«Срібну» сходинку рейтингу найкращих атлетів 2021 року посідає атлет, чиї нагороди на Олімпіаді в Токіо приносили українцям задоволення із присмаком «золота». Михайло двічі боровся за найкоштовніші медалі до самого фінішу дистанцій на 800 і 1500 метрів. Пристрасть та самовідданість Романчука не дозволяють оцінити його сходження на олімпійський п’єдестал інакше, як успіх. Михайло першим зробив медальний дубль в складі олімпійської команди України, ставши мульти-медалістом Токіо-2020.
Сказати, що 2021 рік вдалий для Михайла Романчука, відверто замало. Вихованець Петра Нагорного, плавець з Рівного приніс Україні жадані олімпійські нагороди після тривалого «мовчання» українців у цьому виді спорту. Фраза «перша медаль України у плаванні за 17 років», що була популярною у наших й зарубіжних ЗМІ влітку, є не зовсім точною. Справді, вперше, порівняно з Афінами-2004, але рахувати варто все ж від Пекіна-2008 – тоді українці дещо відступили, перервавши приємну традицію імені Яни Клочкової. Отже, Токіо ознаменовано «сріблом» Романчука на 1500 м вільним стилем і «бронзою» на 800-метрівці. Зазначимо, що на Ігри Михайло прибув у ранзі дворазового переможця травневого чемпіонату Європи у Будапешті (800 м – 7 хв. 42,61 сек.; 1500 м – 14 хв. 39,89 сек.).
Суперечки стаєрів – річ вельми своєрідна. Скажімо, на недавній Олімпіаді, в попередньому запливі на 800 м наш земляк не просто показав найкращий результат – 7:41, 28, а й одразу став автором олімпійського рекорду на згаданій дистанції, адже до того часу заплив на 800 проводили на Іграх лише серед жінок й був він для прекрасної статі найдовшим. Звісно, Михайло поліпшив і рекорд України. Але суть у тім, що відзнаки роздають за підсумками фіналу. Так-от, італієць Грегорі Пальтріньєрі (чемпіон Ріо-2016 на півторакілометрівці) зайшов до топ-вісімки номінально останнім (7:47,73), а виборов «срібло» – 7:42,11. Романчук у такій жорсткій конкуренції все-таки втримав високий темп й фінішував третім – 7:42,33. Ще один наш кроліст, Сергій Фролов із Запоріжжя, показав шостий час 7:45,11 –– для нього просто чудово.
Щодо 1500-метрівки, то в кваліфікації рівенчанин знов-таки заявив орієнтир для всіх (14:45,99). Фролов же дістався фіналу шостим (14:51,83). Ну а фінальна баталія справді зіркового калібру принесла Романчуку срібну медаль – 14:40,66. І не потрібно розбирати, чого забракло проти американця Роберта Фінке. Той просто виявився на токійських Іграх стабільнішим за суперників. Його 14:39,65 – не набагато швидше за цифри українця. Та й перемога на 800 (7:41,87 – рекорд США) – теж аргумент! Ми б підкреслили факт виграшу якихось 25 сотих секунди в такого універсала, як німець Флоріан Веллброкк („бронзовий” показник – 14:40,91), адже кількома днями пізніше виходець з Бремена завоював „золото” в номінації „Відкрита вода” на 10 км. До речі, суто хронологічно Романчук дав прем’єрне «срібло» для олімпійської команди України, адже якщо отримували до того регалії, то максимум бронзові. А тріумф Жана Беленюка в греко-римській боротьбі ще був попереду.
…Про перерву в підготовці та нюанси японської столиці Михайло згодом у ефірі „Суспільного” розповів наступне: “Ми приїхали до Японії 12 липня, тому організм трохи звик до цього часу й режиму, але біологічний годинник ніяк не обдуриш. Важко, але, всі в однакових умовах. Мені немає на що скаржитися. За два місяці карантину й самоізоляції під час пандемії я набрав ваги 5-6 кілограмів, власне, без серйозних тренувань провів сукупно понад півроку. Виникала можливість поїхати на Відкритий чемпіонат Італії, але не встиг отримати результат тестів на коронавірус. Однак це позаду. В мене дві медалі – “срібло” та “бронза”. Був би ще один заплив – завоював би “золото”. На жаль, його немає. Проаналізуємо з тренером виступ і помилки. Будемо їх враховувати, рухатися далі. Я вже мотивований на наступний сезон й на олімпійський цикл”.
Багато в чому унікальною сприймається співдружність Михайла з його незмінним наставником. Прийшов Романчук до Нагорного ще в дошкільному віці. А ось який цікавий пасаж від самого тренера: «У нас два варіанти – не плавати і дати тобі відпочити. Не знаю наскільки й коли закінчиться пандемія. Але я абсолютно не впевнений в тому, яким ти вийдеш після цього». Ще сказав йому: ці напрацювання, які ти виконував протягом багатьох років, можна потім просто не відновити. Мер Хмельницького дав нам можливість тренуватися. Мені довелося приїхати в те місто, адже Михайло мешкав там із дружиною. Було непросто, тому що не мали певної мети. Але я якось знаходив слова підтримки, переконання”.
Й кілька слів тренера про Сергія Фролова, який шостий рік працює під орудою Петра Нагорного:
– Коли я брав Сергія, то на його спортивній кар’єрі вже можна було ставити хрест. До речі, коли він повернувся від закордонного спеціаліста, уже ніхто йому ніяких прогнозів на майбутнє не давав. Але тим не менш, якщо так подивитись, то це найбільш віковий стаєр в олімпійській когорті світу. Я дуже задоволений тим, як він проплив на Олімпіаді. Дуже вдячний йому, що стільки сезонів допомагав мені у підготовці Михайла. Тому що такий об’єм, таку функціональну роботу дуже непросто виконати одному. І я йому буду безмежно вдячний завжди. Один із чинників того, що Михайло так зростав – це Сергій Фролов. Так само, й він прогресував завдяки Романчуку».
Картина була б дещо неповною, якщо не згадати виступ на цьогорічній Олімпіаді дружини Михайла – стрибунки у довжину Марини Бех-Романчук, котра минулого року перемогла у рейтингу ТОП-10 й, відповідно, була визнана АСЖУ найкращим атлетом 2020-го. Як бачимо, цього року чоловікові майже вдалося повторити досягнення дружини у “Десятці-2021”: забракло однієї позиції.
Що ж до змагання Бех-Романчук в олімпійському секторі, то серія заступів у польотах приблизно під позначку у 7 метрів не дозволила боротися за медаль. Єдина вдала спроба на 6.88 принесла Марині підсумкове п’яте місце. Такий результат атлетку, яка завжди ставить перед собою найвищі цілі, звісно, не задовольнив, однак водночас із двох Олімпіад, в яких Бех-Романчук брала участь – це наразі найкращий показник. Цього року саме чоловік Марини, за якого вона палко вболівала під час олімпійських запливів, подарував їй у Токіо медальні емоції.
Однак Михайло й Марина – щасливе й молоде подружжя, а до наступної Олімпіади у Парижі залишається лише три роки. Тож, віримо, що ця пара амбіційних спортсменів синхронно досягатиме найвищих вершин і зробить конкуренцію за перемогу у рейтингу ТОП-10 сімейною справою.
Євген Карельський, член АСЖУ