Фехтування на Олімпіаді у Парижі — це щось особливе… Щось, що ламає Ваші уявлення щодо виду спорту, які сформувалися за попередні десятиліття. Уже в той момент, коли ти навіть чуєш, що змагання шаблістів, шпажистів та рапіристів відбуватимуться у “Гранд Палє” (“Великому палаці”), усвідомлення виходу за шаблони приходить саме собою.
Великий Палац: історія
Великий Палац мистецтв було споруджено в Парижі майже 130 років тому — 1897-го, для Всесвітньої виставки, що відбулася 1900 року, на місці розібраного Палацу індустрії.
“Будівля присвячена Республікою славі французького мистецтва” — можна прочитати на одному з фронтонів, спочатку призначалася для проведення офіційних культурних заходів столиці. За понад 100 років існування у Великому Палаці відбулося чимало міжнародних виставок, власне частину крила тут займає художня галерея, а в іншому крилі — Музей відкриття та винаходів.
Як на футболі у Марселі
І от ти заходиш у цю столітню споруду в очікуванні побачити древні стіни та велетенські металево-віконні склепіння і несподівано чуєш фанівське скандування, як на стадіоні у Марселі, яке настільки сильне, що здається вікна на стелі Grand Palais зараз випадуть просто на голови атлетів та вболівальників. У тебе — цілковите нестикування уявлення та аудіоефекту, і ти якомога швидше намагаєшся побачити це на власні очі, аби переконатися чи не увімкнули бува, тут запис фанатів зі стадіону.
І от ти бачиш, що це насправді: французькі поціновувачі олімпійського спорту стрибають на тимчасово споруджених на час Олімпіади трибунах, співаючи “Марсельєзу” та вигукуючи “Allez les bleus!” (“Вперед, сині!”), несамовито підтримуючи своїх фехтувальників. Коли у чвертьфіналі на паралельних доріжках з Ольгою Харлан, яка впевнено перемагала угорку Анну Мартон, проводили свої поєдинки Сара Бальцер та Манон Апіті-Брюне, у великому залі вирував потужний вихор емоцій. Кожна вдала дія господинь доріжок спричинювала такий психологічний тиск на їхніх опоненток, що було важко уявити, як вони зможуть не втратити самовладання.
Французький галас у паралельній реальності
Перший номер світового рейтингу останніх двох сезонів Сара Бальцер, яка раніше впевнено перемагала опонентів, цього разу отримала в особі угорки Люки Сюч дуже серйозну протидію: поєдинок йшов “укол в укол”. І публіка допомогла Сарі дотиснути суперницю: скандування “Сара, Сара!” й гучні заклики зробили свою справу — 15:12. При цьому французи одночасно кричали й “Манон, Манон”, підтримуючи Апіті-Брюне, яка змагалася на паралельній доріжці та теж зуміла переламати хід поєдинку з гречанкою Теодорою Гунтурою (15:13).
Ользі Харлан французький галас у попередніх раундах не заважав, він йшов наче у паралельній реальності. У чвертьфіналі вона швидко розібралася з угоркою, розгромивши її 15:7 і закінчивши свій бій ще до того, як у француженок почалися “гойдалки”. Раніше так само була декласована росіянка Анна Башта, що з 2018 року видає себе за азербайджанку (15:6). На початку змагального дня Оля не залишила шансів японці Шихомі Фукушимі.
Півфінал із Сарою Бальцер
Півфінали, традиційно для фехтування – у вечірній програмі. Вирішальні поєдинки завжди відбуваються по одному, для чого у центрі змагального простору замість чотирьох доріжок споруджено одну – на подіумі та в обрамленні неонових вогнів. Атмосферу підсилює світлове шоу та ведучий вечора, який заводить публіку за 20 хвилин до початку жіночих півфіналів.
