Стефен Каррі — це ім’я, яке звучить далеко за межами баскетбольних арен. Його феноменальні триочкові кидки змінили хід сучасного баскетболу, а гра Каррі надихає мільйони шанувальників по всьому світу. Однак шлях цього скромного хлопця із сім’ї відомого баскетболіста до зірки НБА був далеким від ідеального. Недооцінений багатьма через свій зріст і статуру, Каррі перетворив слабкі сторони на свої найсильніші активи, довівши, що талант і наполеглива праця можуть подолати будь-які перешкоди. Його історія — це розповідь про віру в себе, безмежну роботу над собою та прагнення до досконалості.
Ранні роки
Cтефен народився у місті Акрон (штат Огайо). Цікаво, що 3,5 роки до цього, в тому самому пологовому будинку, з’явився на світ інший великий баскетболіст – Леброн Джеймс. Але зараз не про нього.
До хлопчика одразу була прикута увага, адже він був сином Делла Каррі, легенди “Шарлотт Хорнетс” і одного з найкращих “шостих гравців” у середині дев’яностих років. Тому Стефена часто можна було побачити на передматчевих кидкових тренуваннях команди — це навіть стало певною традицією в родині Каррі.
У шкільні роки Стеф зіштовхнувся, напевно, із головною перепоною на початку свого баскетбольного шляху – генетика та невеликий зріст. У своїх першому і другому сезонах у старшій школі зріст хлопця становив скромні 167 см. Важив він менше ніж 60 кг.
«Я ходив у зал зі своєю командою і завжди був найнижчим. Я просто не підходив за зовнішніми критеріями. Жоден зі скаутів не хотів дивитися й слідкувати за баскетболістом зі зростом 170 см. У підсумку, я отримав лише одну пропозицію від маленької школи мистецтв у Північній Кароліні, де було 1900 студентів. І все, що мені тоді потрібно було, — це шанс, один маленький шанс.», — розповідав згодом Каррі про цей етап життя.
Фізичні недоліки хлопця потрібно було чимось компенсувати. І тут ми підходимо до його головної здібності, яка зробить Каррі великим гравцем – точні кидки. І великий внесок у розвиток цієї навички зробив батько майбутньої легенди.
Метью Матені, тренер Стефена у коледжі Девідсон, згадує історію, як Делл присвятив ціле літо тому, щоб змінити техніку сина. Те, що сьогодні виглядає як легкий триочковий кидок, насправді почалося з вправ біля самого кільця. Стефен вдосконалював свою точність кидка поетапно, поступово відходячи на все більші відстані. Це літо перетворило його на снайпера, який зміг закарбувати свою техніку на рівні м’язової пам’яті.
Коли Каррі був підлітком, його вважали середнім гравцем із малими шансами на кар’єру в НБА. Багато відомих коледжів відмовилися рекрутувати його з середньої школи. Але Матені побачив у ньому потенціал. Він визнає, що вибір Каррі був ризиком, але той компенсував фізичну слабкість своєю розумовою перевагою – високим баскетбольним IQ.
Хоча більшість перспективних гравців залишають коледж уже через рік, Каррі залишився на три роки, що дозволило йому стати сильнішим і зрілим гравцем. Його виступи на турнірі NCAA, який транслювали національні канали, стали для нього проривом. Американська публіка була зачарована його грою.
Матені переконаний, що саме цей додатковий рік у коледжі допоміг Стефену Каррі набути впевненості та стати тим гравцем, якого ми знаємо сьогодні – однією з найбільших зірок баскетболу.
Драфт НБА
Стефен Каррі був яскравою і помітною, але при цьому скромною фігурою у кампусі свого коледжу. За межами баскетбольного майданчика він брав участь у комедійних скетчах на шоу талантів, грав у софтбол і волонтерив, допомагаючи новим студентам з речами під час поселення в гуртожитки.
Але перед своїм четвертим і останнім роком у коледжі Каррі прийняв важливе рішення. Він оголосив про участь у драфті НБА 2009 року. Інтерес до нього з боку баскетбольної спільноти зростав, проте сам Стефен залишався стриманим.
