В Іллічівську (Одеська область) у кінці листопада в невеликому, але надзвичайно затишному і доглянутому Палаці спорту «Юність», пройшов чемпіонат України з карате. Він став 5 турніром такого високого рангу, проведеним Українською федерацією карате (УФК), і зібрав практично всіх найсильніших спортсменів країни.
З поважної причини були відсутні лише кілька провідних атлетів, що відновлюються після отриманих раніше травм. І серед них – кращий каратист України (вага до 75 кг) і один із найсильніших на планеті майстрів у цьому виді єдиноборств, бронзовий призер бременського чемпіонату світу 2014 року і срібний медаліст першості Європи того ж року Станіслав Горуна з львівського клубу «Юніон». На щастя для всіх нас, за словами його наставника і головного тренера збірної України Антона Нікуліна, відновлення Стаса йде успішно, і вже в наступному сезоні ми обов’язково побачимо його на чемпіонатах Європи (в Монпельє, Франція) та світу (в Лінці, Австрія).
Перше і найсильніше враження від змагань, що завершились – їхня масовість, високий спортивний рівень, жорстка конкуренція за право потрапити до національної команди і прекрасна організація та проведення їх протягом двох днів. У суботу, 21 листопада, на 4 татамі запеклу суперечку за медалі вели – кадети, юніори та молодь. А в неділю їх змінили дорослі спортсмени, чиї безкомпромісні сутички (особливо фінали) нікого не залишили байдужими. Всього брало участь у чемпіонаті 460 осіб, з 12 регіонів, дівчат – 71. Такого представництва, як і рівності сил у більшості учасників, подібні турніри ніколи раніше не мали. Все це радує і свідчить про те, що карате в країні зі створенням Української федерації карате розвивається в правильному напрямі і має серйозні перспективи. Але щоб шлях цей тривав якомога довше і був успішним, УФК належить ще неабияк попрацювати, незважаючи на все хороше, що вже зроблено нею сьогодні.
Друге, про що хочеться сказати особливо – чемпіонат України з карате в красивому, чистому й дуже гостинному місті моряків і портовиків став справжнім святом спорту для учасників, численних почесних гостей, і насамперед – ветеранів, котрі стояли біля витоків зародження карате в Одеській області, глядачів. Сердечність, дружелюбність і взаєморозуміння були нашими постійними супутниками весь період перебування в затишному чорноморському містечку. І за це хочеться щиро подякувати – місцеву владу Іллічівська й його мера – Валерія Хмельнюка, Олександра Тонкошкура – віце-президента УФК, керівника місцевого клубу «Катана», де виросла краща каратистка країни, володарка повного комплекту нагород дорослого чемпіонату Європи Аніта Серьогіна, Олексія Коханця – президента Одеської федерації карате і головного суддю змагань, всіх їх вірних помічників з роботи в секретаріаті та інших службах, а також керівництво Федерації, яке надало повну підтримку організаторам чемпіонату. Давненько не доводилося мені бачити такого чіткого і грамотного проведення турніру настільки високого рангу абсолютно за всіма напрямами – включаючи прийом, розміщення, харчування учасників і, зрозуміло, організацію самих змагань. Стати поруч з іллічівцями, а тим більше перевершити їх, майбутнім господарям чемпіонатів України буде дуже непросто…
Завжди був і залишаюся прихильником того, що чемпіонати країни (з будь-якого виду спорту) є головними стартами сезону. І неучасть у них всіх найсильніших атлетів (виняток лише для травмованих) не припустимо. Повністю підтримую тут позицію президента УФК Сергія Левчука і його колег по Правлінню, які сповідують даний спортивний принцип, і жорстко вимагають його виконання від усіх регіональних федерацій. Абсолютно вірний підхід – не береш участі в найважливіших внутрішніх змаганнях під різними і часто надуманими причинами, не проходиш жорсткої конкуренції відбору до національної команди (за всіма віками), – немає тобі місця в ній! Ця вимога не тільки піднімає змагальну планку даного конкретного турніру, вона сприяє підвищенню його авторитету та привабливості у самих атлетів, тренерів, любителів спорту. На мій погляд, це вища міра справедливості, яка знімає всі питання і можливі претензії до формування збірної, участі тих чи інших спортсменів у світових та європейських чемпіонатах, інших великих міжнародних турнірах. Саме цього справедливого принципу дотримуються в УФК. І тому з кожним роком проведені нею чемпіонати України в спортивному плані стають все цікавішими, конкурентнішими, а значить і привабливішими для учасників, їх наставників і, звичайно ж, глядачів.
