Трохи більше місяця тому я отримала дзвінок, який докорінно змінив моє життя. «Дарино, вас готові запросити на програму для молодих репортерів від AIPS. Ви згодні?» – запитує в мене президент АСЖУ Олександр Гливинський. У той момент я справді не знала, що відповісти, бо не могла повірити в те, що це відбувається зі мною. Так я стала однією з учасниць Програми для молодих репортерів від Міжнародної асоціації спортивних журналістів AIPS, що відбулася під час Спеціальної Олімпіади з 17 до 25 червня у Берліні.
За кілька днів до прибуття в Німеччину учасники отримали лист від ментора Ріккардо Романі. Одні його слова я пам’ятаю й досі: «Це буде серйозний виклик, але я обіцяю, що цей досвід ви ніколи у житті не зможете забути», – написав він. Зараз я з упевненістю можу сказати, що такий досвід, знання, знайомства точно не забудуться. Мате з Угорщини, Омер з Туреччини, Тереза з Боснії та Герцеговини – мої колеги, які теж взяли участь у програмі. Окрім обміну професійним досвідом, ми також розповідали про культуру своїх країн. Вони постійно розпитували про війну в Україні і цікавились, як будь-хто може допомогти нашій країні. За 10 днів у Берліні всі вони вивчили чимало українських слів і тепер точно знають, що потрібно говорити «дякую», а не «спасіба».
Участь в програмі не так кардинально змінила мене, як дала зрозуміти важливу річ: спортивна журналістика – саме та сфера, в якій я хочу розвиватися. На одному з уроків Ріккардо сказав всім одну просту, але дуже точну думку. «Наше життя занадто коротке, щоб займатись тим, що не приносить нам задоволення». Тож всі ми просто зобов’язані триматись за журналістику, якщо ця справа приносить нам задоволення, викладатись на 101 зі 100 і вдосконалювати свої навички кожного дня.
Те, що програма для молодих репортерів проходила під час Спеціальної Олімпіади в Берліні теж цікавий досвід. Робота з людьми з особливими інтелектуальними потребами – інша. Але вона надихає. Коли я бачила з якою мужністю та жагою вони виконують завдання своїх тренерів, то просто не могла говорити, що мені складно. Вони постійно підтримували своїми щирими усмішками та дружніми обіймами. Кожен спортсмен на Спеціальній Олімпіаді – людина з дуже сильною історією. Воррен, мій колега з Південної Африки, зізнався, що тут він побачив дружбу, любов, співчуття та сміливість зовсім іншого рівня.
Програма для молодих репортерів та Спеціальна Олімпіада – незабутній розділ мого життя. Цінні уроки, нові знання та досвід, але, що більш важливо, – знайомства з цікавими людьми. За цей період я мала змогу спілкуватись з представниками BBC та Euronews, з журналістами зі всіх куточків світу – від Канади та Південної Африки до Німеччини та Шотландії. Я зробила інтерв’ю з футболісткою з Данії та репортером з синдромом Дауна з Коста-Рики, а також разом з іншими учасниками програми для молодих репортерів зустрілась з президентом Міжнародної Спеціальної Олімпіади Тімоті Шрайвером.
Тож я дуже вдячна всім, завдяки кому це стало можливим, – Олександру Гливинському, Анастасії Волобуєвій, колективу «Трибуни», нашим чудовим менторам Азрі та Ріккардо і всім-всім-всім учасникам та людям, причетним до Спеціальної Олімпіади. Було складно, цікаво, пізнавально, по-новому, але справді вражаюче і незабутньо. За 10 днів я пережила спектр надзвичайних емоцій та поповнила своє оточення трьома чудовими друзями з Боснії, Угорщини та Туреччини, які пообіцяли навідати мене в Україні.
Дарина Калінчук, програма AIPS “Молоді репортери”
