English version here
Розслідування редакції DeTalks про молодих спортсменів з Росії та Білорусі. Частина 2.
“Це ляпас по обличчю”, — так прокоментувала дії Міжнародної федерації фехтування (FIE) щодо “нейтральних” спортсменів шаблістка Ольга Харлан, найтитулованіша українка за кількістю олімпійських нагород.
Такий емоційний вислів був невипадковим: за три тижні до чемпіонату світу-2025 FIE допустила до участі у ньому підсанкційних майора армії РФ Софію Вєліку, лейтенанта Яну Єгорян та прапорщика Ольгу Нікітіну, ще й попередньо спростивши процедуру перевірки їхньої “нейтральності”.
Раніше цього року Міжнародна федерація фехтування, всупереч рекомендаціям МОК, дозволила “нейтральним” росіянам та білорусам виступати ще й у командних турнірах. Так, під егідою FIE спортсмени фехтували як на кадетсько-юніорському чемпіонаті світу в китайському Усі, так і на дорослому ЧЄ-2025 у Генуї.
Молодіжне онлайн-медіа “DeTalks” продовжує спецпроєкт “No Neutral Ground”, прагнучи привернути увагу до проблеми допуску росіян і білорусів до міжнародного спорту та показати, чому спортсмени, які не порвали зв’язки з країнами-агресорами, не можуть вважатися “нейтральними”. У першій частині розслідування редакція зосередилася на тих, хто виступає під національною символікою, а тепер спробує викрити тих атлетів, які прикриваються “нейтралітетом”.
Чому “нейтральні” атлети з Росії та Білорусі — не поза політикою
У минулій частині розслідування редакція показала, що “не так” з молодими спортсменами з Росії та Білорусі, та чому їх участь у змаганнях не є “поза політикою”. Тепер же погляньмо на те, що насправді означає “нейтральний статус” і чому будь-які зв’язки з країнами-агресорами унеможливлюють таке поняття.
Для цього простежмо політику Міжнародного олімпійського комітету (МОК) щодо російських і білоруських спортсменів від початку повномасштабної війни.
- 28 січня 2022 року. МОК оголошує Олімпійське перемир’я за тиждень до старту зимових Ігор у Пекіні. Воно має тривати до 20 березня — тижня після Паралімпіади — згідно з резолюцією ООН, яку підтримали всі 193 держави-члени, включно з Росією та Білоруссю.
- 24 лютого 2022 року. Росія за підтримки Білорусі розпочинає повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши перемир’я. МОК “рішуче засуджує” ці дії, а вже наступного дня закликає всі міжнародні федерації скасувати змагання, заплановані в цих країнах, та не використовувати прапори та гімни цих країн там, де не діють санкції WADA.Та усі ці заяви МОК, як і наступні, мають лише рекомендаційний характер: остаточні рішення щодо участі “нейтральних” спортсменів ухвалюють самі міжнародні федерації окремих видів спорту. Виключення — лише старти під егідою самого МОК, зокрема Олімпійські ігри.
- 28 лютого 2022 року. МОК радить відсторонити російських і білоруських спортсменів від міжнародних стартів. Якщо це неможливо через організаційні причини, дозволяє їхню участь лише у нейтральному статусі — без прапорів і гімнів.
- 25 січня 2023 року. МОК фактично відкриває шлях до повернення спортсменів з російськими чи білоруськими паспортами на міжнародні арени: вони можуть змагатися як “нейтральні”, якщо не підтримують війну, дотримуються антидопінгових правил і проходять індивідуальну перевірку.
- 28 березня 2023 року. МОК підтверджує санкції проти Росії та Білорусі: їхні спортсмени можуть виступати лише без національної символіки й не у складі команд.
- 8 грудня 2023 року. МОК офіційно допускає “індивідуальних нейтральних атлетів” до участі в Олімпіаді-2024 в особистих видах. Заборонено брати участь спортсменам, які підтримують агресію проти України або мають контракти зі збройними силами чи іншими силовими структурами Росії та Білорусі.
