Успіхи кожного спортсмена – це велика частина життя його тренера – дитячого, юнацького, дорослого. За свою тривалу журналістську роботу на Олімпіадах, інших солідних спортивних змаганнях мені випало щастя спілкуватися з Великими Тренерами, бачити їх в роботі, якій вони віддавали всього себе. Майже всі працівники тих чи інших галузей мають День вітань, відзначень, пошанувань…А тренери – ні! І от минулого року зустрічаю купу вітань у Фейсбуку з Днем тренера, хоча, якщо відверто, не чув про такий в Україні. Так і є – інтернет підтвердив – з 1999 року ” это праздник в России”…
І стало так прикро – чим наші тренери гірші, чому ми не можемо мати свій день, а не постійно мавпувати російське? Розмістив допис на своїй сторінці, акцентувавши на тому, що у ВР є депутати – спортсмени (Беленюк, Саладуха) і вони могли б ініціювати це питання. Назвав навіть 3 дати можливого Дня Тренера: 6 січня – день народження Валерія Лобановського, 16 березня – день народження Альбіни Дерюгіної і 16 листопада – день народження Ігоря Турчина. Потім усіх нас захопив у полон карантин, що і нині міцно наступає. І от знову 30 жовтня соцмережі вибухнули вітаннями. Я ладен кожного дня вітати тренерів за їх титанічну працю, тільки не 30 жовтня – тхне ” руським духом”. Схиляюсь до дати 16 березня , оскільки 6 січня – передріздвяний день, 16 листопада – День працівників телебачення, радіо і зв’язку і тому День тренера може загубитися… Можливо, спортивне Міністерство здатне запровадити такий День і своїм рішенням, неофіційно. А потім уже внести подання до ВР.
Сергій Савелій, заслужений журналіст України, член правління АСЖУ