Безліч захоплюючих і драматичних поєдинків в усіх вікових категоріях подарував нам іллічівський турнір! Той, хто любить карате і постійно стежить за ним, без сумніву, спостерігав за ходом дводенної боротьби за допомогою електронних соціальних мереж і низки одеських телеканалів. А от звична відсутність у залі провідних телеканалів країни сильно засмучує – не є для них карате поки пріоритетним видом спорту, хоча й культивується в Україні вже не один десяток років. І незабаром цілком може дебютувати в програмі Олімпійських ігор. Приміром, в 2020 році в Токіо (Японія). Пора б колегам змінити своє ставлення до одного з найчудовіших і популярних видів єдиноборств, котре стрімко крокує по планеті. Всесвітня федерація карате (WKF) об’єднує сьогодні у своїх лавах понад 180 країн…
Зупинимося на самих змаганнях трохи докладніше. Включали вони в себе два види – ката і куміте. Перший – демонстрація базової техніки (індивідуальної та командної). Другий – безпосередньо поєдинки (індивідуальні та командні). Почалися ж змагання з дуже приємного моменту: президент УФК Сергій Левчук тепло привітав і вручив бронзову медаль молодіжного чемпіонату Європи 2015 року представниці одеського клубу «Мауглі» Дарині Марчук (куміте). Поздоровлення отримав також і її особистий тренер Руслан Хомутенко. Нагорода надійшла днями до України з штаб-квартири Європейської федерації карате після того, як суперниця Дарини по бронзовому поєдинку з Чорногорії була викрита у вживанні допінгу. Ми тепер з ще однією медаллю континентальної молодіжної першості, а спортсменка, що проштрафилась, дискваліфікована на тривалий період. Усе тут, як кажуть, по справедливості!
Мені завжди дуже подобалися виступи катистів. І чим вище була їхня майстерність, тим із більшою захопленістю і насолодою спостерігав я за їх чарівними комбінаціями і непередбачуваними деколи переміщеннями по татамі. Ця симпатія до ката зародилася у мене дуже давно, ще на пізніх вечірніх тренуваннях у відомого київського сенсея Олега Трусова (на жаль, дуже недовгих). А з часом лише зміцнилася. В останні роки буваючи за сприяння керівництва УФК на чемпіонатах світу та Європи, інших великих міжнародних турнірах обов’язково уважно дивлюся виступи майстрів ката – індивідуальні та командні. На мій погляд, висококласним і різнобічним майстром карате може стати лише той боєць, який досконало володіє базовою технікою, закладеною в ката. Знаю, що чимало шанованих мною фахівців, які успішно працюють з кумітистами, не погодяться з цим. Приймаю їх позицію, але залишаюся при власній думці.
Цей відступ я зробив тільки тому, що тривалий час не бачив у багатьох тренерів в УФК серйозного бажання розвивати в країні ката: одні посилалися на безперспективність даної роботи, інші – на відсутність коштів, треті запевняли, що в куміте цілком можна досягти успіху і без тривалого навчання ката. Радий, що керівництво Української федерації карате рішуче взялося за усунення цієї проблеми. Є серйозний план роботи в даному напрямі. Швидкого і переможного рішення тут очікувати, звичайно, не доводиться: однак, правильність і необхідність подібного кроку очевидні. З часом обов’язково буде і позитивний результат.
Утім, деякі перші й серйозні зрушення тут помітні вже і сьогодні – в Іллічівську змагання з ката зібрали учасників значно більше, ніж раніше. Особливо їх додалося серед кадетів, юніорів та молоді: 19 дівчат і 32 хлопця (вік від 14 до 20 років) виборювали нагороди чемпіонату України і проходили відбір у національну команду на сезон 2016. Є у нас і дуже перспективні спортсмени, які довели це на міжнародних стартах. Лідери тут – одесити Анна Крещенко (18-20 років), тренер – Олексій Коновалов і Віталій Кулик (18-20), тренер – Василь Чабанов. Саме ці здібні ще юні майстри переконливо виграли золоті медалі у своїх вікових категоріях.
