Інтерв’ю з першими в історії України представниками європейської програми спортивних танців на Всесвітніх іграх
Сьомого липня 2022 року відбулась церемонія відкриття Всесвітніх ігор у Бірмінгем. Це міжнародні комплексні змагання з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. Проводяться з 1981 року з періодичністю один раз в 4 роки, з 2001 року проходять під патронатом Міжнародного олімпійського комітету (МОК).
Дмитро Євтєрєв і Валерія Дорофей – чемпіони України, фіналісти Кубку Європи, майстри спорту, учасники Всесвітніх Ігор зі спортивних танців, поділилися своїми враженнями після змагань у Бірмінгемі.
- – Як дізналися, що ви є претендентами на участь у Всесвітніх іграх?
- – Про те, що ми номіновані на Всесвітні Ігри, дізналися вже під час війни в Україні. У лютому ми станцювали кваліфікаційні змагання і чекали відповіді рівно до березня 2022 року.
- – Звісно, після слів президента федерації, що ми номіновані на Всесвітні Ігри у США, були змішані емоції. З одного боку щастя, адже ми ставили для себе ці змагання як план для реалізації, а з іншого – роздирали відчуття провини через те, що можливо це не найкращий момент. Але, на щастя, вибору нам не надавали. Сказали: «Ви їдете!». І ми дякуємо за цей шанс!»– поділилася Валерія.
- – Ми дуже щасливі, що змогли представляти нашу країну у європейській програмі–вперше з України була стандартна пара за всю історію танцювального спорту країни», – додав Дмитро.
- – Поділіться, будь ласка, спогадами про підготовку до Всесвітніх Ігор, чи відрізнялася підготовка через війну в Україні, чи були складнощі?
- – Коли документи для виїзду були готові, у нас була доба, щоб доїхати та перетнути кордон. На жаль, ми знали, що вдома, у Києві, готуватися повноцінно не зможемо. Тому заздалегідь дізнавалися, де б ми могли тренуватися та жити. Тренери з Каунаса Донатас Вежеліс та Ліна Чаїкевичуйте з радістю прийняли нас у танцювальні простори, а родина їхніх учнів гостинно прийняли нас на весь час підготовки. За що ми їм дуже вдячні!,-прокоментувала дівчина. У Литві ми жили і тренувалися майже два з половиною місяці. Команда тренерів та люди навколо – всі дуже тепло ставилися до нас і були позитивними.
- – Хоча думки про дім напевно жодного дня не залишали нас…стрес і переживання були щодня. Найскладнішими були перші три тижні. Потрібно було якнайшвидше втягуватися у тренувальний процес. В цьому нам допомогли тренери Донатас з Ліною – ми мали станцювати шоу із сучасним танцювальним балетом «Аура» на міжнародному литовському турнірі Бурштинова пара. Це було складно як фізично, так і морально, психологічно.
- – Перший танець на великій арені під час війни ми запам’ятаємо назавжди. Ці емоції, які переповнювали зсередини..складно передати. Але ми були щасливі продовжувати нашу улюблену справу! Чим ближче до Всесвітніх Ігор, тим більше мотивації у нас було.
- – Як проходили самі змагання, чи публіка в Америці була привітною?
- – Це наш перший виїзд до США. Емоції переповнювали, вже сидячи у літаку. Як приїхали, відразу підготували себе, що буде складно перелаштуватися на інший часовий пояс, адже коли вдома ніч, у Штатах день, і навпаки. Але, взагалі нічого не відчули.Там на місці ми почали тренуватися відразу як приїхали: було незвично з кліматом (температура була +35 або 38 градусів та вологість), але рятували потужні кондиціонери всюди,- говорить один з інтерв‘юєрів, – можу відзначити, що люди справді максимально привітні й готові допомогти вирішити будь-яке питання. Ну, принаймні, нам траплялися лише такі.
- – Так само і в дорозі до Бірмінгема, побачивши нашу форму з написом “Ukraine”, дуже багато людей запитували як наш дім, як тримається Україна. Це дуже приємно та важливо, що тут, на іншому континенті, про нас знають та говорять про це у голос, не мовчать! Від цього гордість за Україну лише зростає!»,-додає Дмитро.
- – Це щастя бути частиною такої крутої збірної команди країни, яка здолала так багато кілометрів, щоб захистити честь нашої країни на спортивній арені.
- – Заряд потужною енергією від величезного заповненого стадіону, який стоячи аплодував і кричав “Слава Україні!” Хотілося б, щоб кожен відчув цей момент! Після грандіозної церемонії відкриття бажали вже якнайшвидше вийти на спортивну арену».
В наших героїв горіли очі, Валерія продовжила:
- – «День Ікс» настав і ми вже у повній готовності! Знову ця шалена публіка, яка стоячи кричить та аплодує, а після кожного танцю ти чуєш море позитивних слів на підтримку України!
- – Дуже щасливі та горді з того, що ми українці та у нам випав шанс виступити на Всесвітніх Іграх 2022 року і представляти Україну в такий непростий для нас усіх воєнний час. Важко уявити, але 24 лютого ми подумки попрощалися з танцями. Не вірили, навіть, що в цей час мрії можуть здійснюватися. Цей шлях ми пройшли, звичайно ж, не самі – багато людей допомогали. І житло, і фінанси, і костюми – нам допомагали абсолютно у всьому! Дуже дякуємо за цю допомогу та підтримку!»
Влада Коваленко, членкиня АСЖУ