримали медаль молодіжного чемпіонату Європи – 2015. Одеситка Дарина Марчук у сутичці за третє місце поступилася представниці Чорногорії Сарі Радічевській. Але, через більш ніж півроку (турнір проходив у лютому), згідно з результатами допінг-тесту Міжнародного антидопінгового агентства WADA, результат чорногорської спортсменки був анульований. Це унікальний випадок у карате, раніше такого в нашому виді спорту не траплялося...

Крім того, можна назвати ряд призових місць, які наші спортсмени взяли на етапах Прем’єр-ліги. На рахунку українських каратистів одна золота, дві срібні і вісім бронзових медалей. Причому срібло, яке взяла на етапі в Шарм-аль-Шейху одеситка Анна Крещенко, стало першою нагородою України в ката (комплексі вправ) на турнірах такого рівня.

Також варто згадати дві наші бронзи на чемпіонаті Європи серед регіонів, де відзначилися дві чоловічі команди – юніорська і доросла. Наша найтитулованіша каратистка, чемпіонка Європи 2013 року Аніта Серьогіна з Іллічівська виграла дві золоті медалі на Всесвітніх поліцейських іграх у США, вона – старший лейтенант міліції. Загалом, без нагород ми не залишились.

- Повертаючись до Зарецької. Ірина – чергова представниця українського спорту, яка піддалася спокусі змінити країну і приносити спортивну славу іншій державі. І хоч карате поки і не олімпійський вид, тим не менш, втрата вельми відчутна...
- З чисто людської точки зору, я повністю розумію Ірину. Матеріальні вигоди, турбота з боку держави та інші супутні фактори – в Азербайджані виявилися на набагато вищому рівні. За перемогу на Європейських іграх вона отримала від Азербайджану близько 150 тисяч доларів. У нашій країні, міністр спорту Жданов спочатку оголошує розмір премії за перемогу на Евроіграх в 25000 гривень, а потім з гордістю заявляє, що зумів підняти його вдвічі, до 50 000. Інша справа, що після Евроігр у Баку настала локальна криза, були згорнуті деякі спортивні програми, а Зарецька зараз повернулася до Одеси, де продовжує тренуватися і готуватися до майбутніх змагань. Де, знову ж таки, буде виступати під прапором Азербайджану.

Утримувати Ірину ми не мали морального права. А сама вона вважала за краще заробити собі на життя. Вік спортсмена короткий, а бажання заробити грошей завдяки своїй майстерності – цілком природно.

- Можливо, їй не приділялося достатньої уваги в спортивному плані – наприклад, боротьба за місце у складі збірної?
- Це виключено. Збірна у нас формується прозоро, виходячи з багатьох критеріїв. Так, наприклад, ми не беремо до уваги винятково результати одного турніру – того ж чемпіонату України. Якщо спортсмен погано виступив на головному національному старті, але у нього є потенціал, він може показати себе на міжнародних змаганнях. І тоді обов’язково отримає місце в команді. Зрештою, спортсмен може отримати травму або просто не встигнути набрати хорошу форму до старту чемпіонату України. Враховуються різні фактори і процес формування команди досить копіткий. На найголовніші старти потрапляють тільки ті, хто є об’єктивно найсильнішим у своїй ваговій категорії на даний момент.

- Збірну України можна назвати середняком світового карате, або...
- Ну, в лідерах ми точно не ходимо. Особливо, якщо виходити з нашого бюджету. У тій же Туреччині бюджет федерації на рівні 10 мільйонів доларів США. Взагалі, якщо взяти бюджети федерацій країн, що входять в Топ-10 світового карате, то це десятки мільйонів доларів. Нам же Мінмолодьспорт виділяє 1000000 гривень. А поїздка на один великий турнір рівня чемпіонату світу чи Європи вже обходиться в половину цієї суми – близько 400–500 тисяч гривень. Наприклад, на поїздку на торішній ЧС до Бремена у нас пішло близько 14 000 євро.

Зрозуміло, намагаємося шукати зовнішні джерела фінансування, але поки у нас не буде стабільно великих фінансових вливань, говорити про можливість домінування українських каратистів не доводиться.

- Які у УФК відносини з профільним Міністерством молоді та спорту України?
- Скажімо так, ділові. З нашого боку це обмежується веденням документообігу, якимись звітами в Міністерство, рутинними папірцями. З боку міністерства – також ініціатива не проявляється.

Якщо говорити глибше, то все залежить від конкретних людей. У головному штабі галузі чимало осіб, які є ретроградами, займаються виключно бюрократичною тяганиною, яка потрібна, на мою думку, в основному для забезпечення тільки діяльності самого Міністерства. Напевно, я ще в цьому до кінця не розібрався, але так мені ніхто і не відповів: навіщо нам потрібна ціла армія чиновників на 9-ти поверхах? З іншого боку, я особисто знаю кількох співробітників, що займають відповідальні посади в Міністерстві і працюючих сумлінно, щиро вболівають за розвиток спорту, за реформи, за виступи спортсменів. Заміна окремих чиновників нічого не дає. Бюрократія залишається. Самі люди автоматично зміняться за системою. Якщо ні, то на їхнє місце прийдуть інші.