Чемпіонами країни з ката, показавши хороший вишкіл, стали також: львів’янка Ярина Панас (14–15), тренер – Ольга Нікуліна, одеситка Огулгерек Халлієва (16–17), тренер – Василь Чабанов, іллічівець Олександр Жумига (14–15), тренер – Олександр Тонкошкур, одесит Микита Тюх (16–17), тренер – Олексій Коновалов. За дорослими атлетами в ката змагалося 28 осіб (7 дівчат і 21 юнак). Тут знову перемогли, підтвердивши свою високу готовність, Ганна Крещенко і Микита Тюх. А серйозну конкуренцію їм тут склали – донеччанка Вікторія Афендикова, що завоювала срібну медаль (тренер – Антон Нікулін), одеситка Валерія Чабанова (тренер – Василь Чабанов), киянка Анастасія Білюк (тренер – Микола Сіраковский), одеситка Анастасія Скорб (тренер – Олексій Коханець), її земляк Єгор Романюк (тренер – Олексій Коновалов). Порадували виступи і ветеранів татамі – львів’янин Маркіян Парадівський відвозить додому «срібло», Олександр Єфремов, отримав «бронзу» (тренер – Андрій Білоскурський), а його земляк Олексій Чижов, зупинився за крок від п’єдесталу (тренер – Микола Сіраковський). Словом, у нас, уже сьогодні є з кого формувати в ката боєздатну команду для регулярної участі у міжнародних змаганнях, включаючи чемпіонати світу та Європи…
Окрасою іллічівського чемпіонату країни з карате, без сумніву, стали поєдинки кумітистів: як у дівчат, так і у хлопців. У цій дисципліні авторитет українських спортсменів у світі за останні п’ять років значно виріс. На нас зважають, і навіть десь побоюються. Досить високий рівень майстерності вітчизняні каратисти продемонстрували і на змаганнях, які щойно завершились. А чемпіонами та призерами їх стали переважно ті, кого вже добре знають спеціалісти й глядачі. Лауреатів турніру досить багато (за віковими групами та ваговою категорією), і кого цікавлять повні результати, зможе отримати їх, зайшовши на офіційний сайт УФК.
Тут же лише зауважу, що яскравих боїв у «Юності» було чимало. І кипіння пристрастей у залі вляглося лише до кінця недільного вечора. Зрозуміло, далеко не всі учасники і тренери залишилися задоволені суддівськими вердиктами, особливо тими з них, які виносилися в поєдинках, де визначалися призери чемпіонату. Але це й зрозуміло: ті, хто програв, рідко погоджуються з суддями, які залишили їх без заповітної медалі. Віддамо тут належне головному судді змагань одеситу Олексію Коханцю та його колегам, які вміло «гасили» виникаючі конфлікти. Хоча справедливості заради зазначу, що повністю уникнути помилок (часом серйозних) суддям не вдалося. Особливо там, де суперництво на килимі було рівним і вели його збірники, або кандидати на потрапляння до національної команди. Природна тут і бурхлива реакція з боку наставників «потерпілої» сторони. У декого з них вона, на мій погляд, була, на жаль, все ж неадекватною і абсолютно невиправданою, з урахуванням великої кількості дітей навколо. Переконаний, що справжній професіонал і поважаючий себе тренер нічого подібного ніколи не допустить. І прикладів тому в УФК предостатньо: Максим Невмержицький, Олександр Тонкошкур, Анатолій Сальник, Тетяна Ушакова, Ігор Богдан і багато інших шанованих сенсеїв.
На щастя, по-справжньому «гарячих» моментів на турнірі виникло небагато. І не вони опинялися в центрі уваги. Куди цікавіше було стежити за напруженими сутичками молодих каратистів і вже досвідчених, іменитих майстрів: між киянкою Єлизаветою Сірош і львів’янкою Анастасією Копильчак (16–17 років, 59 кг), львів’янками Анастасією Мястковською та Іриною Долею (18–20, 55), харків’янином Данилом Димченко і львів’янином Остапом Гунчаком (16–17, 61), киянином Іваном Ямбуренко і одеситом Гадимом Мамедовим (16–17, -68), земляками зі Львова Романом Живко та Юрієм Познієм (18–20, -60), киянами Гнатом Паком і Антоном Бродовським (18–20, -75 кг).
