Непередбачуванно, сенсаційно, інтригуюче. Огляд групового етапу чемпіонату світу.
Груповий етап футбольного Кубку світу в Катарі завершився й залишив по собі неоднозначні враження. І мова тут не про обмеження для вболівальників та велику кількість компенсовано часу до матчів, про яку ФІФА заздалегідь не попереджала учасників турніру. Ми поговоримо про якість футболу та дуже несподівані результати в окремих групах.
Перемога, як виняток
Незважаючи на те, що на старті змагань було декілька надрезультативних матчів (Іспанія – Коста –Рика – 7:0, Англія – Іран – 6:2 та Франція – Австралія – 4:1), але, в цілому, ми побачили обережний та млявий футбол. Ніхто з самого початку не хотів ризикувати й віддавали перевагу «синиці в руці» у вигляді нічиєї, навіть нульової, ніж «журавлю в небі». І тому у трьох турах було зафіксовано, аж шість нульових нічиїх, а після двох матчів лише три команди – Франція, Бразилія та Португалія – виграли двічі та забезпечили собі путівки до плей-офф. Але, вперше за останні сім чемпіонатів світу, жодна з команд не виграла три поєдинки на груповій стадії.
А з тих, хто феєрив у перших поєдинках, лише французи витримали свою фаворитську марку та й то примудрилися в останній грі групового раунду, граючи експериментальним складом, поступитися Тунісу – 0:1. Англійці ж іспанцями далі також увімкнули економрежим, який ледь не коштував Іспанії місця в плей-офф, вихід до якого вийшов дуже скандальним.
Саутгейтгейм, валійські потуги та більше, ніж футбол
Гарет Саутгейт знову підтвердив реноме тренера, якому важко впоратися з найталановитішим поколінням гравців із часів команд Альфа Рамсея, яка перемагала на чемпіонаті світу, та Боббі Робсона, яка пробивалася до півфіналу Євро-96. Після розгрому Ірану, була невиразна та боягузлива гра проти американців, які більше заслуговували на перемогу. А Уєльс на цьому турнірі виглядав чи не найслабшою командою турніру, тож для англійців, не склало проблем валійців обіграти. Та й Іран довго тиснув на захисні порядки Вельсу, допоки не вдалося вже двічі забити в компенсований час. Отож, гравці збірної США, дарма, на старті побоювалися Бейла з партнерами, дозволивши капітану Уельсу звести матч до нічиєї з пенальті. І як українці могли поступитися такій слабкій у всіх відношеннях команді досі залишається незрозуміло. Але, якби наші гравці були в нормальних кондиціях, то вийти із цієї групи було цілком реально.
А так боротьбу продовжать американці, які в принциповому, не тільки зі спортивної, але й з політичної точки зору, матчі «життя та смерті», в цілому, заслужено переграли іранців. Не знаю, що там чекає футболістів Ірану на батьківщині, які ще й перед стартовим матчем, на знак протесту проти порушення прав людини у власній країні, національний гімн не співали. Але наставник іранців Карлуш Кейруш, який пообіцяв айятолам здолати ненависних американських ворогів, від гріха подалі подав у відставку й звісно до Ірану не повернеться.
Майже провал, аравійський героїзм та польський фарт
Тут потрібно сказати про сенсації першого туру, де в матчах із аналогічним сценарієм спочатку Аргентина поступилася Саудівській Аравії – 1:2. А потім вже Німеччина з таким же рахунком програла Японії. Обидва фаворити мали ігрову перевагу, відзначилися у першому таймі з пенальті й вирішили, що перемога від них вже нікуди не подінеться. Але суперники, по перерві, завдяки стрімким контратакам швидко забили двічі й це стало справжнім шоком для аргентинців і німців, які так і не змогли відійти від нокдауну, програвши абсолютно заслужено. Ну й тут аргентинцям ще пощастило, що в їх групі були мексиканці з поляками. Та й то, знову Мессі з партнерами не грали, а мучалися, проти мексиканців. І якби не класний гол Ліонеля, то все для альбіселесте могло закінчитися жахливо. Не дарма ж, після голу свого капітана у другому таймі, асистент головного тренера Аргентини Ліонеля Скалоні – Пабла Аймар навіть заплакав на лавці запасних. Перспектива неймовірного провалу була цілком реальною. Ну а в кінцівці зустрічі був ще гол Енцо Фернандеса, який колись шістнадцятирічним написав листа Мессі із благанням не залишати збірну після чергового фіаско на Кубку Америки. Ліонель, все ж, залишився. А вже в Катарі Лео віддав асист на свого юного партнера, який виглядає значно краще за зіркового Лаутаро Мартінеса. Взагалі ж, до гри з поляками, аргентинці не продемонстрували фаворитської гри. У них були проблеми в