Український борець Жан Беленюк здобуває така жадане «золото» Олімпійських Ігор. Омріяне і для нього, і для всієї держави. Адже досі на Іграх у Токіо українській олімпійській команді не вдавалося здобути медалі найвищого гатунку. А сам Беленюк чекав нагоди виграти олімпійський фінал після невдачі у Ріо цілих 5 років.
На цьому турнірі Беленюк впевнено йшов до олімпійського тріумфу, здобуваючи перемогу за перемогою, і, зважаючи на його стиль боротьби – холоднокровну виважену тактику, чітке виконання накатів зі здобуттям комфортної переваги над суперником у рахунку – епітет «перемога на класі» підходив якнайкраще.
Однак сам Жан заінтригував країну вчора, коли після переможної сутички у півфіналі (хорват Іван Хуклек був декласований 7:1), сказав, що «все розповість завтра після фіналу». І слова дотримав, зізнавшись сьогодні, що за три тижні до Олімпіади травмувався і не знав чи візьме у ній участь! Оце так зізнання!!! За таких обставин сьогоднішня звитяга Жана стає удвічі-утричі ціннішою. Сам борець вдячний за підтримку і віру своєму тренеру Володимиру Шацьких.
Без сумніву, без співпраці тренера й атлета нічого б не вийшло. Однак можна собі уявити, що, крім фізичних та психологічних навантажень кожної сутички, Жану доводилося терпіти біль від ушкодження. Наскільки сильним був цей біль – важко сказати, не відчуваючи, але, певно, всі, хто бачив учорашню півфінальну сутичку помітили, як Жан масував плече, прихилившись до килима після перемоги над хорватом.
А сьогодні на цьому ж килимі Жан Беленюк танцював свого традиційного запального гопака на честь перемоги усього свого спортивного життя! Чудова традиція нашого борця-козака!!! Опонент у фіналі – угорець Віктор Лорінт, хоч і здобув перший бал у сутичці (за активність), більше нічого протиставити українцеві не зміг. Як і у попередніх сутичках, Жан змусив суперника стати у партер і виконав два накати, забезпечивши собі комфортний рахунок 5:1. Як не намагався штовхатися угорець, зробити щось путнього у нього так і не вийшло, а відтак не вдалося повторити успіх свого брата Тамаша Лорінца, який учора став олімпійським чемпіоном у вазі до 77 кг.
І це тому, що у вазі до 87 кг є інший король: до двох титулів чемпіона світу та трьох корон чемпіона Європи Жан Беленюк, вигравши фінал, як і кожну попередню сутичку, впевнено й на класі, додає найвище досягнення для кожного атлета – олімпійське «золото»! Перше «золото» України у Токіо!
Чудовий борцівський день України у Токіо доповнили ще дві нагороди. Звісно, усі ми мріяли, що й Парвіз Насібов здобуде найвищу нагороду у ваговій категорії до 67 кг. Однак його суперник у фіналі – Мохаммадреза Гераєї з Ірану виявився відчутно сильнішим атлетом і переміг достроково (9:1). Однак героїчний камбек Парвіза у вчорашньому поєдинку проти єгиптянина Мохамеда Ель-Саєда і перемога на останніх секундах (7:6) назавжди буде вписано золотими літерами в історії української греко-римської боротьби. Тож це «срібло» Парвіза Насібова, без перебільшення, із золотим відливом.
Переможні емоції борцівського дня для України підсумувала борчиня з Ірпеня Ірина Коляденка, котра у бронзовому фіналі зуміла перебороти Анастасію Григор’єву з Латвії – 3:1! У ваговій категорії до 62 кг уродженка Житомирської області боролася як левиця і не дала прибалтійці шансів на те, щоби відігратися! Ця бронза стала для України 11-ою олімпійською нагородою у Токіо. Але відтепер цінність колекції зросла, адже у ній з’явилася золота медаль!
А щодо борцівської команди, то з урахуванням вчорашньої “бронзи” Алли Черкасової, національна команда з боротьби здобуває вражаючого і найкращого наразі результату серед українських збірних усіх видів спорту – 4 нагороди: «золото», «срібло» і дві «бронзи»!
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS