Сьогодні, мабуть, вперше довелося вболівати, переживати та писати відразу про два матчі українських клубів у єврокубках. І хоча «Ворскла», не без суддівської помилки, не змогла продовжити свій шлях в Лізі Конференцій, але позитивний настрій у нас залишився й після перемоги «Динамо», й після гри полтавців.
З якого дива УЄФА вирішив в один той самий час проводити матчі «Динамо» та «Ворскли» важко сказати. Ну а нам, ці складнощі довелося долати, спостерігаючи за протиборствами відразу на двох моніторах. Обидва наставники українських команд Мірча Луческу та Віктор Скрипник вирішили не міняти свої склади. Та завдання в полтавчан було простішим, адже в першому матчі вони мінімально здолали шведський АІК – 3:2. Динамівці не без складнощів відстояли нульову нічию в Польщі. Й тому в Туреччині проти «Фенера» їхнє завдання виглядало складнішим. І потрібно визнати, що, як і першому матчі, кияни в дебюті повністю віддали ініціативу господарям, часто помилялися й не могли організувати контргру. Та й в фізичному плані, що було помітно по ривках Беседіна, Вербича та Циганкова, коли вони отримували простір, турецька команда також мала перевагу. І тут ще гарно, що виконавської майстерності гравцям «Фенербахче» не вистачало. Інакше вони б скористалися своїми гольовими шансами. А одного разу арбітр прийняв рішення на нашу користь, коли в боротьбі з нападником упав Забарний, а потім м’яч побував у воротах Георгія Бущана.
Був ще дуже небезпечний штрафний, який привіз Попов. І тут вже ліва стійка врятувала ворота Динамо. У киян же були лише намагання, щось створити, але навіть удару вже за три тайми в отвір воріт конкурентів динамівці не завдали. Ну а Луческу, можливо, через ушкодження, а може через незадовільні дії, замінив Вербича на Ваната. Хоча на той час гостям вже вдалося відсунути гру від власних воріт, але не так, щоб зняти напругу. За такої жорсткої та насиченої єдиноборствами гри більшого хотілося бачити від Шапаренка та Буяльського, які ніяк не могли зачепитися за м’яча. Сидорчук також в плані організації атак не вирізнявся. Не було швидкісної роботи на флангах від захисників Дубінчака та Кендзьори. Але те, що, після стартового штурму господарів, наші гравці заспокоїлися в захисті та не пропустили – був чи не єдиний до перерви позитивний момент в грі команди Луческу. Ну, й нульовий рахунок залишав нам шанси.
Що ж стосується «Ворскли», то хлопці Скрипника не грали на утримання рахунку. Полтавці знову діяли сміливо, йшли вперед і навіть створили більше, ніж суперники. Але десь вдало зіграв воротар шведів, а десь не вистачило влучності. В цілому це був нічийний поєдинок, але вже в компенсований час господарям пощастило з відскоком й рикошетом, коли не розібралися Яворський із Бацулою. І тут Різник, який кілька разів рятував команду, не встиг перегрупуватися й ворскляни пропустили прикрий гол “в роздягальню” – 1:0 Таким чином, рахунок за сумою двох матчів зрівнявся. Адже голи на виїзді зараз не рахуються.
Початки других таймів в обох поєдинках не додали особливого оптимізму. І шведи, і турки пішли вперед великими силами. І часом здавалося, що суперники наших футболістів таки дотиснуть. Та при завершенні своїх атак футболісти «Фенера» та АІКа ніяк не могли довести справу до ударів. І тут в Стамбулі нам допомогла принциповість італійського рефері Іратті, який за друге попередження видалив із поля Юксека. І киянам знадобилося чотири хвилини, щоб використати свою чисельну перевагу. Варто відзначити комбінацію, коли Циганков кинув у прорив Кендзьору. Поляк ефектно переграв в штрафному захисника й зробив зрячу передачу на Буяльського. Не влучити з близької відстані Віталій просто не мав права – 0:1.