перехідній фазі та проблеми зі створенням гольових можливостей. Та й захист, що підтвердили аравійці, не виглядав надійним. Інша справа з поляками, які стартували тією самою безбарвною «сухою» нічиєю з мексиканцями, потім геть не домінували з Саудівською Аравію (тут нарешті забив Левандовський) й взагалі своєю грою, попри щасливий збіг обставин і вихід із групи, більше розчарували. Тут вже аргентинці отримали простір для побудови своїх атакуючих дій, грали різноманітно й створили багато гольових можливостей. І якби не блискучі дії Войцеха Щенсни (він поки що цілком заслуговує титул найкращого голкіпера групового етапу й одні відбиті пенальті в матчах із аравційями та аргентинцями від самого Мессі чого коштують), то ще до перерви команда Ліонеля Скалоні могла зняти усі питання не тільки по власній перемозі, але й відправити кадру додому. У кінцівці хлопці Ліонеля Скалоні відверто пожаліли суперників. А дуже симпатичні саудити, які полякам поступилися не зовсім по грі, скоріш за все, просто вичерпали свій запас міцності в попередніх зустрічах і на дуже мотивованих мексиканців, особливо в другому таймі, їх просто не вистачило. Хоча своє слово підопічні Ерве Ренара, монолог якого в перерві протистояння з аргентинцями ще довго буде прикладом мотивації, таки наостанок сказали. Вони забили ацтекам вже в компенсований час такий потрібний полякам гол. Й вихід Левандовськи з партнерами до наступного раунду вже не виглядав таким несправедливим. Адже, коли ти потрапляєш до плей-офф, лише за рахунок меншої кількості отриманих карток, то це в очах вболівальників, такий собі аргумент. Так що полякам потрібно подякувати аргентинцям та аравійцям, які де в чому допомогли команді Чеслава Міхневича достроково не відправитися додому.
Суцільне фіаско, іспанська ганьба та «гроза авторитетів»
Ну а повертаючись до збірної Німеччини, яка також «вразила» всіх у стартовому турі, то вона вже на другій світовій першості поспіль припиняє боротьбу після групової стадії. Чотири роки тому все списали на те, що Йохім Льов вичерпав свої можливості й зробив ставку не на тих виконавців. Але Хансі Флік мав можливість нормально готувати команду й використовувати тих виконавців, які підходять під його ігрову модель. Ну хіба що Тіма Вернера втратили через травму. Але звичної нам бундестим, яка змітає всіх на своєму шляху й не під кого не підлаштовується, ми в Катарі так і не побачили. Німці не дуже гарно атакували й погано захищалися. У цієї збірної не було потрібного балансу між лініями та необхідного для домінування взаєморозуміння. Що там говорити, якщо костариканцям, які були серед найслабших на цьому турнірі, німці поступалися. Що до гри другого туру проти іспанців, то тут була гросмейстерська нічия, яка, здавалося б, усіх влаштовувала. Ну ніхто не міг собі уявити, що іспанці програють японцям. Збірна Японії примудрилися пропустити після єдиного удару Коста Рики, яка взагалі лічені рази до м’яча добиралася, та програти поєдинок. Отже, команді Фліка потрібно було перемагати та сподіватися, що іспанці не подарують путівку до плей-офф футболістам країни Сонця, що сходить. Але тут у справу втрутилися елементарні розрахунки. Японія за абсолютно однаковим сценарієм і з однаковим рахунком 2:1 обіграла Німеччину з Іспанією та посіла перше місце в своїй групі. І тут мене мучать невиразні сумніви. Іспанія, яка домінувала в першому таймі, по перерві просто перестала грати на атаку й жахливо діяла в захисті, коли пропускала обидва м’ячі. І як тут не дорікнути Луїсу Енріке, який залишив поза збірною де Хеа, зробивши ставку на Сімона – голкіпера доволі посереднього рівня. Та справа не в тільки в елементарних помилках. Якби із групи F до плей-офф вийшли не марроканці, а бельгійці, то, на мою думку, не було б цього дивного футболу від іспанців. Звісно, німці могли поступитися збірній Коста Рики й забрати додому із собою Фурію роху. Але такої ганьби німецькі вболівальники ніколи б своїм футболістам не вибачили. І тому німці билися до кінця, сподіваючись, що іспанці також будуть грати на повну. А хлопці Луїса Енріке в другому таймі не створили жодного моменту біля воріт японців. Мабуть, вони вирішили, що краще невеличка ганьба, але легша турнірна сітка, де нема досвідчених хорватів і можна уникнути в чвертьфіналі бразильців. А ще мене на ці думки наштовхнула інформація про підписану в день матчу угоду про співпрацю між федераціями футболу Японії та Іспанії.
