“… Наша пісня гарна й нова, – починаймо її знову…”
Про гру “Динамо” у Лізі Європи відверто не хочеться писати, бо важко знайти цензурні слова, щоби якось схарактеризувати усе те “казна-що”, що відбувається у матчах київського клубу в єврокубках…
Спочатку гри кияни тримаються непогано, створюють моменти, “успішно” їх не реалізовують, а потім традиційно пропускають і програють, так і не забиваючи. Усе за одним і тим же сценарієм…
Вільне падіння
Мозок відмовляється сприймати, що “Динамо”, яке десятиліттями було головним здобувачем балів для українського єврокубкового рейтингу, тепер виглядає жалюгідним хлопчиком для побиття. І б’ють його вже хто завгодно, при всій повазі до “Ференцвароші” та “Вікторії”…
І це аж ніяк не перший сезон провалу в Європі, це – третій поспіль. Минулого року динамівці вилетіли у раунді плейоф найменш престижної Ліги конференцій. 2022-го, як і цього сезону, грали у груповому раунді Ліги Європи – теж програли 5 матчів, але не поспіль: у п’ятому зіграли внічию (3:3 з грецьким АЕКом). До широкомасштабної війни, у 21-му, грали ще у груповому турнірі Ліги чемпіонів – з “Баварією”, “Барселоною” та “Бенфікою” (одна нульова нічия на “Олімпійському” і один гол Гармаша у програному вдома матчі “Баварії”). Тоді суперники були на дві голови сильніші, ніж тепер. Останній помірний успіх для “Динамо” був у сезоні 2019-2020, коли дійшли до 1/8 фіналу Ліги Європи, де двічі по 0:2 програли “Вільярреала!
Якщо й тоді ті поразки сприймалися крізь призму колишніх баталій славного клубу із грандами світового футболу, причому баталій на рівних, то що вже казати тепер? Дно пробите багато разів.
З року в рік ми констатуємо все нові й нові болючі поразки “Динамо” від клубів, рейтинг яких дедалі нижче й нижче. Ще 4 роки тому перемагали “Ференцварош” вдома – 1:0, на виїзді – 2:2. Тепер – 0:4.
Це так угорці піднялися чи українська команда так з’їхала вниз?
Брак кваліфікованих виконавців
Навіть беручи до уваги воєнні реалії та важкі переїзди – це не виправдання кволій та безбарвній грі. Фактично у нинішньому “Динамо” важко знайти гравців єврокубкового рівня, гравців того класу, що завжди вирізняв клуб на фоні усіх інших. У кожному матчі гравці київського клубу б’ються, саме б’ються, а не грають. До бійцівських якостей питань, немає, є швидше зауваження, коли це екстремальне налаштування призводить до брутальної гри та вилучень, від яких грати стає ще більше.
Можливо, Михавко й справді талановитий захисник, але наразі цього не видно, бо він не готовий до рівня навіть такого турніру, як нинішня Ліга Європи, де клас опонентів контрастує з рівнем команд у Лізі чемпіонів. Він губиться у грі “один в один”, багато помиляється і не встигає за темпом. Однак Михавко – наймолодший, йому лише 19 років. Не можна сказати, що відрізнялися надійністю й інші центрбеки – Біловар з Поповим.
Питання “Ким їх замінити?” так і висне у повітрі без відповіді.
Своє треба забивати
У “Вікторії”, як і у попередніх суперників киян, сьогодні було достатньо гольових моментів: чехів, так само як і українців підводила реалізація. Однак лідер їхніх атак – Видра, на відміну від лідера динамівців Шапаренка, який бив з меж штрафного, свій шанс реалізував. Десятка “”біло-синіх”, на жаль, розчаровує фактично у кожному матчі ЛЄ. На нього, як на лідера покладено роль ватажка, того, хто у відповідальний момент зробить вирішальний пас або завдасть вирішального удару, але… поки тягнути команду за собою у Миколи не виходить.
Хоч у першому таймі команди грали на зустрічних курсах і динамівці зовсім не виглядали гіршими за чехів, швидше навіть навпаки. І це лише доводило, що нічим клуб із Пльзеня не кращий за Київ. Нічим. Так само як і збірна Чехія не була сильніша за збірну України – аналогія напросилася сама по собі. Усе просто – свої моменти треба реалізовувати. Або бодай один із них… А так – знову метушня у завершальній стадії атаки, знову поспіх, знову перетягування часу на прийняття рішення, і, як наслідок, момент розсіюється як туман.
Давно “мовчить” і основний форвард Динамо Владислав Ванат. Нападник продовжив серію безгольових ігор: у штрафному майданчику Владу нині складно заволодіти м’ячем або просто бодай пробити у дотик. Заважає великий відсоток браку у володінні (14 втрат м’яча, лише 2 виграні дуелі з 5 на землі та 3 з 8 у повітрі): майже кожна спроба швидкісного проходу у матчі з “Вікторією” завершувалася втратою м’яча.
Як не щастить, то вже усюди й у всьому
Красномовний епізод на 90 хвилині: “могильник” українського футболу чех Шульц у штрафному майданчику “Динамо” з м’ячем – на нього кидаються (у прямому сенсі) Шапаренко і Біловар. Шульц прибирає м’яч під себе, на паузі позбувається опонентів і розраховано б’є у кут воріт Бущана, знімаючи всі питання щодо переможця матчу. Отакий собі звичайний, 23-річний чеський Шульц, про якого ніхто до цієї осені за межами Чехії не чув. Знову хапаємося за голову – уже який раз нас просто пошили у дурні.
На противагу тим, кому гра сьогодні не вдавалася, хочеться відзначити Бражка та Буяльського, котрі працювали багато й відносно ефективно (от помножити б це на командні зусилля і, дивися, результат би був інший).
А ще Бущана, який, особливо у першому таймі, не раз рятував партнерів, але воротарі, як відомо, не всесильні.
На фоні ігрових невдач, динамівцям продовжує фатально не таланити, як в епізоді, коли після навісу Караваєва забив Вівчаренко, але знову, як раніше вже бувало, мав місце мінімальний офсайд.
Зміни, зміни, зміни…
Однак неправильно пояснювати невезінням те, що відбувається із матчу в матч. Це не просто “нефарт” і справа не лише у переїздах, хоча вони й відкладають значний відбиток на підготовку та форму команди. Очевидно, проблема глобальніша і вона вимагає перебудови гри, підходу і, звісно, підсилення. Кваліфікованих гравців “Динамо” бракує, хоча, знову ж таки, як подивитися на рахунки та суперників у Лізі Європи, то кияни – і у цьому складі, і при усіх обставинах – не мали бути на останньому місці й у такій безпросвітній ситуації.
Скажімо, у цьому турі “Лаціо” зіграв у нульову нічию вдома з “Лудогорцем”, який раніше, так само 0:0, зіграв з “Вікторією”, якій “Динамо” програло.
Саме ж “Динамо”, ви не забули, програло “лаціале” – 0:3. У болгар ці дві нічиї – єдині здобутки у цій Лізі, тож від української команди вони лише на три позиції вищі у турнірній таблиці. Тому у цій Лізі Європи шанси мають усі: контраст з “товстосумами” тут аж ніяк не визначальний. Сучасна ЛЄ – ліга для “бідних” і перемогти тут може кожен, у кого налагоджена гра.
Олександр Гливинський, спеціально для “Чемпіона”