Вибори нового президента Федерації біатлону України відбулися у дискусіях та суперечках. Звітно-виборча конференція тривала без малого 5 годин, виснажила не лише учасників, а й спостерігачів та залишила двоякі враження. Обрання нового очільника не принесли очікуваної багатьма українськими вболівальниками біатлону, понад 95 відостків яких підтримували кандидатуру Дмитра Підручного, зміни старої команди Федерації. Для того, аби зрозуміти, як усе відбувалося, варто набратися терпіння й прочитати цей «лонг-рід».
«Сюрприз» для мес-медіа
Зранку понеділка до будівлі Національного університету фізвиховання та спорту потягнулися біатлоністи: один за одним – і відомі екс-атлети, а нині функціонери, і керівники спортивних шкіл. Причина дуже вагома – вибори нового президента Федерації біатлону України. Зібралися біля входу до вишу й нечисленні спортивні медіа: крім трьох членів АСЖУ (вашого автора, фотографа та камерамена), були два репортери й відео оператор від «Суспільного», а також кореспонденти сайтів «Трибуна» та «X-Sport». Отож, всього восьмеро.
Щоправда, мас-медіа швидко «потішила» представниця ФБУ Лілія Будзуляк, котра донесла рішення Президії Федерації про те, що XII звітно-виборна конференція відбудеться без присутності ЗМІ. Щоправда, було одне «але»: рівно половина з нас, присутніх того дня біля дверей, надіслала офіційні запити до Федерації біатлону минулого тижня й отримала офіційне підтвердження. Як виявилося, озвучене Будзуляк рішення стосувалося тих колег, які не зробили завчасної заявки. З одного боку, наче й зрозуміло, а з іншого – ФБУ не оприлюднювала жодної інформації щодо наявності чи відсутності акредитації на конференцію. Відтак хтось, як ми з колегою з «X-Sport» Максимом Чеберякою, скориставшись журналістським досвідом, надіслали запит з власної ініціативи, а інші колеги, не отримавши інформації, прийшли на подію зі сподіванням акредитуватися на місці. У ситуації, коли Федерація не надала інформації завчасно, правильно було б акредитувати всіх присутніх на місці представників ЗМІ, до того ж було їх зовсім небагато. До слова, у минулотижневій розмові з, на той час, президентом ФБУ Володимиром Бринзаком, я порадив йому акредитовувати мас-медіа на такі важливі події, бо, в іншому разі, виникатимуть питання щодо прозорості виборів. Тоді пан Бринзак відповів, що такі рішення приймає Президія і щодо нас – журналістів, котрі звернулися завчасно, він клопотатиме перед нею, а от щодо інших колег сказав таке: «невідомо скільки прийде, а зал для виборів доволі невеликий…»
Зал, і справді, як для виборів, на яких разом з делегатами та присутніми гостями, було близько ста осіб, був замалий. Невідомі причини, чому саме це приміщення обрали організатори для такої важливої події,. Зрештою, впевнений, що четверо журналістів, котрі залишилися на вулиці, були б не проти й постояти «біля стіночки».
Початок: цигарка, нагорода та привітання
Все наче готове до початку конференції: частина делегатів (13 осіб) на онлайн-зв’язку, решта – у залі. Під час перевірки зв’язку, один із зум-делегатів – голова Харківської обласної ФБУ Євген Савін, неспішно потягує цигарку – ось вам і переваги роботи в онлайні. Під час майже п’ятигодинної переваги пан Савін неодноразово користувався такою перевагою. Обоє кандидатів – Дмитро Підручний та Іван Крулько – у залі: жоден із них не має статусу делегата, а, отже, й права голосу.
Розпочинає засідання чинний президент ФБУ Володимир Бринзак, котрий нагороджує спеціальною відзнакою представника Тернопільського обласного осередку ФБУ Олександра Починка, який зараз захищає країну у лавах ЗСУ. Після цього Бринзак представляє присутніх гостей, надаючи їм по черзі слова для вітання. Президент Федерації зі стрибків у воду та артистичного плавання Ігор Лисов, екс-міністр спорту Ігор Жданов, який помітно схуд – так що упізнати його одразу було важко, та ректор НУВФСУ Євген Імас – усі кажуть компліменти Федерації біатлону та особисто пану Бринзаку.