Але тут є ще одна думка, що європейські країни настільки захопилися манією своєї футбольної величі, що просто прогавили прогрес країн на інших континентах. Хоча лідерів цих збірних готують в провідних і не дуже європейських клубах. І ось маємо перемоги в групах Марокко та Японії, а Бельгія, Німеччина, Данія, Уельс, ну й Сербія відправляються додому. А іспанці, після такої ганьби та неповазі до власних уболівальників, навряд чи здатні замахнутися на щось серйозне. Ось цей японський осад будуть їм ще довго згадувати.
Що до Німеччини, то тут сказалося, постійне домінування в бундеслізі «Баварії», яка вбиває конкуренцію та забирає собі всі найяскравіші таланти. Пам’ятаємо, що коли німці були на вершині й Гарі Лінекер говорив, що в футбол грають 22 футболісти, а перемагають завжди німці, то чемпіоном Німеччини могли стати «Вердер», дортмундська «Борусія», «Вольфсбург» тощо, а боротьба була наднапруженою. А зараз все вирішується задовго до фінішу, а рівень німецького футболу падає. Колись для того, щоб повернутися на провідні ролі в світі в Німеччині розробили спеціальну програму по реформуванню футболу. І наслідком тих реформ став новий злет, який призвів до чемпіонського титулу в 2014 році. Подивимося до яких рішень спонукає другий поспіль провал на чемпіонатах світу.
Провал золотого покоління та «останній танець» хорватів
Провалилися й бельгійці, яких називали серед головних претендентів на чемпіонський титул. Але час невплинний. Еден Азар просто загубився в “Реалі”, Ромелу Лукаку із топового форварда також перетворився на резервіста, а футболісти Гвардіоли можуть грати лише в схемах Гвардіоли. І де Брейне й португальський Бернарду Сілва, які непомітні на цьому чемпіонаті, тому наявне підтвердження. Постарів й ще не так давно вправний голеадор Дріс Мертенс та й Аксель Вітцель вже не встигає грати повсюди. Тут, в Катарі, команда, в захисті якої все ще грають Вертонген та Алдервейлерд, все своє втратила в поєдинку з марроканцями, коли виглядала жахливо. Та й канадці переграли «червоних дияволів» по грі, але не забили пенальті й не використали ще декілька моментів. І тут потрібно виділити Тібо Куртуа, який один із небагатьох виглядав на своєму найвищому рівні. Та, після мінімальної перемоги команди Роберто Мартінеса над канадцями, була надія, що ці хлопці здатні додати. Але поразка від марроканців – 0:2, наявно продемонстрували всі проблеми цієї дуже повільної та неефективної збірної.
Отже, далі потрібно було перемагати не менш вікових хорватів. Тут бельгійці виглядали краще, створили більше, але фантастична гра в захисті Йошкі Гвардіола, який, здавалося, встигав повсюди, та його партнерів та відверті ляпи Лукаку (він у найкращі часи такі моменти реалізовував без проблем) не дозволили бельгійцям перемогти. Хоча “картаті” також відповідали гідно й, якби не блискучі сейви Куртуа, то все для бельгійців могло закінчитися раніше. Отже, мабуть, найцікавіша та найвидовищна нульова нічия на турнірі стала фінальним акордом збірної Бельгії. Ось так золоте покоління Бельгії, яке здобуло бронзу чемпіонату світу та пробивалося до півфіналу й чвертьфіналу Євро, а нещодавно посідало перше місце в світовому рейтингу, завершує свою епоху так нічого й не виграв.
Що до хорватів, то їм, звісно, важко буде повторити свій срібний успіх чотирирічної давнини. Та все ж із канадцями та фрагментами з бельгійцями, «картаті» продемонстрували, що є ще «порох у порохівницях». Тож, Модрич, Брозович, Ковачич та їх партнери цілком можуть розібратися з японцями. Якщо, звісно, Златко Даліч віднайде протидію швидким фланговим проривам японців. Ну а японці, якщо й, після своїх перемог над двома колишніми чемпіонами світу, ще й здолають діючих віце-чемпіонів, то це буде взагалі щось неймовірне. Що до марроканців, то іспанці дарма вважають цю збірну слабшою за хорватів. Це швидка, технічна й дуже вправна команда, яка може перебудуватися по ходу гри й зіграти від суперника. Так що називати саме команду Луїса Енріке беззаперечним фаворитом я б не ризикнув.
