Наші герої Токіо – Беленюк, Романчук, Лузан, команда синхроністок.
В активі України на літніх Олімпійських іграх-2020 в Токіо 19 медалей – 1 золота, 6 срібних і 12 бронзових. Ми перевершили показник Ріо-2016 за загальною кількістю нагород. П’ять років тому було лише 11 медалей, а учасників більше – 206 проти нинішніх 157. Однак, за числом золотих медалей ця Олімпіада найгірша. Менше двох золотих нагород (як в Ріо-2016) у нас ще ніколи не було.
Провал по «золоту» призвів до того, що Україна посіла в офіційному медальному заліку найнижче місце в історії – 44-е. Ми ніколи не опускалися нижче третього десятка. Втім, за загальною кількістю медалей ми 16-і (скажімо, вищі за наших сусідів з Польщі) і це можливо є більш об’єктивним показником стану олімпійського спорту у нас в країні.
Не слід писати про якусь катастрофу лише тому, що боксер Олександр Хижняк випадково програв свій фінал. Навпаки, потрібно пам’ятати, що одразу 23 українці посіли у фіналах 4-6 місця. А це красномовний показник класу. 19 медалей ми брали і в Лондоні-2012, але тоді і війни не було, і кримські тренувальні центри ще були нашими.
Хто найбільш ефективний?
Якщо розкласти медалі на види спорту, то картина виходить наступна: боротьба – 4 (1,1,2), плавання – 2 (0,1,1), веслування на байдарках і каное – 2 (0,1,1), карате – 2 (0,1,1), бокс – 1 (0,1,0), велоспорт – 1 (0,1,0), синхронне плавання – 2 (0,0,2), дзюдо – 1 (0,0,1), фехтування – 1 (0,0,1), стрільба -1 (0,0,1), теніс – 1 (0,0,1), легка атлетика – 1 (0,0,1).
Найбільш ефективними стали наші синхроністки – 100% учасниць повертаються з Токіо-2020 з медалями. Також успішним вважатимемо виступ в Токіо українських каратистів (3 учасника – 2 медалі), велосипедистів на треку (2 учасника – 1 медаль), тенісистів (4 учасника – 1 медаль), борців (10 учасників – 4 медалі), боксерів (5 учасників – 1 медаль). А от найбільша українська команда в Токіо легкоатлетів (виступало 43 спортсмена) везе лише одну медаль.
Щодо персональної ефективності, то тут поза конкуренцією плавець Михайло Романчук (дві дистанції – «срібло» і «бронза»), веслувальниця Людмила Лузан (дві дистанції – «срібло» і «бронза»), наші синхроністки Марта Федіна і Анастасія Савчук (два види програми – дві «бронзи»).
Перші медалі на Олімпіадах здобули українські каратисти, синхронниці та тенісисти. А от традиційно медальні види спорту для нас – спортивна гімнастика, важка атлетика, стрільба з лука і художня гімнастика залишились без нагород. Прикро, але в Токіо Україна навіть не була представлена в такому колись успішному для нас виді спорту, як вітрильний спорт (5 медалей в історії Олімпіад).
Чому так мало «золота»?
Будьмо відвертими, в Токіо ми приїхали без шалених чемпіонських сподівань. Україна мала не більше трьох-чотирьох твердих претендентів на «золото» і усі вони програли. У підсумку, олімпійським чемпіоном став лише борець Жан Беленюк у чию перемогу не особливо вірилось, зважаючи на його завантаження у Верховній Раді та скромні виступи на останніх чемпіонатах світу.
Щодо наших потенційних чемпіонів, то усі вони програли по-різному. Найприкріше програв боксер Олександр Хижняк, який впевнено йшов до «золота». Однак, в третьому раунді фіналу стався класичний «лакі панч» від бразильця Еберта Соузи і нокаут українця став топом в усіх олімпійських хайлайтах. Наші ЗМІ ще раніше критикували Хижняка за тактичну негнучкість та провальний захист і мали рацію. В фінальному бою Сашко забагато пропускав і один з ударів став фатальним.