Зауважую, що давній друг біатлоністів – ще один екс-політик Микола Томенко, котрий перебуває у статусі почесного президента ФБУ, у залі не присутній, хоч перед початком конференції він заходив до кімнати реєстрації. Як з’ясувалося пізніше, Федерація не внесла Томенка до числа делегатів, після чого той образився й залишив зібрання.
Група двадцяти дев’яти
Володимир Бринзак передає слово головуючому конференції – відомому екс-біатлоністу, а нині функціонеру Андрію Дериземлі, котрий фіксує наявність кворуму. А далі з’ясовується цікавий нюанс. Згідно з озвученим «Протоколом номер 2» на конференції присутні 29 делегатів, котрі мають право визначати чи приймати до ФБУ нових членів. Сьогодні тих нових членів мають прийняти і вони моментально отримають право голосувати за нового президента Федерації. Одразу впадає у вічі, що учасники зібрання майже з початку конференції починають дискутувати ледь не з кожного питання: головуючий Андрій Дериземля плутається у термінах, генеральний секретар Роман Бондарук доволі нервово зачитує рішення мандатної комісії – хвилювання відчувається зі старту, а до виборів президента ще поки навіть не почали наближатися.
Буде так, як вирішила Президія
До цього ще потрібно проголосувати кілька пунктів порядку денного: щодо них поки голосують лише 29 делегатів, у числі яких 14 так званих «членів Статутних органів» – членів старої Президії, яка на цій конференції складає свої повноваження, а, отже, за логікою та законодавством не мала би брати участі у виборах нового керівника. Однак на своєму засіданні, яке передувало конференції, Президія постановила, що таки може голосувати, посилаючись на норми Статуту ФБУ. Таке рішення викликало обурення частини членів Федерації, котрі подали вказаний пункт на юридичну експертизу й на конференції зачитали експертне рішення Спілки юристів України. Згідно з висновком юристів, норма Статуту, за якою у наступних виборах бере участь попередній керівний орган, суперечить чинному законодавству. Однак Президія залишається непохитною, мовляв «така можливість прописана у нашому Статуті» і, хоч визнає, що «установчий документ потребує доопрацювання», пропонує вже новому керівному складу ФБУ його доопрацьовувати. А наразі буде так, як вирішила Президія.
Починаються чергові перепалки. «Відбувається натягування на голову невідомо чого, – каже керівник Федерації Київщини Руслан Голуб. Екс-біатлоніст Сергій Сєднєв просить Президію показати відповідну норму Статуту, на що Воломир Бринзак нервово відповідає: «Ви хочете зірвати Конференцію?! Нині не вимагається оригінал, його можна скачати із бази Мінюсту». Сєднєв апелює: «Хочемо прозорих виборів, аби знати, яким пунктом Статуту ви керувалися, приймаючи таке рішення!» Після цього Президія діє колективно: Андрій Дериземля разом із Володимиром Бринзаком тиснуть на те, що дане питання – це компетенція Президії, а вона уже своє рішення прийняла, тож слід «поважати один одного». Закликають до порядку. Таким чином, 14 членів Президії залишаються зі своїм виборчим голосом, а спроба опонентів заперечити це провалюється
Фактор взаємозамінності
І тут важливо звернути увагу, що усі члени Президії не просто ж так собі члени керівних органів – кожен із них представляє певну обласну організацію чи осередок. І, оскільки, вони мають право голосувати від головного керівного органу, їхні місця в нижчих ланках займають інші делегати з правом голосу. І саме тут в опонентів чинної влади виникають підозри у недоброчесності: мовляв, зрозуміло, за кого будуть голосувати ті, хто у низових організаціях отримав мандат замість «президійників». Так, після конференції стало відомо, що Чернігівська обласна федерація спочатку вибрала делегатами на Конференцію Андрія Дериземлю, Ніну Лемеш та Віталія Бойка, а після рішення Президії про надання мандатів голосування членам Статутного органу, замінила Дериземлю та Лемеш на інших делегатів, зробивши це фактично перед Звітно-виборною конференцією.