- 26 липня 2024 року. У Парижі розпочато літні Олімпійські ігри-2024: серед учасників — 32 представники збірної “Індивідуальних нейтральних атлетів”
Після Олімпіади-2024 більшість міжнародних організацій стала активніше допускати російських та білоруських спортсменів як “нейтральних”. І хоча у кожної з асоціацій різні процеси перевірки, більшість з них схожі — щонайменше у відсутності національного прапора та гімну та дотриманні антидопінгових правил.
Також заборонено публічно підтримувати війну в медіа та соцмережах, брати участь у провоєнних демонстраціях і показувати символи на підтримку агресії. Натомість потрібно підписати декларацію про підтримку мирної місії МОК.
Та навіть за дотримання формальних вимог, спортсмени, які живуть і тренуються у Росії чи Білорусі, продовжують сплачувати там податки, користуватися державною інфраструктурою і працювати з тренерами, часто пов’язаними із системою, що підтримує агресію. Це робить їх частиною економіки та пропаганди країни-агресора, аж ніяк не “нейтральними”. І все це тоді, коли українські спортсмени тренуються у бомбосховищах та ночами не сплять через тривоги.
Про такі приклади — далі у матеріалі.
Фехтування
Міжнародна федерація фехтування ще в березні 2023 року допустила росіян і білорусів до стартів як “нейтральних”, а коли українська федерація подала заяву про виключення Росії, дисциплінарний трибунал FIE відмовився її розглядати, через що Федерація фехтування України звернулася до Спортивного арбітражного суду.
Тож повернімось до кадетсько-юніорського чемпіонату світу, що з 7 по 15 квітня тривав в Усі. На світовій першості українці зустрічалися з “нейтральними” у восьми особистих поєдинках, поступившись в семи. У команді ж Україна була посіяна з командою “AIN” у першому колі — перемогла спортсменів під прапором FIE з рахунком 45:41.
Розгляньмо лідерів “нейтральної” збірної. Чемпіонка світу в індивідуальній шаблі Олександра Михайлова про підготовку до Усі розповідала російському виданню “Совєтскій спорт”.
“У нас проводиться збір до 21 березня. Далі ми летимо на відбір до Владивостока, проходимо там акліматизацію і вже потім летимо на чемпіонат світу. Загалом немає жодних складнощів щодо документів, цим завжди займається наша адміністрація. Росія має одну з найсильніших команд світу. Сподіваюся, що все пройде гаразд”.
До слова, у своїх соцмережах Олександра періодично позує у формі з гербом двоглавого орла, який заборонений для публічного використання “нейтральними” атлетами. За місяць же до світової першості в Китаї Олександра відвідала і російський турнір з фехтування, де відзначила “неймовірно високий рівень завдяки прекрасній Федерації [фехтування Росії] та московському спорту”.
П’яте місце особистого турніру на шаблях — Павел Граудінь — напередодні Усі виграв юніорські чемпіонат Росії та європейську першість. В інтерв’ю Російській федерації фехтування спортсмен дякував тренерці Катерині Коптиловій, а також своїй школі олімпійського резерву — “МД ФСО” — до слова, державній установі, директором якої є Віталій Гордєєв, полковник запасу ЗС РФ та випускник Російської академії державної служби при президентові Російської Федерації.
Спортсмен, з яким не зробив спільного фото на п’єдесталі в Усі бронзовий медаліст ЮЧС-2025 українець Максим Перчук, став “нейтральний” Нікіта Горін. Російські медіа про “бронзовий успіх” Нікіти так і писали: “російський шпажист Горін завоював «бронзу» на юніорському чемпіонаті світу в Китаї”, додаючи, що “російські спортсмени виступали на турнірі під прапором Міжнародної федерації фехтування”. Сам же Горін тренується під керівництвом батька в Московському спортивному училищі №3, яким керує Департамент спорту Москви.