А в Стокгольмі в цей час гра заспокоїлася. Суперники грали обережно в захисті, намагаючись не пропустити. Були гарні шанси в Степанюка та Бацули, але вони не влучили. У господарів гостей вибачив Стефанеллі, який пробивав із вбивчої дистанції, але в “рамку” не потрапив.
У Стамбулі Луческу намагався зміцнити центральний плацдарм, знявши Беседіна та Буяльського. На поле вийшли Шепелєв і Гармаш. Але Попов необачно стрибнув і підкат у власному штрафному й «Фенер» отримав право на пенальті. Та Бущан вгадав напрямок удару Енвера Валенсії й ногами перевів м’яч на кутовий. І згодом киянам удалася швидка контратака, яку завершував Циганков. Але удар у Віктора вийшов несильним і голкіпер Байандир легко м’яч забрав. А в протилежних воротах феєрив Бущан, який витягнув важкий удар у дальній кут. Кілька разів необачно втрачав м’яч Дубінчак, але суперники цими похибками не скористалися. Той таки Дубінчак небезпечно стріляв здалеку – трохи не влучно.
У Швеції суперники намагалися, щось створювати, але без особливого успіху. Тож гра перейшла до овертайму. А в Стамбулі кияни не втримали переможного рахунку. Після чергового кутового Бущан не розрахував із виходом і Солої головою вколотив м’яч у ворота – 1:1. І тут же кияни мали шанс вирвати перемогу, але удар зльоту Гармаша не встиг підправити в ворота Шепелєв. На останніх секундах більше атакували кияни, але рахунку це не змінило – 1:1 після 90 хвилин. Тож, обидві наші команди вимушені були грати додатковий час. І тут на перший план виходила фізична витривалість.
Потрібно визнати, що в перших овертаймах українські команди діяли краще. У «Ворскли» шанси забити мали Бацула та Степанюк, але блискуче зіграв воротар шведів. У киян непогані моменти мали Ванат, який не переграв голкіпера з близької відстані, та Забарний, який добивав після метушні в штрафному майданчику, але пробив повз ворота. Ще один удар головою Іллі прийняла на себе стійка .Тут вже здавалося, що «Фенер» втомився, адже грав у десятьох. Кияни притиснули господарів до їхніх воріт й шукали свого шансу.
А на початку другого овертайму в Стокгольмі для нас стався прикрий та скандальний епізод. Шведам знову допоміг рикошет, після якого Різник потягнув м’яча з лінії. Арбітри вирішили, що м’яч повністю перетнув лінію та зарахували гол. Хоча жоден повтор уяви в справедливості такого рішення не дав. Як би там не було, а в хлопців Віктора Скрипника залишалося ще десять хвилин, щоб відігратися. І вони пішли на фінальний штурм Степанюк ледь не влучив метрів із 17-ти. Та фарт був не нашому боці.
У Стамбулі Луческу випустив Караваєва та Андрієвського, яких партнери більше навантажили передачами, що й принесло свій результат. Затяжна атака киян, коли господарі, взагалі, втомилися, завершилася зрячою передачею Гармаша на Вівчаренка, а той віддав зліва на кут штрафної, де Караваєв, який свого часу не заграв у «Фенері», таки пробив голкіпера турків – 1:2! Таким чином, спрацювали всі заміни Мірчі Луческу. Далі кияни впевнено контролювали гру, не дали конкурентам жодного шансу й здобули важку тактичну перемогу над доволі серйозним суперником.
Підбиваючи підсумки обох матчів, зазначимо, що «Ворскла» була значно краще за конкурентів й на виліт не заслуговувала. Кияни ж зіграли зібрано, витримали натиск, терпляче чекали своїх шансів і діяли саме так, як потрібно було для досягнення позитивного результату. Далі на «»о в Лізі чемпіонів чекає двораундова дуель із австрійським Штурмом. А у полтавців вимальовується доволі гарна команда, яка буде грізною силою в Українській Прем’єр – Лізі.
Юрій Ілючек, член АСЖУ та AIPS