Наступне питання, яке викликає бурхливе обговорення – спосіб голосування. У порядку денному зазначено – «таємне або відкрите». Представник команди Дмитра Підручного Руслан Голуб пропонує робити його поіменним, але ця пропозиція набирає лише 6 голосів, при 21 «проти» і двох, що «утрималися». Натомість 27 голосами приймається пропозиція зробити голосування відкритим.
Далі 29 легітимних мандатів ратифікують рішення Президії щодо процедури визнання обласних федерацій біатлону, ліквідують ті осередки, які не привели у відповідність до чинного законодавства свої статути і, врешті, приймають нових членів до Федерації біатлону України. Їх удвічі більше, ніж тих, які щойно голосували за всі попередні рішення Федерації. Обирають нових саме перед головним голосуванням Конференції – за нового президента. До початку Конференції зареєструвалося 78 делегатів плюс 13 в онлайні, відтак загалом 91 делегат. Майже одноголосно усіх приймають до біатлонної сім’ї із правом голосу (27 «за» при «2» проти і 1 «утримався»). Дивно, що у сумі вийшло не 29, а 30, але такі «нюанси» у підрахунку Лічильної комісії виникали постійно. Спочатку це дивувало, але оскільки, крім жартів, на це ніхто більше ніяк не реагував, бо рішення приймалися більшістю, така неточність в 1-2 голоси стала характерною ознакою підрахунку на цій конференції. Голова Лічильної комісії Мирослав Грабовецький у таких випадках казав: «Певне, хтось вийшов». «Або зайшов, – віджартовувалися у залі.
Хто поповнив лави?
Дивлячись на перелік «нових» членів ФБУ відверто здивувало, чому Чернігівська обласна організація до цього не мала такого статусу? Це область, з якої у нас усі ці роки були представники у національній команді України. Ще можна зрозуміти, що Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська – це молоді обласні організації в біатлоні, але Чернігівська??? Створили ще одну організацію у Тернополі – регіональну, крім наявного обласного осередку – тож і вона поповнила члени ФБУ.
Також до когорти біатлонної сім’ї офіційно долучилися ще два ФСТ – «Колос» та «Україна», представники управління та комітету фізичної культури й спорту двох Міністерств – оборони та освіти й науки, два державних суб’єкти – Український медичний центр та Центр олімпійської підготовки і ще 31 відділення біатлону у ДЮСШ, ШВСМ та центрах олімпійської підготовки.
Членський внесок розміром 0,00 грн.
Шокуючу пропозицію вніс патріарх українського біатлону Василь Карленко, який свого часу розробляв Статут, до якого нині виникло так багато запитань. Пан Василь запропонував Президії затвердити новий членський внесок для організацій-членів ФБУ у розмірі … «нуль гривень, нуль копійок». З огляду на те, що, за Статутом, організація може набути членство в ФБУ, внісши відповідний членський внесок, така пропозиція видавалася позбавленою сенсу. Задум Карленка для більшості залишився незрозумілим, тож його не підтримали.
Прощальний звіт Бринзака
Виступ Володимира Бринзака, який очолював Федерацію біатлону з 1998 року, хоч і був зазначений у порядку денному, як звіт за останні чотири роки, підбивав підсумок усього його майже 25-річного правління в українському біатлоні. Пан Володимир і сам одразу ж навів красномовну статистику: до 1998 року українські біатлоністи здобули на міжнародних змаганнях 27 медалей, а з 1998 до 2022-го – 456. «Є різниця? – риторично запитав в аудиторії промовець. Також очільник українського біатлону останніх двох декад згадав, що на трьох з чотирьох чемпіонатів світу збірна України здобувала по одній медалі, а те, що не вдалося вибороти нагород на двох останніх Олімпіадах поспіль, пояснив так: «Не ФБУ натискає на спусковий гачок…»
– Основне завдання для керівника біатлону – забезпечити умови, – наголосив В.Бринзак, – а наші атлети готувалися в найкращих умовах. Ми робили все не лише для національних збірних, а й для команд «Б» та юнацьких. Свою роботу виконували: провели газ та опалення на базі «Динамо» у Сумах, у Чернігові свої кошти вклав, перевели у державну власність центри олімпійської підготовки у Чернігові та Тернополі, і тепер там здійснюється нормальне управління і бази розвивалися – у Чернігові, звісно, до війни, у Тернополі розвиток не припинявся. Побудували стадіон на Буковелі, який в змозі прийняти міжнародні змагання найвищого рівня. До війни у мене була домовленість з мером Бучі, щоби побудувати базу біатлону там. Мені не соромно, що я працював.