Стрибки у воду
У березні 2022 року, у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, FINA (нині World Aquatics), яка тоді організовувала чемпіонати світу з водних видів спорту, відсторонила спортсменів з країн-агресорів від міжнародних стартів. Та вже у вересні 2023-го федерація повернула їх у статусі нейтральних атлетів, заборонивши лише виступати під прапорами своїх країн, а у листопаді 2024 року взагалі змінила правила, дозволивши стрибати не лише в індивідуальних дисциплінах, а й у командних — зокрема в синхронних стрибках у воду.
Так, наприклад, уже на юніорському чемпіонаті Європи зі стрибків у воду-2025 в Афінах “нейтральні” атлети виступили командою з 20 спортсменів, здобувши найбільшу кількість нагород (17) та посівши друге місце загального медального заліку за Україною.
Так, чемпіонка Європи зі стрибків з 10-метрової вишки та срібна призерка з 1-метрового трампліна в категорії B (14–15 років) Маргарита Кувшинова за два місяці до континентальної першості здобула “срібло” на чемпіонаті Росії у Калузі. Спортсменка тренується в пензенській спортивній школі олімпійського резерву, створеній урядом Пензенської області та підпорядкованій регіональному Міністерству фізичної культури й спорту, яке, у свою чергу, підзвітне Міністерству спорту РФ.
Водночас чемпіонка Європи у стрибках з 10-метрової вишки в категорії А (16–18 років) Олександра Кєдріна ще в лютому виграла Кубок Росії у синхронних стрибках. Її поява на міжнародній арені стала можливою саме після розширення списку “нейтральних” спортсменів від World Aquatics. Відтоді Кєдріна вже виступала на цьогорічних етапах Кубка світу серед дорослих — зокрема в Мексиці та Китаї, а сайт Федерації стрибків у воду Росії відкрито називав її “російською спортсменкою”. Також у квітні — вже після набуття “нейтралітету” — Олександрі надали звання “Майстер спорту Росії”.
Теніс
На відміну від багатьох інших видів спорту, тенісні організації від самого початку не заперечували проти участі спортсменів із Росії та Білорусі у статусі “нейтральних” в особистих турнірах. Ба більше, у 2022 році, коли організатори Вімблдону — одного з чотирьох турнірів Великого шлема — ухвалили рішення не допускати атлетів із країн-агресорів, WTA (Жіноча тенісна асоціація) та ATP (Чоловічий тенісний тур) публічно розкритикували цю заборону, наголосивши, що “спортсмени не повинні нести відповідальність за рішення, ухвалені урядами їхніх держав”.
Так, уже у 2023 році “нейтральні” тенісисти повернулися й на корти Вімблдону, хоча й виступали без державної символіки, а у 2025-му тільки в одиночних розрядах Вімблдону зіграли відразу 18 представників Росії та Білорусі.
Серед них — 18-річна росіянка Мірра Андрєєва, наймолодша тенісистка чинного топ-80 світового рейтингу WTA. У березні на турнірі в Індіан-Велсі, після поразки Еліни Світоліної від росіянки у чвертьфіналі, перша ракетка України не потисла суперниці руку, що спричинило хвилю обурення у російських медіа. Водночас Еліна ще раніше чітко заявляла, що не робитиме цього, допоки триває війна в Україні.
“Не знаю, чому людям це незрозуміло. Я вважаю, що це правильний шлях. Уже неодноразово говорила, що поки російські війська не вийдуть з України, і ми не повернемо наші території, то не подамо один одному руки. Це моя чітка заява”, — сказала Світоліна на пресконференції під час Вімблдону-2023.
Мірра Андрєєва жодного разу публічно не засудила війну в Україні. Ба більше, коментуючи у 2023 році чутки про можливу зміну громадянства, спортсменка запевнила, що не планує відмовлятися від російського паспорта.
“Я народилася в Росії й до позаминулого року жила між Красноярськом, Сочі та Москвою. З огляду на тенісний розклад тренувальний процес зараз в основному організований у Каннах, [та] міняти громадянство не планую. На канікули лечу додому в Красноярськ”, — зазначила Андрєєва у серпні 2023 року.
