Чи можливий потенціал розвитку за межами сформованого устрою життя в нових умовах сьогодення? Як науковий досвід впливає на кар’єрне зростання? Яким чином зберегти своє здоров’я? На ці та інші запитання своїми думками з нами ділиться кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, засновниця оздоровчого фітнесу в Україні Юлія Беляк. Вона авторка понад 100 наукових і науково-популярних публікацій, присвячених оздоровчим аспектам фізичної культури, топ-лідерка Ariix в Україні.
– У чому виражається Ваша свобода сьогодні, Юліє?
– У моїй науковій роботі у Прикарпатському університеті. Коли надійшла пропозиція застосувати мій досвід і знання у сфері здоров’я, якою я займалась більше 20 років, для розвитку такого напряму як нутрицевтика, я одразу прийняла її. Через інтернет моя робота дає можливість зацікавлювати здоровим способом життя значно більшу кількість людей. Я відчуваю, що людям потрібні мої поради. При цьому я самостійно працюю на себе, розподіл власного часу належить тільки мені. Я сама визначаю, скільки витрачати на роботу, відпочинок, сім’ю, і найголовніше, я вільна у виборі своїх думок. Це зовсім інакший рівень свободи.
– Чи з легкістю Ви залишили свою роботу науковця? Чи взагалі легко для Вас відмовитись від усіх титулів, які Ви заслужили, заради подальшого саморозвитку?
– Усі мої титули залишилися в папках у вигляді дипломів, сертифікатів. Я така людина, яка не хизуюсь своїми титулами. Дипломи – це просто підтвердження певної кваліфікації, яка назавжди залишиться зі мною. Пропрацювавши 20 років викладачем, найважче було усвідомити, що 1 вересня ти вже не побіжиш на зустріч зі своїми студентами, що тобі не потрібно жити за розкладом лекцій чи практичних занять. Я любила свою роботу, спілкування з колегами і студентами. Але новий рівень особистого розвитку, на який я вирішила вийти, вимагав від мене вийти за межі того життя, в якому звикла жити. Таке рішення було для мене нелегким, але свідомим.
– Що Вас захоплювало в науці?
– Я – людина-новатор. З дитинства любила вчитися. Мені подобається вивчати наукові дані, знаходити їм підтвердження у власних експериментах. І дуже важливо, щоб наука мала практичну цінність, щоб полегшувала людям життя. Наприклад, ми з моїми студентами і аспірантами розробили чимало автоматизованих програм для занять оздоровчим фітнесом, які могли використовувати і фітнес-клуби, і навчальні заклади, і люди для своїх самостійних занять. Ці програми допомагали індивідуалізувати фізичні навантаження, а відтак досягати більшого оздоровчого ефекту.
– Ви зберегли можливість думати та творити так, як вважаєте за потрібне. Чим Вам довелося жертвувати?
– Будь які зміни у житті, у діяльності неодмінно призводять до зміни кола спілкування. Моє оточення теж змінилося. Я тепер рідко спілкуюся зі своїми колишніми колегами. Це не означає що, я розірвала з ними стосунки. Але тепер у нас різна діяльність, різні інтереси, тому точок перетину залишилось дуже мало. Це для мене, напевно, виявилось найбільшою жертвою, хоча, пішовши з університету, я також залишила стабільну заробітну плату, майбутню пенсію, заради якої багато людей працюють і тримаються свого місця. Звичайно страшно було йти в нікуди. Але я вірила в себе і в свої перспективи.
– У Вас був досить складний вид спорту в професійній кар’єрі – спортивна гімнастика. Вона формувала стержень Вашого характеру чи більшість закладена спільною роботою Ваших батьків?
– Мені пощастило, що у мене батьки спортсмени. Вони, знаючи який вплив має спорт на дитину, намагались нам з сестрою привити любов до нього. Тому в тому, що ми прийшли до спорту, їхня величезна заслуга. Моя сестра обрала бальні танці, я спортивну гімнастику. Вважаю, що займатись спортом необхідно кожній дитині для того, щоб вона змогла сформувати якісь дуже важливі власні риси характеру. Наші діти також займаються спортом.
– На Вашу думку сучасний спорт вищих досягнень так прогресує завдяки науковим відкриттям можливостей організму чи втручанням фармакологічних сполук? Чи міг би спорт сьогодні існувати без науки? Чи можлива конкуренція без допоміжних засобів?
– Розвиток сучасного спорту неможливо уявити без наукового супроводу. Проте, якщо в минулому столітті дуже ретельно розробляли методичні підходи підготовки спортсменів, то зараз розкрити потенціал спортсмена лише тільки за допомогою зміни методичних засобів підготовки стає все складніше. Мені здається, що зараз пріоритетним у спортивній науці є напрями, які вирішують питання не стільки ефективного навантаження на організм спортсмена, скільки його швидшого відновлення. Саме тому додатковий прийом БАДів, які ліквідують дефіцит необхідних мікро- і макро нутрієнтів в організмі, забезпечать спортсменам здоров’я і високу працездатність.
– На чому базується успіх на Вашу думку?
– Я переконана, що будь-яка успішна людина – це відповідальна людина. Крім цього, запорукою будь-якого успіху є пристрасть. Коли ти відносишся до своєї справи з пристрастю, не звертаєш уваги на невдачі і йдеш до перемоги.
Евеліна Березанська, членкиня АСЖУ