Поєдинок з Сарою Бальцер очікувався із напругою й підвищеним серцебиттям: останні чотири очні поєдинки француженка в Олі виграла, до того тричі поспіль тріумфувала Харлан. Відтак 3:4, за особистими звитягами, на користь 29-річної уродженки Страсбурга.
У тому, що французи весь час шукають оригінальні ідеї, ми знову переконалися перед півфінальними поєдинками. До змагальної доріжки фехтувальниці спустилися довгими широкими сходами древнього палацу – від усього цього антуражу захоплювало дух. Шаблістки наче виходили на бій в якомусь історичному фільмі. Звісно, овації місцевій фехтувальниці домашня публіка видала удвічі більші. Коли обидві спортсменки уже стояли у початковій стійці, глядачі відбили гучними оплесками фінальний відлік перед стартом бою.
Бальцер почала з першого вдалого уколу й зуміла вирватися у рахунку – 3:0. Попри шаленство місцевої публіки, Оля вирівняла ситуацію, вигравши три наступні атаки — 3:3.
Далі — знову два очки за француженкою, якій спочатку було присудили й третій бал, однак Харлан взяла челендж й бал віддали їй: рахунок скоротився до мінімального – 4:5. Перехопити ініціативу не вдавалося, Сара усе перехоплювала руку Олі, яка намагалася атакувати, відтак два очки проти одного, після чого Бальцер знову першою вколола опонентку: на перерву пішли за рахунку 8:5.
У цьому поєдинку було дуже близько, однак підтримка публіки й емоційна перевага – на боці француженки, а зберігати холодну голову й знаходити нові варіанти атак за таких обставин вкрай важко.
Олі ніяк не вдавалося змінити тактику ведення бою. У другій частині поєдинку Сара Бальцер лише збільшила перевагу й змінити хід поєдинку нашій досвідченій фехтувальниці не вдалося — 7:15 і залишався матч за «бронзу» з кореянкою Себін Чой, яка у напруженому матчі поступилася іншій представниці Франції Манон Апіті-Брюне 12:15.
Холоднокровний камбек
Те, що зробила Оля у бронзовому матчі, інакшим словом, як епічно не назвеш. Вона виграла перше очко у поєдинку, але потім кореянка реваншувалася й повела перед. 2:2, 3:3, а тоді суперниця пішла у відрив. Перша половина матчу завершилася необнадійливими 3:8.
Початок другої частини бою не особливо збільшив надії — 4:9, 5:11… І тут наша чемпіонка показала свій характер, вигравши 7 очок поспіль і вдруге у матчі повела — 12:11. Було видно, що Оля психологічно переламала хід бою. Публіка у Гранд Палє, впіймавши зміну настрою поєдинку, почала активніше підтримати нашу атлетку: під куполом гучно зазвучало “Ольга, Ольга!”
Однак Себін не здавалася, щоразу вирівнюючи рахунок — 12:12, 13:13, 14:14. Коли прийшов момент розіграшу вирішального очка, всі українці, присутні у залі, певне, боялися дихати й лише потайки сподівалися, а може й молилися про себе — сьогодні українці надто часто втрачали медаль.
Феноменальна атака
І Оля не підвела: її фінальний випад був гострим й точним. Та чого стримувати емоції — феноменальним! Момент, який ми щоразу чекаємо з такою жагою: Харлан різко знімає маску, розуміючи, що її укол був першим! Оля опустилася на доріжку й поцілувала її, а потім подивилася у камеру, на пальцях порахувавши пʼять своїх олімпійських медалей за карʼєру (на пʼяти Олімпіадах).
Те, в якому стилі Ольга Харлан здобула цю пʼяту нагороду, не залишить нікого байдужим і закарбується в історії українського спорту – не бронзовими, а золотими літерами!
Легендарна перемога від нашої Легенди! У нас є перша медаль на Іграх і це додає усій країні величезну долю позитиву перед черговою невизначеною ніччю.
Олександр Гливинський, АСЖУ, з Парижа для сайту “Чемпіон”