Танцювальний спорт
Не можна оминути й танцювальний спорт, що традиційно представлений на Всесвітніх іграх — мультиспортивних змаганнях з неолімпійських видів спорту, а також одним зі своїх стилів (брейкінгом) дебютував у програмі Олімпійських ігор-2024.
Всесвітня федерація танцювального спорту (WDSF) у питаннях допуску спортсменів із Росії та Білорусі послідовно дотримувалася рекомендацій МОК. Після відповідної постанови у 2022 році WDSF відсторонила атлетів і суддів з цих країн від міжнародних турнірів, зокрема від Всесвітніх ігор-2022. Однак уже в червні 2023 року федерація почала розглядати повернення представників Росії та Білорусі у статусі “нейтральних”, а у серпні остаточно ухвалила рішення про їхній допуск.
Так, на чемпіонаті світу-2024 з латиноамериканської програми серед молоді до півфіналу вийшла російсько-білоруська пара танцівників — Єгор Хамко та Софія Черепанова. При цьому тандему спочатку не було у стартовій заявці, опублікованій WDSF напередодні турніру; пара була додана лише у день змагань — останньою у списку з 68 учасників.
Історію їхніх виступів можна вільно відстежити на спільній сторінці в Instagram. Зокрема, там же згадується їхній клуб — “STARLIGHT”. Його тренер Руслан Айдаєв разом зі своїми парами регулярно брав участь у турнірах, організованих Російським танцювальним союзом із відверто пропагандистською риторикою. Серед останніх — “Кубок Кремля — Гордість Росії”, на якому були присутні заступниця голови Уряду РФ Тетяна Голікова, міністр науки та вищої освіти Валерій Фальков і перший заступник голови Державної Думи Олександр Жуков.
Водночас Єгор Хамко та Софія Черепанова брали участь в інших змаганнях на території країн-агресорів: чемпіонаті Білорусі, турнірі Russian Dance Union, Кубку асоціації, Russian Open Championship, а також чемпіонатах і першостях Російського танцювального союзу. У соцмережах пара регулярно публікує відео зі зборів у Росії, що додатково підтверджує їхнє тренування та проживання на території цієї країни.
Формула-4
Напередодні четвертого етапу Формули-4 в італійському Муджелло варто згадати й про автоспорт. Цьогоріч у чемпіонаті молодих гонщиків бере участь “нейтральний” пілот Кірілл Куцков, експартнер за картом теперішнього гонщика Формули-1 Андреа Кімі Антонеллі. Представник команди “Maffi Racing” у Ф4 після трьох етапів серії має у своєму активі дев’ять залікових очок.
Втім, під час перерв між італійськими етапами Куцков спокійно виступає й у Росії — у місцевому чемпіонаті Формули-4, де захищає кольори команди “Prima Racing”. При цьому, його батько, який водночас є і спортивним агентом гонщика, неодноразово публічно нарікав на те, що саме російський паспорт “заважає” кар’єрі сина.
“З Крістіаном Горнером говорили, коли я почав репрезентувати сина. Він казав: «Я знаю Кирила, ми за всіма перегонами стежимо. Щойно у вас з’явиться інший паспорт, дзвоніть, візьмемо в «Ред Булл»”.
Раніше ж під час гала-церемонії FIA Куцкова як найкращого картингіста в категорії ОК нагородив чинний чемпіон Макс Ферстаппен.
Попри статус “нейтральних”, багато спортсменів із Росії та Білорусі залишаються тісно пов’язаними зі структурами своїх країн — тренуються в державних клубах, отримують національні звання чи беруть участь у пропагандистських змаганнях.
Це ставить під сумнів саму суть нейтралітету, перетворюючи його радше на формальність. То, можливо, час замислитися над тим, щоб справді вимагати від атлетів повного розриву з будь-якими державними інституціями агресора?
Автори: Андрій Нікітьонок, Вікторія Гвоздь
Редакція DeTalks продовжить розслідування у наступних частинах спецпроєкту.