За Мане й на досвіді
Та й взагалі представники Африки справляють непогане враження. Сенегал, навіть без травмованого Садіо Мане, вийшов із групи, здолавши Еквадор та Катар. Та й матч із нідерландцями був цілком рівним й лише в кінцівці підопічним Луї ван Гаала вдалося таки схилити шальки терезів на свою сторону. Сенегал – це тренерська команда. Аліу Сіссе добре знає на що його хлопці здатні та чого від них вимагати. І цей успіх сенегальців зовсім не випадковий. Нідерланди, для мене, ще одне європейське розчарування. Але вміння досвідченого наставника команди витиснути максимум за поганої гри дозволило посісти перше місце. Ну а справжнім відкриттям у складі ораньє став потужний форвард Коді Гакпо, який відзначився тричі й вже привернув увагу топових європейських клубів.
Еквадор дуже залежав від дій та форми свого капітана Еннера Валенсії. Саме його три голи дозволили до останнього туру бути в грі. Але, як тільки Валенсія зіграв не найкращий матч, то еквадорці поступилися. А гравці збірної Катару, яка є діючим чемпіоном Азії, скоріш за все, під шаленим тиском відповідальності, елементарно перегоріли. Тож, іспанська модель гри наставника Фелікса Санчеса Баса, якому раніше допомагав порадами Чаві Ернандес, не спрацювала. Та й виконавської майстерності футболістам зібраним, переважно, з одного клубу, для такого рівня не вистачило. Отже, катарці стали першими на турнірі, хто втратив усі шанси на продовження боротьби після двох турів. А згодом до них приєдналися канадці, які грали сміливо, але неорганізовано.
Сенсаційні соккерус зупиняють данців
Та, все ж, на мою думку, найбільшу сенсацію турніру піднесли, не японці, а збірна Австралії, якій ніхто не давав ні найменшого шансу на вихід до плей-офф. Австралійці ж, попри усі прогнози, здолали збірні Тунісу й у вирішальному протистоянні данців. Хоча перевага соккерус була мінімальною за рахунком (двічі по 1:0), але своїми класними та злагодженими діями в захисті й вмінням зіграти по результату хлопці Грема Арнольда свій успіх повністю заслужили. А данці не особливо там напружувалися проти тунісців, зігравши у властиву цьому турніру нульову нічию. Але потім Еріксен з партнерами подарували гарне видовище в поєдинку з французами, але все вирішила індивідуальна майстерність Мбаппе. Не знаю, чи то суперника підопічні Каспера Юльмана недооцінили, чи не відновилися в фізичному плані після французів, але в протиборстві з Австралією виглядали півфіналісти Євро 2020 абсолютно безпорадно. Особливо після пропущеного голу в другому таймі, коли кількість помилок та незрозумілих рішень просто зашкалювали. Чесно кажучи, такого фіаско від Данії, яка дуже сподобалося грамотними командними діями на чемпіонаті Європи, не очікував.
Яке там прокляття чемпіонів?
Французи ж, попри всі кадрові втрати, все вирішили класно, ефективно й ефектно та зняли прокляття, коли на трьох останніх турнірах діючий чемпіон не виходив з групи. А ось в поєдинку з Тунісом Дід’є Дешам вирішив перевірити резерв, а той не виправдав довіри свого наставника. Лише, коли на поле з’явилися лідери, то стали з’являтися шанси відіграти пропущений м’яч. А ситуація з голом Грізмана, який відмінили вже після фінального свистка, а потім ще команди догравали, виглядає кумедною та незрозумілою, як і багато інших рішень арбітрів на цьому дивному та непередбачуваному Кубку світу.
Наслідуючи чемпіонів та корейські сльози
Слідом за чемпіонами світу програли також португальці з бразильцями. І тут тренери провели суттєву ротацію для того, щоб поберегти своїх лідерів для плей-офф. Але впоратися з максимально мотивованими суперниками номінальні резервісти не змогли.
