Член АСЖУ Андрій Тодос здійснив майже таку саму ж за тривалістю подорож зі свого міста до арени заключного єврокубкового протистояння донецького “Шахтаря”, занотовуючи найцікавіші події на своєму шляху.
Аби дістатися з Кривого Рогу до Роттердама «Шахтарю» знадобилося понад 16 годин на дорогу. Подорож, яка вмістила у себе довгу поїздку автобусом, а потім переліт з Кишинева набула гучного розголосу у медіа просторі.
Щоби поставити себе на місце «Шахтаря» напередодні матчу-відповіді Ліги Європи проти «Феєнорда», я вирішив піти їхніми стопами. Відтак вирушив у подорож автобусом із Лондона до Роттердама, яка, зрештою, також тривала близько 16 годин через затори і затримки. Скажу відверто, хотів зекономити на готелях.
Вклонитися українському провідникові
Незважаючи на те, що я був досить втомлений після важкої ночі в автобусі та на поромі, перед матчем потрібно було зробити дуже важливу справу. Головне завдання – відвідування цвинтаря Кроосвейк, де похований дуже важливий український провідник.
На східній околиці цвинтаря є могила українського військового та політичного діяча Євгена Коновальця. Провідник ОУН був вбитий тут, у Роттердамі, 1938 року. Під час Першої світової війни Коновалець перебував у російському таборі для військовополонених і воював проти більшовиків під час визвольної боротьби України за незалежність у 1918-1921 роках.
Був убитий таємним агентом НКВД Судоплатовим (за особистим наказом Сталіна) бомбою-пасткою з шоколадки українського жанру, яка вибухнула в кафе, коли Коновалець відкрив її. Восени минулого року на батьківщині Судоплатова – в окупованому Мелітополі, російські окупанти встановили пам’ятник вбивці Коновальця.
Боротьба за справжню незалежність України з московських фашистів триває. Але скоро буде виграна!
Матчеві шарфи – sold out!
Після того, як я закінчив момент вшанування на цвинтарі, настав час побачити нечисленні видовища міста Роттердама. Тут помітно менше всесвітньо відомих принад порівняно з Амстердамом. Проте навколо міста – чимало цікавої архітектури. Зокрема, якийсь багатокубовий житловий комплекс.
Перед тим, як вирушив на De Kuip, також вдалося швидко зустрітися з деякими українськими друзями, котрі приїхали на гру з Німеччини.
Коли, нарешті, дістався стадіону «Феєнорда», побачив доволі рідкісну «картину»: до цього ніколи в житті не спостерігав такого числа матчевих шарфів «пів на пів», які були на фанатах. Навіть ультрас «Феєнорда» віддали їм перевагу перед командними. Зайшовши до одного з двох клубних магазинів, виявив що в одному з них такі шарфи вже розпродали! Незрозуміло, чи купували їх люди як предмети колекціонування чи на знак солідарності з «Шахтарем». Кілька вболівальників, яких я запитав, дали суперечливі відповіді.
Атмосфера на арені
Серед тисяч уболівальників «Фейєнорда» навколо стадіону перед грою було й чимало вболівальників із прапорами України. Виїзна трибуна на другому ярусі була заповнена і дуже чутною у ті моменти гри, коли вболівальники «Феєнорда» тимчасово відпочивали від невпинного скандування та святкування. Коли ти забиваєш сім голів, святкувати можеш вдосталь!
Матч завершився з рахунком 7-1… Легко помітити, що це був важкий вечір, коли вболівальники «Феєнорда» почали аплодувати втішному голу «Шахтаря». Дехто сприйняв би це як гарний жест солідарності. Однак інші можуть сприйняти це, як своєрідне заступництво після важкої поразки. Після того, як рефері дав фінальний свисток, на полі пролунав клубний гімн «Феєнорда» You’ll Never Walk Alone. Вдача «Шахтаря» в Європі закінчилася цього весняного вечорі після хороброї та похвальної кампанії в Ліга Чемпіонів та Ліга Європи.
Атмосфера в De Kuip була однією з найкращих, яку я бачив наживо. Незважаючи на те, що чверть стадіону була закрита через попередню погану поведінку ультрас «Феєнорда», ти мимоволі забував, що стадіон незаповнений.
Думки Йовічевича
Як сказав Йовічевич на своїй післяматчевій прес-конференції; його команда продемонструвала максимальну продуктивність, яку лише могла, але цього було недостатньо проти набагато сильнішого суперника. У «Шахтаря» були моменти на початку гри від Судакова, але третій гол психологічно зламав гру гірників. Кожен удар «Феєноорда» в площину залітав у ворота Трубіна… Чи вплинула на гру донеччан поїздка до Кривого Рогу та назад? Цілком можливо, але Йовічевич не хотів на цьому зупинятися й зосередився більше на грі на полі.
У будь-якому разі, хочеться подякувати «Шахтарю» за гідний євросезон. Захопливі баталії та незабутні звитяги, на жаль, заверщилися розгромною поразкою. На щастя, це просто футбол, а не кінець світу! Краще пожертвувати перемогами на футбольному полі заради перемог на полі бою!
Тепер можемо повністю сконцентрувати увагу на УПЛ, де нас чекає захоплююча боротьба за чемпіонство!
Що очікує мене у найближчі години? 19-годинна подорож автобусом – весь шлях назад до Лондона (через Париж)! Футбол – це справжня хвороба!
Андрій Тодос, член АСЖУ та AIPS
Фото автора