Претендентом на золоту медаль №2 вважався плавець Михайло Романчук на дистанціях 800 і 1500 метрів вільним стилем. Втім, він двічі програв американцю Роберту Фінке. Склалось враження, що Михайло зі своїм тренером просто недооцінили суперника зі США, або ж мали про нього обмаль інформації.
Поразку Ярослави Магучіх у фіналі стрибків у висоту можна пояснити як браком досвіду, так і переоцінкою власних можливостей. 19-річна Ярослава обіцяла стрибати у Токіо на світовий рекорд, але в результаті не взяла навіть 2.02 і залишилась з «бронзою». Марія Ласіцкене з ОКР перемогла саме завдяки досвіду, який допоміг їй зібратися у найвідповідальніший момент.
Золотої медалі чекали і від нашого каратиста Станіслава Горуни. 32-річний львів’янин був у формі всього життя, а через дискваліфікацію не приїхав на Ігри головний конкурент – іранець Бахман Аскарі. Шкода, але Горуна не скористався шансом. Він програв півфінальну сутичку італійцю Луїджи Бусі і згодом зізнався, що розчарований і результатом, і якістю своїх виступів.
Наша дзюдоїстка Дар’я Білодід та фехтувальниця Ольга Харлан, попри великі очікування вболівальників, не їхали в Токіо фаворитами. Обидві мали проблеми з фізичною формою і психологічним тиском. У результаті Харлан провалилася, а Білодід програла півфінал принциповій суперниці Фуні Тонакі і фактично на голому характері взяла бронзову медаль.
У нас теж є герої
Незважаючи на довгий список поразок і розчарувань (легкоатлет Андрій Проценко, стрілки Павло Користильов і Сергій Куліш, важкоатлетка Ірина Деха, тенісистка Даяна Ястремська) Україні є чим пишатися на цій Олімпіаді. Насамперед, це нашим чемпіоном. Як згодом з’ясувалося, Жан Беленюк виступав в Токіо з травмою плеча, але це не завадило йому дуже впевнено і солідно перемогти у півфіналі хорвата Івана Гуклека (7:1), а у фіналі – угорця Віктора Льорінца (5:1). Беленюк ідеально використав свої сильні сторони і навіть шкода, що 30-річний українець завершує кар’єру.
Один з найкращих турнірів за останній час провела наша тенісистка Еліна Світоліна. Аби виграти «бронзу» їй довелося провести на корті більше 14 годин і здобути три вольові перемоги! Олімпійська медаль здатна перезапустити кар’єру Світоліної. Виявляється, у неї таки є майстерність і характер для перемог на мейджорах.
Відкриттями для українських вболівальників стали борець Парвіз Насібов («срібло»), трекова велосипедистка Олена Старикова («срібло» у спринті), каноїстка Людмила Лузан («срібло» і «бронза»), каратистка Анжеліка Терлюга («срібло») та уся наша команда синхроністок. Успіх останніх особливо цінний – буквально за кілька років Україна стала третьою силою у світі у цьому дуже консервативному виді спорту.
В Парижі-2024 перемог буде більше
Ще один здобуток Токіо-2020 – він засвітив наші олімпійські надії через три роки в Парижі. Там ми чекаємо на «золото» від легкоатлета Михайла Кохана (метання молота), гімнаста Іллі Ковтуна, стрибуна у воду Олексія Середи, борця Парвіза Насібова, плавця Владислава Бухова, важкоатлетки Каміли Конотоп. Усі вони мають шанс стати топовими спортсменами вже за один-два сезони.
В еліті мають залишатися веслувальниця Людмила Лузан, плавці Михайло Романчук і Сергій Фролов, легкоатлетки Ярослава Магучіх і Марина Бех-Романчук, велосипедистка Олена Старикова, каратисти Станіслав Горуна і Анжеліка Терлюга. Сподіваємось, не піде зі спорту Дар’я Білодід, вистачить наснаги залишитися в аматорському боксі Олександру Хижняку, а наша збірна зі синхронного плавання здобуде достатньо авторитету аби битися в Парижі вже за чемпіонський титул.
Святослав Василик, член АСЖУ