Український біатлоніст Дмитро Підручний поділився емоціями після першого етапу в чоловічій естафеті на Олімпіаді-2026
— Сьогодні по швидкості було помітно, як ти гарно додавав. Перед другою стрільбою навіть наздогнав групу лідерів.
— Так, перед другою стрільбою справді наздогнав. Намагався триматися ближче до лідерів.
— Який висновок щодо лиж — сьогодні вони «котили» добре?
— Сьогодні такий сніг, що лижі, мабуть, не їхали ні в кого, крім норвежців — там була помітна різниця. А решта спортсменів були приблизно на одному рівні. Загалом лижі працювали краще, ніж у попередніх гонках, можна було реально боротися на трасі.
— На першій стрільбі сталася якась осічка?
— У мене випав патрон, а я цього не помітив. Вийшло, що в обоймі залишилося лише чотири. Коли досилав п’ятий, не відчув, чи він зайшов. Перезаряджав швидко, навів гвинтівку — а пострілу немає. Відкрив затвор, побачив порожнє гніздо і мусив вставляти додатковий. Через це довелося використати два запасні патрони й втратити щонайменше секунд десять, поки все виправив.
— Вчора здивувався, що тебе поставили на перший етап?
— Не здивувався. Десь так і передбачав, адже протягом сезону мене на перший етап не ставили, тож очікував, що це станеться зараз.
— Ти закінчив етап у топ-6. Можна бути задоволеним таким результатом?
— Загалом — так. Запасні патрони трохи підвели, можна було краще, але відрив від лідерів невеликий, і група була зовсім поруч. На останніх 100 метрах суперники випередили мене буквально на 2-3 метри — я вже трохи «на моральних» відпустив групу, не зміг втриматися. З першого кола намагався йти активно, одразу вийшов уперед, щоб тримати темп лідерів. Гонка коротка, тут не можна десь відпочити, а потім наздоганяти. Плюс на другому колі довелося відпрацьовувати затримку через той патрон. На останнє коло сили трохи вичерпалися, але результатом я задоволений.
— Дімо, ти єдиний у команді, хто вже мав досвід Олімпіади, а сьогодні з тобою бігли три дебютанти. Чи шукав для хлопців якісь слова підтримки на зібранні? Можливо, вони щось запитували?
— На загальних зборах нічого особливого не було, ми більше працюємо в приватному порядку. Наприклад, Борковському підказав перед дистанцією деякі дрібнички — як і де краще спрацювати. А загалом Тарас уже досвідчений спортсмен. До того ж ця Олімпіада не зовсім класична, вона більше відчувається як етап Кубка світу: ми тут виступали десятки разів, усе знайоме. Атмосфера відчувається, але вона не тисне психологічно так сильно, як це було на попередніх Іграх.
— Борковський стійку відпрацював «у нуль», хоча на «лежці» мав три додаткові. Зі стрільбою лежачи у нас поки що сюрпризи. А як щодо підтримки на трасі — чув своїх сьогодні?
— Так, чув! Рідня приїхала підтримати, і взагалі наших вболівальників тут досить багато. Дуже приємно відчувати таку підтримку на найвищому рівні.
— Дякую!
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS