Перша ракетка України Еліна Світоліна, вигравши фантастичний трилер у Єлєни Рибакіної з Казахстану за бронзову медаль, стала абсолютною рекордсменкою, як серед дівчат, так і серед чоловіків – тепер усі національні рекорди в одиночному тенісі належать Еліні.
Просто нагадаємо вам усі звитяги 26-річної одеситки.
• Виграла найбільшу кількість турнірів серед українських тенісисток (і тенісистів) – 15;
• Єдина українка – переможниця Підсмумкового турніру WTA в 2018 році. Фіналістка в 2019-му;
• Найкращі результати на всіх без виключення турнірах серії Grand Slam (2 півфінали);
• Найвищий рейтинг серед українських тенісисток (і тенісистів) – 3;
• Бронзова призерка Олімпійських ігор, єдина в історії українського тенісу.
Еліна Світоліна не просто виграла “бронзу”. Вигризла. Зважаючи на теперешню ігрову форму українки, її останні результати, навряд чи до олімпійського турніру ми чекали від неї медалі. Можливо, потайки мріяли, але точно – не чекали.
Характер Світоліної, її нелюдські зусилля, жагу вигравати – можна ставити в приклад, і не лише молодим спортсменам.
Спад у грі в українки намітився ще восени 2019 року на серії азіатських турнірів. Але ще за інерцією українка зуміла вдруге поспіль пробитися в фінал Підсумкового турніру, який виграла за рік до того. Еліна програла. Програла першій ракетці світу – Ешлі Барті. Далі був невдалий початок 2020 року та перемога в Монтереї. Після чого наступили буремні часи всесвітньої пандемії. Здавалося б, пауза Еліні має піти лише на користь і після відновлення сезону, здалося, що Еліна почала нагадувати себе найкращих зразків і навіть виграла турнір в Стасбурзі, перемігши Єлєну Рибарікову, з якою доля пізніше зведе в бронзовому фіналі Токіо-2020. Проте далі гра Еліни погіршувалася з кожним турніром, погіршувалися результати… Однак мова не про результати.
Не став виключенням і поточний сезон. Так, було два півфінали, кілька чвертьфіналів, але Еліна може краще, може більше.
До чого увесь вищезгаданий невеличкий історичний екскурс? Усе просто – Еліна приїхала в Токіо нічим не кращою, ніж вигладала весь останній рік. Була гра, було все, а потім кудись оте все поділося. Частина вболівальників вбачає регрес Світоліної у стосунках з Гаелем Монфісом. Проте все це лише припущення, які, навряд чи, мають підгрунтя…
Олімпійський турнір у Токіо Світоліна провела на дуже низькому, як для себе рівні, але боролася. Боролася в кожній грі, за кожний розіграш, за кожне очко. На старті турніру одеситка зіграла три неймовірно важкі, трисетові матчі. Дуже важкі, виснажливі матчі, але в кожному із них знаходила в собі сили переломити гру, дістати з себе внутрішні резерви та перемогти. Лише чвертьфінал проти італійки Джорджі видався більш-менш спокійним. На півфінал проти чешки Вондроушової українки не вистачило, як морально, так і фізично.
І ось настав день матчу за бронзову медаль. Матчу проти казахстанської тенісистки російського походження – Єлєни Рибакіної. Світоліна, як і раніше, виглядала, майже, безнадійно з точки зору гри. У Еліни нічого не виходило. Рибикіна домінувала. 1:6 – перший сет. Початок другого сету. Нічого не змінилося. Суперниця робить брейк і 1:3… Здавалося – це кінець. Здавалося, у Еліни приречений погляд. Але нарешті з’явилася воля, бажання, неймовірна жага до перемоги. Українка дістала зсередини характер. Неймовірно виснажлива друга партія, тай-брейк і… така жадана перемога.
Третій сет розпочався ще гірше за попередній – 1:4. Поразка? Ні! Еліна не здалася. Вона змогла! Перетерпіла, переборола! П’ять важких геймів поспіль за українкою, шість нереалізовпних матчболів у вирішальному геймі і нарешті перемога!
Цей текст не про перемогу Світоліної над Рибакіною, не про бронзову медаль Олімпійських ігор. Мова про незламний характер, про надлюдські зусилля, віру в себе. Про нескінченну жагу до перемоги, бути кращою. Цей текст про приклад усім нам, як треба боротися, іти вперед, незважаючи ні на що.
Тепер Світоліній треба відпочити, влаштувати врешті-решт Медовий місяць і побути з чоловіком. Вона цього заслужила!
Андрій Твердохліб, член АСЖУ, Champiom.com.ua