У столиці Марокко, Рабаті, завершився 87-й Конгрес Міжнародної асоціації спортивної преси (AIPS). Під час події відзначили лауреатів та номінантів AIPS Sport Media Awards 2024, зокрема й українця Андрія Тодоса, а президент АСЖУ Олександр Гливинський виступив перед представниками майже 100 країн із доповіддю про поточну ситуацію в Україні, українському спорті та українських спортивних медіа.
Окрім вищезгаданих активностей, під час Конгресу учасники визначили місце проведення наступної події у 2026 році, та провели кілька тематичних панельних і персональних дискусій на теми спортивної журналістики. Так, однією з найголовніших тем 87-го Конгресу AIPS стала журналістика розслідувань.
Про спікера
Анас Аремеяу Анас — спортивний журналіст-розслідувач з Гани. Особливістю роботи фахівця є приховування обличчя, до якого Аремеяу вдався після того, як шість років тому його друга та колегу застрелили в Аккрі за викриття глибоко вкоріненого хабарництва в африканському футболі.
У січні 2019 року Анас отримав нагороду за найкраще журналістське розслідування на першій церемонії вручення премії AIPS Sport Media Awards. Тоді відзнаку здобуло його дворічне розслідування “Зрада гри”, яке сколихнуло світ після того, як майже сто футбольних функціонерів із Західної Африки та Кенії були зняті на камеру за отриманням готівки під час спецоперації із виявлення підкупу. Розслідування спричинило 66 судових позовів, проте також призвело до смерті його друга і колеги Ахмеда Хуссейна-Суале, який отримав дві кулі в шию і три — в серце в січні 2019 року.
“Я ніколи не любив футбол, — каже Анас, — проте коли я дізнався, що погане суддівство призвело до тисняви на стадіоні в Аккрі, і це забрало життя 120 футбольних фанатів, я почав розслідувати найпопулярніший вид спорту в Гані”.
Вирішальне розслідування “Зрада гри”
“Це був пошук злочинів, і особливо тих, хто зачіпає людяність, невинних громадян, які прийшли просто подивитися футбол. На африканському континенті, перед обличчям безлічі проблем з корупцією в багатьох секторах економіки, футбол — чи не єдина розвага для бідних і пересічних громадян. Тож якщо корупція проникла так глибоко, що просочилася в пори спорту, а ще гірше — футболу, це означає, що світ котиться все нижче і нижче в плані боротьби зі злочинністю”.
Через шість років після виходу “Зради гри” Анас вважає, що майбутнє розслідувальної журналістики виглядає багатообіцяючим. Так, все більше і більше африканських журналістів виявляють інтерес до того, щоб запитувати або відстежувати гроші.
“Якщо FIFA дала гроші якійсь асоціації на будівництво стадіонів, ми більше зацікавлені в тому, щоб з’ясувати, хто і навіщо це зробив. Чи були ці стадіони побудовані, чи ні, — пояснює Аремеяу. — Це позитивно, коли люди захоплюються футболом чи спортом, однак небезпека цієї пристрасті полягає в тому, що журналіст розслідує те, що зачіпає серце вболівальників. Вони зляться на нас, оголошують персоною нон-грата, і саме тут небезпека зростає”.
Проблема фейкових новин
“Сьогодні за допомогою штучного інтелекту можна зробити все, що завгодно, — вважає ганець, — фейкові новини — це реальна загроза, але, на щастя, ми вміємо перевіряти факти, і саме тому робота, яку ми виконуємо, є важливою. Найкращий спосіб боротьби з фейковими новинами — це залишатися справжнім чесним журналістом і робити всі перехресні перевірки, які ми можемо зробити. Так для фейкових новин не залишиться місця”.
“Нові медіа натомість створили шляхи для отримання файлів з обмеженим доступом, — додав журналіст. — Тож, як би жорсткіше не було, ми завжди повинні знаходити спосіб. Ситуація ніколи не буде безхмарною: небезпеки все ще існують, але ми не відступимо”.
Труднощі розслідувальної журналістики
“Коли ти займаєшся [розслідувальною журналістикою], важко навіть твоїй родині. Ти не можеш спати із заплющеними очима, адже одне око завжди має бути розплющене. Ти не можеш довго жити в одному місці, адже ти завжди маєш змінювати школи, переїжджати то туди, то сюди. І не забуваймо про судові позови. Після “Зради гри” у мене було близько 66 (!) судових позовів. Люди подавали на мене до суду, знаючи, що я не маю можливості знайти кошти на адвокатів”.
“Та я не програв жодного з позовів. Я перемагав, тому що моє розслідування базується на вагомих доказах, а коли ви ґрунтуєте свою роботу на вагомих доказах, результати витримають випробування часом”.
“Моя маска? Минуло шість років, а я все ще її ношу. Така реальність, бо я борюся з організованою злочинністю. У той час, як ми, журналісти, щодня готуємося до пошуку правди, є й інші люди, які також готуються до того, щоб перешкодити пошуку правди. Люди отримують великі фінансові прибутки від брехні, підкупу та інших речей. Отже, це світ чорного і білого. Чи є у нас вибір? Я обрав біле, попри всі труднощі, які з цим пов’язані. Це ніколи не буде легко”.
Юридичний складник розслідувань
Окрім того, що Анас є журналістом, він ще й адвокат, якого покликали до адвокатури 13 років тому. Під час своєї роботи під прикриттям, ганець збирає докази так, щоб, коли вони потраплять до суду, злочинець потрапив за ґрати.
“Де закінчується журналістика? Це залежить від вас. Коли я кажу, що було скоєно злочин, я показую вам неспростовні докази того, як цей злочин було скоєно. Я також йду до суду, щоб дати свідчення і переконатися, що погані люди сядуть до в’язниці”.
“Немає жодної історії, яка була б варта життя журналіста, — наголосив Аремеяу. — Ми всі, що б ми не робили, повинні жити для того, щоб мати можливість розповісти наступну історію завтра. Тому ми маємо залишатися пильними — завжди перевіряти й перевіряти ще раз. Сьогодні зброя злочинців полягає в тому, щоб донести до споживача неправдиву інформацію, використовувати фейкові новини, щоб демонізувати нас, журналістів. […]
Іноді те, що ми робимо, дозволяє людям легко прийти за нами. Ми просто повинні бути обережними — менше говорити, більше робити”.
З повним текстом дискусії президента AIPS Джанні Мерло та Анаса Аремеяу Анаса можна ознайомитися за посиланням.
Андрій Нікітьонок, член АСЖУ