13 квітня виповнилося б 70 років колишньому першому віце–президенту ФК ОСК «Закарпаття», ФК «Лінет» та ФК «Віжибу» Берегово, президенту «Віжи–300», депутату обласної ради (2006–2010 рр.), ініціатору обласного конкурсу–рейтингу «Кращий закарпатець», першого міжнародного матчу збірної Незалежної України (Україна–Угорщина, Ужгород, 29 квітня 1992 р.), суперкубка області з футболу, почесному громадянину міста Берегово Ю. М. Гецку.
Організатори дебютного Меморіалу–пам’яті Ю. М. Гецка (ФФЗ, обласне відділення НОК України, обласний осередок Асоціації спортивних журналістів України та меценати) планували цими днями провести другий за ліком турнір. Але не судилося. Причина — більш, ніж об’єктивна. Але ми — оптимісти…
….Уся праця, творчість Юрія Михайловича (13 квітня 1950 — 31 березня 2014 рр.) була зіткана з безмежної любові до людей, яким він хотів допомогти, а головне продовжите їхнє щасливе життя.
13–річним юнаком (1963 р.) берегівчанин розробив структуру створення системи організації дозвілля молоді, яку на початок 1973 він представив як проект створення системи організації дозвілля молоді у колишньому Радянському Союзі на рівні району, області (краю), республіки.
4 липня 1973 при клубі Берегівського меблевого комбінату за активної участі Юрія Гецка був створений «Молодіжний клуб Глобус»— діяльність якого тривала до 1993 року. За цей період було проведено більше 700 масових заходів, які за словами організатора «раніше не проводилися ніде у колишньому Радянському Союзі “. у 1976 році за цю діяльність він був нагороджений медаллю «Рідна Земля» всесоюзного журналу «Сільська молодь».
Ще цікавий факт. У Новосибірську на всесоюзному форумі лідерів молодіжного руху колишнього СРСР (були представники усіх республік і більше 40 міст) 26 березня 1978 року був обраний «Королем молодіжних клубів, дискотек, об’єднань СРСР». До речі, Україну на цьому форумі представляли представники трьох міст — Києва, Одеси та Берегова.
У 1993 році система “Глобус” трансформувалася в спільне підприємство “Віжибу” ( “Вічне життя буде”). Це підприємство займалося комерційною діяльністю, торгівлею, власної виробничої та рекламною діяльністю. А в 2003 році організація отримала назву «Міжнародний інтелектуально-економічно творчо-спортивний центр» ВІЖИ–3000.
Автор цих рядків, який більше чверть століття співпрацював з Юрієм Михайловичем, разом із ним організував і провів десятки в основному спортивних заходів (у т. ч. Меморіали до 100–річчя від дня народження Кротона — 1999 р., гравця СК «Русь» та тренера ФК «Спартак» Ужгород В. Радика, 90–річчя В. Федака — 1991 р. тощо), інколи про себе думав, що у нього у голові замість мізкив — одні ідеї. А вони ой як сушать «сіру речовину» у головштабі. Та Юрій Гецко не жалів себе, інколи працював навіть «через не можу». Недарма у травні 1992 р. його було обрано академіком Української міжнародної академії оригінальних ідей, а з 2003 р. займав посаду віце-президента цієї установи.
Та безлічі інновацій не вдалося втілитися в життя. Він мрія і про «еліксир молодості», щоб люди жили довго і щасливо — до 200–300 років. Але на грішній землі прожив лише і відійшов.
На 64-му році життя після тривалої, важкої хвороби перестало битися серце справжнього професіонала, Людини з великої літери і великого патріота України та рідної Срібної Землі, який усе своє життя не на словах, а ділом боровся за справедливість, ніколи не ховався за спини інших і не боявся говорити правду. Можливо, він був інколи надто категоричним, бо поділяв світ на «чорне і біле» й не визнавав компромісів, але ніхто й ніколи не міг сказати, що він був байдужим як до проблем громади загалом, так і окремих людей зокрема. Він цікавився чи не всіма сферами діяльності, та найбільше до душі йому був спорт, культура. А одним з його найулюбленіших видів спорту був, звичайно, футбол та гандбол (дружина ж олімпійська чемпіонка саме з цього виду спорту — Авт.). З дитинства він вболівав за київське «Динамо», а коли сам почав організовувати різні турніри з цього виду спорту (всеукраїнські, міжнародні), то практично з усіма колишніми гравцями та працівниками ФФУ, НОК був особисто знайомий. Це він був організатором відродження головної команди краю (ФК «Говерла»), коли у сезоні–1997/1998 рр. команда «вилетіла» з 1–ої ліги, а у 2–ій могла не брати участь, адже клуб перестав існувати. Тоді Юрій Михайлович разом із своїми колегами, друзями прийшли на допомогу. З Берегова майже у цілому складі до Ужгорода перебралася команда Ю. Гецка «Лінет» (чемпіон та фіналіст кубка області 1998 р.). І про ужгородську команду знову заговорили: 1998/1999 рр. — 1–ше місце у 2–ій лізі, 1999/2000 рр. — 7–ма позиція серед команд 1–ої ліги, 2000/2001 рр. — 2–ге місце і підвищення у класі. ФК ОСК «Закарпаття» вперше в історії крайового футболу серед елітних українських команд… А ще… А ще… Багато добрих справ можна ще назвати. Але усі вони уже у минулому. А попереду, з настанням добрих часів, провести черговий Меморіал пам’яті Ю. М. Гецка. Правду у народі кажуть «Людина живе до тих пір поки про нього пам’ятають»…
Василь Гаджега,
голова Закарпатської АСЖУ