Також Володимир Бринзак повідомив присутнім, що від початку повномасштабного вторгнення перебував у переписці з Президентом IBU та на постійному зв’язку з віце-президентом Міжнародного біатлонного союзу. Нагадав, що IBU – єдина організація, яка призупинила членство росії та білорусі. Сказав, що по-людськи попрощався з натуралізованими біатлоністками з рф, які виступали за Україну і попросив мати до них повагу, бо вони презентували наші кольори і здобували нагороди для нашої держави на міжнародних змаганнях. Додав, що на початку вторгнення займався вивезенням юних біатлоністів із Сум, Чернігова та Полтави за кордон.
Згадуючи про конфлікт з Дмитром Підручним, в якийсь момент голос Володимира Бринзака задрижав: «Було все добре, а в лютому виявилося, що я брехун. А скільки ж я робив для вас раніше – усе забулося. Хлопці, будьте ж людьми….»
У цей момент президент зробив паузу, було видно, що на очі навернулися сльози. Однак зібравшись, він завершив виступ:
«Можливо, зі Статутом не все вдалося зробити, як слід, але мені було важко – треба було приймати рішення і не завжди вистачало часу на статутні питання. Для себе давно вирішив, що працюю, поки потрібен. Зараз відчув, що не потрібен. Я йду, нікого із собою не приводжу. Готовий був піти ще на наступній конференції. Бажаю вам нових звершень, вибирайте чесно, прозоро».
Промову багаторічного очільника більшість з присутніх привітали оплесками, Андрій Дериземля подарував Володимиру Бринзаку великий букет багряних троянд зі словами «у кожній медалі, здобутій нашими біатлоністами, є ваша заслуга». На цьому привітання не закінчилися, їх доповнили Ігор Починок, Василь Карленко, Григорій Шамрай, Ніна Лемеш та Віктор Корж (онлайн). Одне слово, провели президента з пошаною.
Звіт замість аудиту
Після прощання зі старим президентом вибори нового стали ближчими, але до представлення програм кандидатів ще слід було заслухати звіт голови ревізійної комісії ФБУ В’ячеслава Деркача. І він також був дуже цікавий. Однак для початку варто знову звернути увагу на один важливий момент, а саме на те, що всупереч Статуту (як бачимо, не вперше) не було аудиторського звіту. Щодо цього у делегатів також були питання, адже, за Статутом, аудиторський звіт мав бути розісланий делегатам за 50 днів до початку Конференції. Однак його не було… Чому? Так ніхто й не пояснив. Натомість було доручено голові ревізійної комісії В’ячеславу Деркачу плідно попрацювати з головним бухгалтером ФБУ, проаналізувати виписки з рахунків й подати звіт, що пан Деркач й виконав. Після його доповіді роботу ФБУ за звітний період було оцінено як «добру» (77 голосів «за»).
З усього видно, що попри своїх гарячі дискусії та суперечки, члени біатлонної сім’ї таки люди толерантні, бо інші організації без аудиту, необхідність якого прописана у Статуті, могли б так високо роботу своєї організації й не оцінити…
Основні пункти звіту ревізійної комісії:
Гривневий рахунок – поповнюється через спонсорські надходження та фінансову допомогу від НОК та спортивних товариств. Кошти з цього рахунку йдуть на заробітну платню працівникам, медичне забезпечення, купівлю інвентаря, дофінансування НТЗ, сплату податків та оплату послуг банку.
2018 рік – залишок з попереднього року – 474 тисячі грн., надходження- 5,5 млн. грн., витрати – 5,7 млн.
2019 рік – залишок – 270 тисяч грн., надходження – 8,8 мільйона грн., витрати склали 8,5 млн. грн
2020 рік – надійшло 3 млн. грн, витрачено 2,45 млн.
2021 рік – залишок 1,2 млн.грн., надходження – 2,3 млн. грн, витрачено 3,2 млн. грн.
На 1-ий квартал 2022 р. (до початку вторгнення) залишок складав 278 тисяч грн.
На кінець першого кварталу (на 01.04.2022 року) – залишок – 146 тисяч грн. Оскільки спонсори переорієнтували всю допомогу на підтримку ЗСУ, нині нових спонсорських надходжень немає, відтак залишки витрачаються на зарплату, також були організовані збори для атлетів
Євровий рахунок – поповнюється за рахунок щорічного надходження від Міжнародного союзу біатлоністів IBU.
Кошти з цього рахунку витрачалися на забезпечення національної команди “А” (в середньому 20 тисяч євро на місяць під час змагального періоду), преміювання атлетів, зарплату іноземним тренерам Юраю Санітрі та Урошу Велепцю, сервісмену (норвежець Оле Бйорн з компанії SWIX працював у сезоні 2020-2021), а також на оренду офісу ФБУ у Києві.
2018-2019 рр надійшло 355 тисяч євро від IBU
2019-2020 рр. надійшло 550 тисяч євро від IBU (зокрема преміювання атлетів склало того сезону 15 тисяч євро, 12 тисяч євро було витрачено на придбання квартири для Юлія Журавок)
2020-2021 рр. надійшло 500 тисяч євро від IBU (крім традиційних вищезазначених витрат, 32 тисячі євро було витрачено на придбання квартири для Анастасії Меркушиної)
2021-2022 рр. надійшло 258 тисяч євро від IBU (крім традиційних вищезазначених витрат, 15 тисяч євро було витрачено на придбання квартири для Артем Прими)
На 1-ий квартал 2022 року залишалося 200 тисяч євро, на даний момент – 116 тисяч євро, оскільки ФБУ сплатила за придбання спортивного одягу італійської марки Sportful, з якою у ФБУ контракт – для команд «А», «Б», юніорської та юнацької команд, а також фінансує підготовку за кордоном атлетів Віталія Мандзина, Христини Дмитренко та Анастасії Меркушиної.
Програма Крулька
Врешті-решт, після трьох годин конференції, прийшла справа й до головної події – виступу кандидатів. Першим представив свою програму дій Іван Крулько, котрий уникав інтерв’ю до конференції і не оприлюднив своєї презентації. З нею тепер можна ознайомитися на сайті biathlon.com.ua, що продовжує поширювати офіційну інформацію від ФБУ, яка досі не має свого офіційного сайту. Чи з’явиться тепер такий ресурс? Це питання до нового очільника Федерації, котрий, на відміну від Дмитра Підручного, про це у своїй програмі не згадував.
З іншого боку майже одразу заявив, що «питання внутрішнього життя Федерації біатлону України маємо вирішувати на таких зборах, не говорячи про них публічно. Натомість на публіці будемо говорити як розвивати біатлон та допомагати спортсменам».
Насторожило. Такі слова означають, що про проблеми пан парламентар волів би не говорити. Про перемоги й досягнення завжди легко говорити, а от про проблеми та їхнє вирішення – це, звичайно, важче. Але ж замовчувати проблеми – то шлях в нікуди. Та, на жаль, такий стиль – уникання розмови про проблеми – характерний більшості, скажемо так, довоєнного українського політикуму і не корелюється з поняттям прозорості.
Натомість кандидат кілька разів нагадав про законотворчі ініціативи, в яких брав участь на своїй основній парламентській роботі, наголосивши, що саме його зусиллями було закладено відповідну суму на потреби біатлону у програмі Державного бюджету України на 2023 рік. З деяких ключових пунктів програми, як-от запровадження державної програми «Урок біатлону» під час обговорення виникли запитання. Зокрема, представниця спортивної школи запитувала, як предметно бачить собі втілення такої ініціативи кандидат, зважаючи на те, що й для дітей у спеціалізованих ДЮСШ нині не вистачає гвинтівок. Іван Крулько відповів, що починатиме з малого числа шкіл, але хоче довести кількість таких закладів з уроком біатлону, скажімо, до 330, аби біатлонні тренери вибирали потенційних збірників не із сотні дітей, а із сотень тисяч.