Крім того, важлива позиція голови відомства. А нинішній міністр Ігор Жданов – політичний призначенець, далекий від розуміння спорту та його проблем. Він, по суті, заморозив реалізацію спортивної реформи, проект якої підтримав його попередник Дмитро Булатов. Але міністри приходять і йдуть, а спорт рухають федерації – світові та національні.

Нову систему потрібно робити більш прозорою. Головний спосіб боротьби з різними зловживаннями, корупцією тощо – це публічність, чіткість розподілу та процедури, в тому числі, що стосується розподілу коштів. Хочу зазначити, що ця система успішно працює в Спортивному комітеті України, очолюваному Іллею Миколайовичем Шевляком. І ті, відносно Міністерства, мізерні кошти, які це відомство отримує на розвиток неолімпійських видів, розподіляються демократично, прозоро. Кожен член Спорткомітету може вплинути на саму процедуру розподілу цих коштів. Про таку чіткість процедур у Міністерстві молоді та спорту ми в УФК можемо тільки мріяти.

Крім того, часто доводиться кредитувати наше міністерство. Зрозуміло, що часи зараз нелегкі. Але це не державний підхід до справи, коли після підписання наказу про відрядження збірної на ті чи інші змагання, ми повинні залучати, закладати свої особисті кошти, а потім півроку чекати повернення грошей як манни небесної. Так у сучасному суспільстві не повинно бути. Це питання до вищим керівникам держави про чіткість планування і дії державних механізмів.

- Які пріоритетні напрями в цьому році були безпосередньо у федерації?
- У нинішньому сезоні в УФК вирішили зосередитися на внутрішніх проблемах. Можливо, в якійсь мірі, на шкоду результатам на міжнародній арені. Свідомо пішли на цей крок і вирішили зосередитися на упорядкуванні нашої діяльності. Так, розроблені Організаційні правила УФК, документ на 60 сторінок, який повністю регламентує життя федерації – від правил проведення заходів УФК до організації проведення змагань. Раніше такого у нас не було. Тепер же чемпіонат України буде проводитися за єдиним загальним стандартом. Створено та впроваджено електронну система проведення змагань. Крім того, розроблені чіткі правила трансферних відносин між клубами. Погодьтеся, якщо клуб виховує спортсмена, він повинен отримати компенсацію за нього при переході в інший клуб. І це повинні бути адекватні суми.

- Крім Кубка України та чемпіонату України, які ще турніри проводяться УФК?
- Ми не намагаємося винаходити велосипед, і багато в чому копіюємо діяльність Всесвітньої федерації карате. Другий рік ми в Україні розвиваємо аналогічну програму змагань, подібну системі WKF. Там є система Карате 1. Ми зробили у себе аналогічну систему турнірів. Виділили ряд потужних змагань в регіонах, які підтримуються федерацією організаційно, методично, із залученням преси.

Головні турніри, якщо брати по регіонах, це «Kyiv Open», який традиційно проводиться в травні в Києві, «Union Cup» львівського клубу, основного наповнювача збірної, «Кубок виклику», який проходить в Іллічівську, Одеської області, «Bukovina Open» у Чернівцях, турнір «Звягіль Open» у Новограді-Волинському, де працює тренер нашої молодіжної збірної Петро Корнійчук, «Харків Open» у Харкові. Вперше підтримуємо турнір молодого амбітного клубу «Олімпік» з Миколаєва під назвою «Миколаїв Open». Також варто виділити «Sen-Bin Cup» у Києві.

- Шанувальників карате в останні роки незмінно цікавить питання олімпійських перспектив виду спорту. Вже багато років цей вид вважається потенційно олімпійським...
- Так було. А зараз ми отримали дуже великий імпульс до того, що очікування перетворяться в реальність. Організатори Ігор-2020 у Токіо включили до переліку видів, які можуть дебютувати на Олімпіаді в Японії, серед інших і карате. Це питання буде вирішуватися на черговому Виконкомі НОК в серпні 2016 року в Ріо, напередодні Олімпіади. Є певні надії, що найближча Олімпіада стане останньою, в програмі якої не буде карате.

Кирил Стадніченко
 http://www.unian.net/sport/1166056-prezident-ukrainskoy-federatsii-karate-posle-prikaza-o-komandirovke-na-sorevnovaniya-myi-doljnyi-zakladyivat-lichnyie-sredstva-a-potom-polgoda-jdat-vozvrascheniya-deneg.html
 


фотографії



Українська федерація карате


http://www.sport-tour.net/


Спеціальна Олімпіада України

Национальный университет




Livescore