САНТЬЯГО, 3 жовтня 2025 року.
Трибуни стадіону «Насіональ» у столиці Чилі затамували подих. У вирішальному поєдинку за вихід до плей-оф на поле вийшли збірні України та Парагваю.
Попри те, що 50-тисячна арена була заповнена лише наполовину, важко було не помітити кольори, які пульсували з кожного куточка трибун. Синьо-жовті прапори, що символізують небо, пшеницю, свободу й життя, майоріли над натовпом. У цій далекій південноамериканській країні, де українська громада налічує лише близько 400 людей, а в Сантьяго живе не більше сотні, ці барви набували особливого значення.
Це були серця, які б’ються за Україну — навіть за океаном.
Гол, що розбудив стадіон
Перший тайм минув у напруженій боротьбі без забитих м’ячів. Та вже на 46-й хвилині усе змінилося: щойно вийшовши на поле після перерви, Максим Деркач реалізував точну передачу Олексія Гусєва. Україна повела 1:0. Трибуни вибухнули вигуками й оплесками, український прапор здійнявся над сектором, тріпочучи в повітрі, мов жива надія.
Маленький уболівальник і велика історія
Серед глядачів — трирічний Роман, наймолодший український уболівальник у Чилі. Його мама, Анастасія Десятова, приїхала сюди шість років тому. У Києві вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Роберто — і саме тоді ще одна українська душа переїхала за океан. До переїзду Анастасія працювала перекладачем у футбольних клубах «Динамо» та «Шахтар» — володіючи іспанською та англійською, вона допомагала клубам з перекладом. Тепер же футбол для неї — не просто гра, а спосіб відчути дотик дому.
«Не той українець, у кого батьки українці, а той, у кого діти українці», — каже Анастасія. Її маленький Ромчик говорить українською, знає, що його прапор — синьо-жовтий, і разом з іншими вболівальниками вигукує – Україна!
Гол, який запам’ятають
На 80-й хвилині настав момент, який увійде в історію цього вечора. Матвій Пономаренко, що щойно вийшов на заміну, пробив із далекої дистанції — і м’яч, ковзнувши по траві, залетів у нижній кут воріт. 2:1 — і перемога за Україною.
Після фінального свистка герой матчу підійшов до трибун, де стояв маленький Ромчик, і подарував йому свою футболку. Цей момент для трирічного хлопчика сьогодні важить більше, чим увесь світ.
«Україні потрібні будь-які перемоги»
На сусідньому секторі не могла стримати емоцій Надія Васильчік. Вона вже понад 20 років живе в Чилі — колись приїхала сюди у відрядження, закохалась і залишались.
«Україні потрібні будь-які перемоги. Тут, у Чилі, рідко згадують про нашу країну. Але сьогодні про неї говорили всі — і це безмежно тішить», — каже вона.
Її син, Андріс Монізага, професійно займається футболом і тренується в школі Acción Fútbol. Для нього матч став символом того, що український дух живе навіть у Латинській Америці.
Маленька діаспора — велике серце
Українська громада в Чилі невелика, але надзвичайно згуртована. Вони разом святкують свята, готують борщ і вареники, виходять на мітинги на підтримку України.
«Ми далеко від дому, але не відірвані від нього. Ми намагаємось хоч якось бути в атмосфері України, зустрічатись тут зі своїми земляками, бо справді сумуємо», — Анастасія Десятова каже.
Слова вигравіювані на закритому 8-му секторі стадіону «Насіональ» досить символічні і для України несуть своє особливе значення:
«Народ без пам’яті — народ без майбутнього»
Вони ніби мовчазно перегукуються з тими, хто сьогодні прийшов підтримати Україну. Бо навіть за океаном українці не забувають, хто вони є. Вони пам’ятають свою мову, свої кольори, свою землю — усе, що робить їх народом. Пам’ять, яку несе навіть сотня українців у Сантьяго, стала тією силою, що об’єднала стадіон, місто і серця — у кольорах неба й пшениці. Посол України в Чилі — Юрій Дюдін, теж був серед уболівальників — і разом із ними аплодував команді, яка подарувала не просто перемогу, а частинку дому тим, хто живе далеко від нього.
А вже завтра, у вівторок, 7 жовтня, синьо-жовтий стяг знов замайорить над чилійським небом. Україна U-20 зійдеться з Іспанією в матчі 1/8 фіналу юнацького чемпіонату світу-2025. Поєдинок відбудеться на арені «Естадіо Еліас Фігероа Брандер» у Вальпараїсо, стартовий свисток — о 22:30 за київським часом.
Україна підійшла до цього етапу, впевнено вигравши свою групу В із 7 очками. Іспанці ж, маючи лише 4 пункти, пробилися до плей-оф завдяки квоті для найкращих третіх місць.
Марія Можарівська, AIPS Young Reporters для АСЖУ