Крулько повідомив, що у нього вже є домовленості з кількома спонсорами, головна з яких – з «Першою приватною броварнею», яка пообіцяла виплатити за три роки 15 мільйонів гривень одним платежем. Також додав, що домігся від «Суспільного» поділитися правами на біатлонні трансляції з «Мегого», а ще узгодив з «Суспільним» та Eurosport, що під час трансляцій біатлону там з’являтиметься QR-код, за яким можна буде зробити пожертвування до фонду «Відновлення інфраструктури біатлону». Не забув про систему мотивації для перших тренерів, яким пообіцяв довічні контракти, допоки їхні виконавці виступатимуть і виграватимуть медалі на міжнародних змаганнях.
Свою програму Іван Крулько презентував гучно й впевнено – власне, досвіду виступу з трибуни йому не займати, та й трибуна не була такою високою, як в парламенті.
Така бравада сподобалася не усім на конференції, тож питань виникало чимало, здебільшого про реальність заявленого. І тут треба сказати, що кандидата почали активно захищати члени Президії, причому найбільшою мірою головуючий на засіданні Андрій Дериземля, якого Іван Крулько оголосив під час представлення програми своїм першим віце-президентом, в разі обрання. Виник такий собі ефект завіси, що впала. Заради об’єктивності слід сказати, що й запитання часом були доволі емоційними, однак таке прагнення головуючого, а також уже майже екс-президента Бринзака відгородити претендента від гострих запитань із залу, викликала не просто здивування, а й обурення у деяких учасників засідання.
Можливо, саме через це деякі з делегатів почали сипати одкровеннями: президент Тернопільської регіональної федерації Віктор Щур зауважив, що за його інформацією на певних делегатів здійснювався тиск перед виборами, а Сергій Сєднєв заявив, що до нього підійшов тренер зі сльозами на очах і зізнався, що його змушують голосувати за Крулька. На запитання останнього чи є докази таких звернень, ніхто назвати імена не погодився. Але, забігаючи наперед зауважу, що розмови на тему тиску, делегати продовжили й після завершення конференції.
Під час обговорення було помітно, що тема ця Крулькові неприємна і він раз за разом просив надати слово своєму опоненту для представлення програми, мовляв «я й так забрав багато часу».
Програма Підручного
Презентація Дмитра Підручного також представлена у мережі – він оприлюднив її увечері напередодні Конференції.
Виступ капітана збірної не був таким яскравим з позиції ораторського мистецтва і переконливості подачі, як в опонента, але очікувано, як для людини, яка проживає у біатлоні своє життя, відзначався предметністю пропозицій та увагою до деталей. Зокрема, Підручний зазначив джерела фінансування Федерації біатлону України, яка отримує основну частину коштів від держави, IBU та НОКу. Від спонсорів також є надходження, однак вони до цього моменту складають відчутно меншу частку, ніж вищезазначені джерела. Дмитро навів чітку цифру – 275 мільйонів гривень, які упродовж останніх чотирьох років надійшли з державного бюджету на проведення НТЗ, придбання спортивного інвентаря та для діяльності державного центру з олімпійської підготовки. Судячи з усього, зробив це Дмитро не дарма, оскільки попередній очільник Федерації неодноразово наголошував на тому, що доволі часто вирішував біатлонні питання особистими зв’язками або власними коштами.
Характерна особливість у програмі Дмитра Підручного – наголос на прозорості процесів: прозора робота зі спонсорами, прозора система витрачання коштів. Раніше Дмитро не раз звертав увагу на те, що інформацію з вищезазначених питань знало лише керівництво, видаючи її публічно окремими порціями. І в цьому бачиться формат зовсім іншого керівника, який не збирається щось приховувати, а, навпаки, бачить силу у відкритості.
Певне, через це Підручний запропонував розміщувати щорічний звіт діяльності ФБУ на офіційному сайті – цього ми досі не бачимо у жодної української федерації, а робити це необхідно, бо саме так чинять у демократичному й цивілізованому світі, принципи якого зараз захищає Україна у визвольній війні. І власне про сайт, якого у ФБУ ніколи не було – Підручний обіцяє здійснити цю нездійсненну для попереднього керівника місію, як і посилити роль соцмереж для поширення рішень Федерації.
У відповідь на інформацію Крулька про угоду з ППБ, Підручний повідомляє, що також має домовленості зі спонсором, який готовий щороку підтримувати ФБУ 7-8 мільйонами гривень, а ще оголошує про план створення міжнародного фонду біатлону для зібрання коштів на потреби вітчизняного виду спорту.
Велике значення кандидат приділяє й представленню у керівних органах ФБУ «біатлонних областей» України – саме тих, де вид спорту активно розвивається і які є основними постачальниками збірників до національних команд. Обласним федераціям Підручний обіцяє «стартовий пакет для розвитку – спортивні гвинтівки, інвентар, транспорт. Також важливим для Дмитра є й розвиток пневматичного біатлону, який є фундаментом для зростання майбутніх біатлоністів і для того, щоби посилити це, Підручний пропонує внести відповідні зміни до навчальної програми з біатлону ДЮСШ – там, де люди уже знають як навчати біатлону (у порівнянні з державним уроком у загальноосвітніх школах, де ще слід знайти відповідних інструкторів. Цікаво, де їх взяти – забрати з ДЮСШ?)
Знаючи проблеми біатлону зсередини, Підручний пропонує врегулювати наявні суперечки, які виникають між тренерами/атлетами та Федерацією, перевівши відносини в юридичну площину через контракти, підвищити кваліфікацію тренерів й кваліфікацію суддів, запровадити чіткі правила отримання, обліку та звітності спортивного інвентаря. Дмитро ставить собі за мету привести горе-Статут ФБУ до норм українського законодавства, а заодно й обмежити повноваження президентів Федерації двома термінами.
Бринзак, Дериземля та Лемеш турбуються про Нацгвардію та Сєднєва
Враження від програми Підручного – реалістичність і увага до деталей: власне саме те, що й потрібно нині системі українського біатлону, про реформування якого роками говорять вболівальники та спеціалісти. Але не деталі програми цікавлять під час обговорення делегатів з Президії. Вони більше цікавляться, що буде, якщо Дмитро через зайнятість на посаді президента не зможе виступати на біатлонній трасі, а Національна Гвардія призове його до своїх лав на фронті? Хто тоді керуватиме ФБУ? Про це особливо допитуються Володимир Бринзак та Ніна Лемеш, прагнучи почути відповідь на запитання «Чи залагодив Підручний цей нюанс з Нацгвардією?». З іншого боку, членів Президії, чомусь не цікавила зайнятість Івана Крулька у законотворчій діяльності та роботі на виборчій дільниці. В якийсь момент дискусії така прискіпливість Бринзака й Лемеш викликає відразу: перед очима свіжий приклад в.о. президента Федерації легкої атлетики України Євгена Проніна, який цього літа приїжджав на чемпіонат світу до США, отримавши тимчасове звільнення із ЗСУ.
Бринзак, Лемеш та Дериземля також закидають Підручному, що він бере у свою команду генеральним секретарем Сергія Сєднєва, який під кінець кар’єри був пійманий на вживанні допінгу. Дмитро каже, що Сєднєв свою дискваліфікацію відбув і гріхи спортивної кар’єри спокутував, а зараз є вправним менеджером: біатлонна спільнота добре знає, що саме Сєднєв високо підняв планку суддівства та організації змагань в Україні. Бринзак стверджує, що розмовляв з керівниками IBU і вони висловилися дуже несхвально щодо кандидатури Сєднєва на посаду генсека, мовляв це створить Україні проблеми. Сєднєв бере слово, яке йому спочатку не хоче давати Дериземля, зауважуючи, що зараз час на запитання кандидатам, однак потім розуміючи, що образив екс-партнера по команді, таки слово надає. Відчувається, що Сєднєва відчутно зачепили звинувачення у допінг-минулому, які, на думку нинішнього керівництва не дають йому шансів на розвиток кар’єри функціонера: Сергій добирає слова і врешті формулює доволі нечітку відповідь.