«Моє єдине завдання на цей момент — піднятися кар’єрними сходами» — сказав Каррі за кілька днів до драфту. «Я, певно, нервуватиму, і не хочу спіткнутися, коли почую своє ім’я на сцені в Нью-Йорку»
Довго чекати йому не довелося. Його обрала команда «Голден Стейт Ворріорз» під сьомим загальним номером. На том момент він не вважався одним із головних талантів свого покоління. Деякі сумнівалися, чи зможе його потенціал розкритися повною мірою, і чи відповідатиме його стиль гри вимогам НБА.
«Звичайно, він був феноменом у коледжі. Але дещо в ньому було новим, адже ви бачите цього маленького хлопця з худими руками, який кидає з трьох-чотирьох футів за триочковою лінією. Це не був звичайний кидок, який шукали команди в ті часи», – говорив журналіст ESPN Дейв Макменамін.
Перші роки у “Голден Стейт“
У своєму дебютному сезоні Стеф грав із середніми показниками у 17,5 очок, 5,9 передачі та 4,5 підбирання за гру. Його точні триочкові, впевненість у собі та здатність брати гру на себе зробили його справжнім відкриттям сезону. Це не залишилося непоміченим — він фінішував другим у голосуванні за звання «Новачка року», поступившись лише Тайріку Евансу. Особливо винятковими були останні 28 ігор, де Каррі показував середні 21,3 очка, 7,3 передачі та 5 підбирань за гру. А його виступ у завершальній грі сезону проти «Портленд Трейл Блейзерс» був просто неймовірним: 42 очка, 9 передач, 8 підбирань і 9 влучних триочкових — це перший його матч, що запам’ятався всім.
Однак на шляху Каррі не бракувало труднощів. Проблеми з гомілкостопом, які переслідували його з самого початку кар’єри, стали серйозною загрозою для майбутнього гравця. Через травми він змушений був пропустити більшу частину сезону-2011/12, зігравши лише 26 матчів.
«Було важко дивитися, коли він залишав майданчик через чергову травму. Ми боялися, що його кар’єра може бути коротшою, ніж він заслуговує. Але він боровся», — поділився тодішній генеральний менеджер Голден Стейт, Ларрі Райлі, який, попри всі ризики, продовжив вірити в Каррі.
Ці неприємності змусили керівництво клубу з обережністю ставитися до контракту з Каррі. У результаті, його новий чотирирічний контракт підписали на скромні для НБА 44 мільйони доларів, що в майбутньому виявиться одним із найвигідніших рішень для Голден Стейт.
Каррі не підвів ні себе, ні команду. Сезон-2012/13 став справжнім проривом: він побив рекорд НБА за кількістю триочкових за сезон – 272. Це був початок трансформації не лише для нього, але і для всієї ліги. Його партнерство з Клеєм Томпсоном, яке пізніше отримає назву «Splash Brothers», змінило стиль гри “Ворріорз” й визначило спрямованість на майбутнє, орієнтоване на дальні кидки.
Золоті часи кар’єри
Подальша кар’єра Стефена Каррі стала символом натхнення та трансформації у баскетболі. Якщо його перші сезони були доказом таланту та волі, то подальші роки перетворили цей талант на щось більше — на справжню легенду.
У сезоні 2014/15, з приходом нового тренера Стіва Керра, Голден Стейт змінили стратегію, поставивши акцент на швидких передачах і триочкових, де головна роль була відведена Стефу. Саме Каррі зробив дальні кидки своїм підписом, почавши здаватися недосяжним суперникам, навіть коли за лічені секунди до кінця матчу доля гри висіла на волосині. Він став гравцем, який з будь-якої точки майданчика міг повернути перевагу на користь своєї команди — таке вміння було надзвичайно рідкісним, навіть серед еліти NBA. Той сезон приніс йому перше звання MVP (найцінніший гравець Ліги) — він набрав 23,8 очка, 7,7 передачі та 4,3 підбирання за гру. У плейоф він і команда йшли від перемоги до перемоги, і Голден Стейт здобули перший чемпіонський титул за 40 років, обігравши Клівленд Кавальєрс у фіналі.
«Він особливий. Я знаю, що ще не бачив гравця, який так легко забивав триочкові, але головне – це його скромність і бажання працювати», – так Керр висловлювавався про Каррі.
Сезон-2015/16 ознаменувався його феноменальним досягненням: Стефен став першим гравцем, кого одноголосно визнали MVP. І це визнання йшло не тільки за статистику, а за його здатність перевернути гру догори дриґом. Його бачення майданчика, непохитність і здатність знаходити баланс між командною грою та особистою майстерністю стали прикладом для інших.
У 2016 році у “Ворріорз” прийшла ще одна зірка, Кевін Дюрант. У тандемі з ним, Стефен показав свою здатність адаптуватися, розділяти лідерство і навіть приглушити власні амбіції, щоб віддати першість командним успіхам. Протягом сезону він все ще залишався головною рушійною силою “Ворріорз“, і його гра стала ще більш продуманою та технічно вивіреною. З Дюрантом вони двічі поспіль (2017 і 2018 роки) здобули чемпіонські титули, демонструючи баскетбол на зовсім іншому рівні.
Другий камбек
Після серії травм, які обмежили його виступи в сезоні-2019/20, багато хто сумнівався, чи зможе Каррі повернутися на свій рівень. Проте наступного року він довів, що його зірка не згасла. Він став найкращим бомбардиром ліги вдруге в кар’єрі, що лише підтвердило його здатність залишатися на піку навіть у віці 33 років. Той сезон став символом його стійкості та сили духу.
Сезон-2021/22 увінчався для Стефена ще одним історичним досягненням — четвертим чемпіонським титулом та першим титулом MVP фіналу. У фінальній серії проти “Бостон Селтікс” він довів, що є не лише технічним майстром, а й невтомним лідером. Його впевненість, витримка і незламний дух стали основою перемоги команди. Після багатьох років критики через відсутність цього трофею Каррі нарешті отримав титул MVP фіналу, підтвердивши своє місце серед найвидатніших баскетболістів усіх часів.
Олімпійська історія
Незважаючи на величність кар’єри Каррі, у нього завжди залишався один незакритий гештальт – участь в Олімпіаді. Так склалось, що Стеф з різних причин пропустив Ігри 2012, 2016 та 2020 років. Втім, 36-річний Каррі все-таки потрапив до заявки збірної США на олімпійський турнір в Парижі.
«У 2012 році мене не вибрали, тому що я був не на тому рівні, який був потрібен. У 2016-му я був після фіналу і не відчував, що отримаю необхідний відпочинок, щоб підготуватися до наступного сезону. А 2020-й це рік COVID-19. Для мене це був не найкращий час. Грав Дреймонд. Він виграв двічі. Тож, очевидно, я спостерігав за ним, а сам пропустив. Цього року зірки зійшлися. Це чудово», – розповідав Каррі.
Париж-2024 став для баскетболіста дійсно особливим. Каррі разом із такими зірками, як Леброн Джеймс та Кевін Дюрант, сформував «Дрім Тім», яка здобула п’яте поспіль американське “золото” на Олімпіді.
Під час турніру Каррі регулярно демонстрував майстерність, влучність та все те, за що він увійшов в історію баскетболу. Однак, звісно, «вишенькою на торті» став фінальний поєдинок проти збірної Франції. За три хвилини до закінчення матчу суперників відділяли лише три очки. І останнє слово сказав Стеф, закинувши чотири поспіль триочкових. А своїм святкуванням він наче побажав своїм суперникам: «Надобраніч!».
Каррі часто називали «людиною, що змінила НБА». Він не просто кидав м’яч у кошик — він довів, що баскетбол може бути одночасно видовищним і стратегічним, безкомпромісним і витонченим. Завдяки Каррі тепер триочковий кидок — це основна частина стратегії багатьох команд, і це надбання залишиться з НБА назавжди. Підсумок його кар’єри не в кількості перемог чи рекордів, хоча їх у нього чимало. Це щось значно глибше — вміння надихати, ламати стереотипи і залишати слід у серцях уболівальників.
Владислав Уткін, магістр Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка