Від України до світової арени — шлях, побудований роками праці, дисципліни та стабільного професійного зростання.
Влада Коваленко — професійна атлетка зі спортивних танців, багаторазова чемпіонка України, чемпіонка світу серед молоді з 10 танців та віце-чемпіонка США серед професіоналів. Її кар’єра охоплює національні та міжнародні змагання, виступи у складі збірної України, а також багаторічну роботу на найсильніших танцювальних майданчиках світу.
Сьогодні спортивний шлях Влади Коваленко пов’язаний зі Сполученими Штатами, де вона продовжує виступати на професійній арені, представляючи високий рівень української танцювальної школи в одному з найбільш конкурентних танцювальних середовищ світу.
У цій розмові ми говоримо з атлеткою про її шлях у спортивних танцях, принципи підготовки, міжнародний досвід та значення танцю як професії.
– Владо, сьогодні Ваше ім’я добре відоме на міжнародній танцювальній арені. Ваша спортивна історія охоплює десятиліття й різні етапи професійного зростання. Якщо повернутися до самого початку — з чого для Вас почався танець?
– Я танцювала, скільки себе пам’ятаю. Ще до перших занять — вдома, під музику, яку чула. У родині постійно були змагання, відео з турнірів, танцювала моя старша сестра. Я просто повторювала все інтуїтивно. Батьки іноді жартують, що танцювати я почала раніше, ніж ходити.
– Коли з’явилося відчуття, що це вже не хобі, а серйозний шлях?
– Досить рано. Уже у 9 років у мене було перше міжнародне змагання — Dutch Open в Ассені (Нідерланди), а у 10 — перший фінал на Blackpool Dance Festival у Великій Британії, одному з найпрестижніших турнірів у танцювальному світі. Згодом — медалі на чемпіонаті світу в Парижі, які стали важливою точкою усвідомлення того, що я здатна конкурувати на найвищому рівні. Водночас ще з п’яти років танці стали центром мого життя. Мені знадобилося кілька років, щоб це повністю усвідомити (усміхається). Я навіть пішла до школи на рік раніше, щоб поєднувати навчання і тренування — мій перший танцювальний клуб знаходився в тій самій школі, де я навчалася, тож логістично це було простіше.
– Як виглядала Ваша підготовка тоді і як вона виглядає зараз?
– Танець на високому рівні — це завжди поєднання мистецтва і спорту. З дитинства моя підготовка була комплексною: багатогодинні тренування, розвиток фізичних якостей — координації, витривалості, пластичності, а також робота над музикальністю та артистичністю. Важливою частиною підготовки є аналіз виступів і постійна робота з тренерами міжнародного рівня. З дитинства й до сьогодні я навчалася у педагогів України, Великої Британії, США та Європи. Для мене розвиток — це безперервний процес.
– Які досягнення Ви самі вважаєте визначальними для своєї кар’єри?
– Кожен етап мав своє значення. Однією з ключових точок став титул чемпіонки світу в молодіжній категорії з 10 танців — ще з дитинства я мріяла про це, пам’ятаючи себе на третій сходинці цього чемпіонату. Також перемоги на чемпіонатах України в різних вікових категоріях та призові місця й фінали на чемпіонатах Європи. Для мене це не один окремий титул, а стабільний рівень, підтверджений часом. У 2025 році важливим етапом моєї спортивної кар’єри став титул віце-чемпіонки США серед професіоналів з 10 танців. Окремим етапом у моєму професійному шляху також стало присвоєння звання «Майстра спорту України міжнародного класу».
– Україна відома сильною танцювальною школою. Яку роль вона відіграла у Вашому становленні?
– Українська школа дала мені фундамент — дисципліну, вимогливість до себе та ґрунтовну технічну базу. Представляти Україну — це завжди велика відповідальність. Протягом кар’єри я була членкинею національної збірної України та представляла країну на міжнародних змаганнях найвищого рівня. Я завжди намагалася бути гідною частиною цієї сильної системи.
– Останні роки Ваша кар’єра пов’язана зі Сполученими Штатами. Що для Вас означає цей етап?
– Сьогодні я представляю США, і цей етап для мене дуже відповідальний. Американська професійна сцена надзвичайно конкурентна, і кожен результат тут має особливу вагу. Саме тому успішний виступ на чемпіонаті США серед професіоналів я розцінюю як важливий крок у своїй спортивній кар’єрі.
– Паралельно зі змаганнями Ви також працюєте з молодими танцюристами. Як ця діяльність поєднується з Вашою власною спортивною кар’єрою та професійним розвитком?
– Це природна частина мого шляху. Я працювала з парами, які виходили у фінали чемпіонатів України, і сьогодні у США також є пари, з якими я взаємодію у змагальній підготовці. Мені приємно передавати досвід і бачити їхній розвиток. Також суддівський досвід допомагає дивитися на танець з іншого боку: я маю національний суддівський досвід в Україні та наразі перебуваю в процесі отримання суддівської ліцензії в США — перший іспит уже складено з найвищим результатом. Водночас мій головний фокус залишається незмінним — власна спортивна кар’єра та подальший розвиток як спортсменки.
– Що є для Вас головною мотивацією сьогодні?
– Усвідомлення того, що я маю ще великий потенціал і мені є про що танцювати. Для мене важливе не окреме досягнення, а здатність тримати високий рівень протягом років. Поки я відчуваю внутрішній рух — мій шлях триває.
– І наостанок — що для Вас танець сьогодні?
– Якщо коротко — це мій світ. Через танець я постійно відкриваю щось нове і в собі, і в житті. На паркеті я відчуваю себе найбільш справжньою та органічною. Це непростий шлях, але я б ніколи не проміняла його.
Михайло Реуцький, член АСЖУ та AIPS