Голосування
Вирішальний момент Конференції. Спочатку підраховують скільки делегатів після чотирьох з лишком годин засідання залишилися у залі та в онлайні. Виявляється – 88: троє уже пішли. Оголошують скільки голосів мінімально потрібно для більшості – 45. Відтак голосують, спочатку – за Крулька. За нього картки догори підіймає вся Президія, дружно зібравшись разом. Доволі промовистий кадр – під час конференції члени Статутного органу не приховували своїх симпатій до одного з кандидатів.
Лічильна комісія рахує голоси у залі та онлайні й оголошує – «58». Гучні оплески: вітають Івана Крулька. Далі голосують за Підручного, після підрахунку оголошують – “27”. Цифри не сходяться. Грабовецький припускає: «Певне, хтось утримався». Перераховують, оголошують – «31». І цього разу щось не сходиться, бо ж у сумі 89, а делегатів же 88… Але такі цифри врешті й заносять до протоколу: «Не дорахувалися, та й байка».
Іван Крулько – президент ФБУ
Іван Крулько займає місце у Президії та оголошує вдячність тим, хто його підтримав, одразу каже, що він порахував й набрав під час голосування 65 відсотків голосів, що є «кваліфікованою більшістю» – парламентські терміни з’являються з перших секунд правління. Крулько намагається схилити Бринзака обійняти посаду почесного президента, той відмовляється, однак, наче не зауважуючи цього, новообраний президент все одно оголошує голосування, в якому Бринзаку віддають 64 голоси. Крулько швидко рахує відсотки – «73 % голосів». Але Бринзак – непохитний: каже, що відмовляється.
Тоді Крулько оголошує свою Президію, за яку голосують делегати.
Президія ФБУ: президент Іван Крулько, перший віце-президент Андрій Дериземля, члени – Роман Бондарук, Василь Карленко, Мирослав Грабовецький, Ніна Лемеш, Анатолій Линник, Роман Полюга, Євген Савін, Микола Палійчук, Андрій Мацола, Олег Лазарук, Сергій Бєлашов, Олексій Люборенко, Олександр Починок, Антон Дудченко.
Кілька виступів від бажаючих. Бере слово представник Українського медичного центру Мінмолодьспорту В’ячеслав Черненко, котрий звинувачує Андрія Дериземлю у недоброчесності, кажучи, що той неодноразово виявляв свої симпатії щодо одного з кандидатів – Крулька, не даючи висловлюватися опонентам. Дериземля вибачається і візуально сприймає зауваження.
Усе. Конференція, що тривала майже 5 годин завершується, делегати розходяться з різними емоціями: президія, більшість з якої залишається при владі на наступний термін, радо вітає нового очільника, на обличчі тих, хто підтримував Підручного, розчарування. У кулуарах продовжуються розмови про тиск на делегатів з боку керівництва ФБУ та через керівників місцевої влади в регіонах. Крулько каже, що про таке не просив і не має до цього стосунку. Підручний зберігає спокій, вони з Крульком тиснуть один одному руки й розходяться.
Новий старий розділ?
Розпочинається новий розділ українського біатлону чи продовжується старий? Факти свідчать, що в керівництві ФБУ залишилася фактично уся команда Володимира Бринзака (9 з 14 із попередньої Президії), котрий заявив, що «йде і нікого з собою не приводить». Але, насправді, виглядає трохи інакше. Команда, що управляла біатлоном упродовж десятиліть, привела на посаду керівника, який своєю чергою зберіг цей керівний склад, при цьому викинувши з правління державного тренера Євгена Колупаєва, який відповідає за біатлон у Міністерстві спорту. Останній факт викликав щирий подив біатлоністів, які знають який об’єм роботи виконує нині Колупаєв для провідного українського зимового виду.
В інтерв’ю АСЖУ після конференції Іван Крулько пообіцяв, що в українському біатлоні більше не буде легіонерів та зауважив, що «збереже традиції, але принесе нові ідеї та приведе креативних людей у біатлон, які будуть пропонувати варіанти для нового імпульсу у біатлонній спільноті». Відтак чекаємо імпульсу…
Олександр Гливинський