Дехто стверджує, що португальці, своєю поразкою – 1:2 від корейців, відчепили потужних уругвайців. Начебто уругвайці це сильніші конкуренти. Ну, по-перше, португальцям, на відміну від іспанців, було абсолютно неважливо, хто там посяде друге місце. По – друге, португальці скоріше допомогли бразильцям, для яких корейці не повинні скласти ніяких проблем. З уругвайцями все могло бути значно складніше. Ну й, по третє, у збірної Уругваю, на відміну від німців, залишалася можливість забити втретє Гані й сльози радощі корейців перетворилися би на сльози трагедії. І чому арбітр у компенсований час не поставив двохсотвідсотковий пенальті на Кавані та не скористався ВАР – це велике питання. І це при тому, що в першому таймі, ще за рахунку 0:0, рефері, за допомогою ВАР, призначив далеко не беззаперечний пенальті у ворота Уругваю. Але Андре Аю голкіпера не переграв. А потім де Араскаета швидко оформив дубль за безпосередньої участі злого генія Гани Луїса Суареса. Пам’ятаєте його руку, яка не дозволила Гані вийти до півфіналу чемпіонату світу 2010 року? Тоді ганці також не забили пенальті, а потім поступилися в післяматчевій серії. А цього разу африканці обіцяли помститися за ту поразку, але сатисфакція вийшла така собі. До 90-ї хвилини матчу Португалія – Корея для південноамериканців усе складалося чудово. Перемога з рахунком 2:0 Уругвай цілком влаштовувала. Але рейд метрів на п’ятдесят та геніальна передача від Сон Хі Міна на Хван Хі Чхана, який пробив влучно, все перевернула. Португальці, хоча й вийшли на матч напіврезервним складом, зовсім не збиралися програвати. Хоча й не прикладали особливі зусилля для перемоги. Ще в дебюті відзначився Рікарду Орта на що, після кутового та рикошету від спини Роналду, своїм голом відповів Кім Ю Гвон. Матч спокійно наближався до цілком справедливої нічиєї, допоки своє слово не сказав лідер збірної Кореї. І той гол у компенсований час дозволив випередити уругвайців саме за кількістю забитих м’ячів, адже всі інші показники в конкурентів були однаковими.
Трохи зіпсоване враження
Бразильці ж своєю злагодженою, дисциплінованою грою проти сербів і швейцарців, можливо не такою видовищною, як ми звикли, але дуже ефективною, справили найбільше враження серед усіх претендентів у перших двох матчах. Здавалося, що в цієї команди Тіте майже немає слабких місць. Але пентакампіонам через таке собі тренування з підвищеною відповідальністю проти Камеруну не вдалося остаточно закріпити за собою статус головного фаворита. Гравцям, які замінили основних виконавців, попри присутність на полі мегадосвідченого та титулованого Дені Алвеса не тільки не вдалося забити, але вони ще й пропустили на останніх хвилинах зустрічі. Мінімальна перемога з рахунком 1:0 стала історичною для Камеруну, але не більше того. Поразка від швейцарців (1:0) та драматична нічия з сербами – 3:3, коли вдалося відіграти відставання в два м’ячі, не дозволили команді Рігобера Сонга піднятися вище третього місця. А другими фінішували швейцарці. Хлопці Мурата Якіна повели в рахунку, потім пропустили двічі, але скористалися провалами сербів у захисті, переломивши хід подій й здобувши необхідну перемогу – 3:2.
Без права на помилку
Таким чином, були сформовані усі пари 1/8 фіналу, де зустрінуться Нідерланди – США, Англія – Сенегал, Аргентина – Австралія, Франція – Польща, Японія – Хорватія, Марокко – Іспанія, Бразилія – Південна Корея та Португалія – Швейцарія. Уперше до цієї стадії пробилися відразу три представника азіатської футбольної конфедерації – Японія, Корея та Австралія. Та й присутність відразу двох представників Африки та США, також гідна підвищеної уваги. Нагадаємо, що на минулому чемпіонаті світу в півфіналі зіграли відразу чотири європейські збірні. Та в Катарі, як ми вже переконалися, можливі самі неймовірні сюрпризи й назвати можливих фіналістів турніру я б не ризикнув. Але ймовірність фіналу між Аргентиною та Португалією, який може стати подарунком для прихильників Мессі та Роналду та остаточно поставить крапку в суперечці футбольних геніїв, все ще існує. Ну й цікаво хто ж виграє в суперечці найкращих бомбардирів, де поки що по три голи в своєму активі мають француз Мбаппе, іспанець Мората, нідерландець Гакпо та англієць Решфорд. А ось еквадорець Валенсія поповнити в Катарі свій бомбардирський рахунок вже не зможе. Відповіді на всі питання ми дамо вже в нашому наступному підсумковому огляді.
Юрій Ілючек, член АСЖУ та AIPS