За справжніми трилерами спостерігали глядачі, коли на татамі зійшлися – одесит Дмитро Негатуров і львів’янин Ілля Нікулін (-75) на попередньому етапі, а потім вже у фіналі Дмитро і львів’янин Роман Кміть. Перемогу в обох боях, де все вирішилося буквально на останніх секундах, здобув син Олександра Негатурова і став чемпіоном країни. Такого ж успіху добилися в куміте: львів’янка Катерина Крива (50 кг), тренер – Ігор Богдан, одеситка Анжеліка Терлюга (55), тренер – Денис Морозов, львів’янка Ірина Камінська (-68), тренер – Антон Нікулін, одеситка Анастасія Степашко (+68), тренер – Олександр Негатуров.
Дуже хотіла перемогти в рідному місті і наша найтитулованіша каратистка, володарка повного комплекту нагород на чемпіонатах Європи та призерка багатьох міжнародних турнірів Прем’єр-ліги Аніта Серьогіна (-61). Проте в спорті часом трапляються не тільки вдалі дні: у півфіналі в складному бою з Олександрою Єланською (Дніпропетровськ), поступаючись за 9 секунд до сирени – 1:2, вихованка Олександра Тонкошкура пішла у вирішальну атаку і пропустила від різкої і бойової суперниці зустрічний жорсткий удар у голову. Підсумок – важка травма, обстеження в лікарні і заборона лікаря на виступ у фіналі, куди Аніта все ж потрапила після дискваліфікації опонентки. Довелося їй задовольнятися «сріблом», а «золото» відвозить до Києва Лейла Іскандерова (тренер – Марія Логвиненко).
А от хто став чемпіоном України в решті категорій у дорослих в особистому куміте, в командному куміте і в командному ката: львів’яни Олег Филипович (-60) і Тарас Герчук (+84), тренер – Антон Нікулін, одесит Валерій Степанчук (-67), тренер – Євген Степанчук, чернівчанин Валерій Чеботарь (-84), тренери – Андрій Лазоренко і Олександр Пікулін. У командному куміте у жінок перемогли львів’янки – Катерина Крива, Тетяна Тушницька і Тетяна Глоговська (тренер – Ігор Богдан), а у чоловіків тут не було рівних колективу Одеської області у складі – Магомед Гасанлі, Олександр Гревцов і Олександр Розенберг (тренер – Володимир Зарецький), Володимир Яворський та Владислав Бидоровський (тренер – Денис Криловський), Дмитро Кандиба (тренер – Олександр Тонкошкур), Владислав Загоруйко (тренер – Василь Чабанов). У жіночій командній ката кращими стали киянки – Анастасія Білюк, Катерина Бигич і Ганна Яцкова (тренер – Микола Сіраковський), а серед чоловіків у цій дисципліні першенствували представники Львівської області – Мар’ян Парадивський, Любомир Фігура і Ярослав Драгун (тренер – Мар’ян Парадівскій).
Перемогу в загальнокомандному заліку на чемпіонаті України з карате завоювала Одеська область. На її рахунку – 7 золотих, 3 срібні та 5 бронзових медалей (серед дорослих спортсменів), а також – 13, 6 і 12 нагород (серед кадетів, юніорів та молоді). На другому місці Львівська область – 6, 5, 6 (дорослі) і 7, 7, 5 (молодь). Третій результат тут у Києва – 2, 1, 7 (дорослі) і 7, 5, 8 (молодь). Цікавий тут і такий момент: медалі цьогорічного турніру вирушили в 10 регіонів (у дорослих) і в 11 (у молоді). І така широка географія серед призерів на головному змаганні сезону в УФК не може не радувати. Наше карате на вірному шляху!
– Ви згодні з цією думкою, – запитую після закінчення турніру президента УФК Сергія Андрійовича Левчука?
– Цілком згоден з вами, хоча шлях цей зовсім не простий. І щоб не збитися з нього, нашої Федерації доводиться докладати, можна сказати, титанічні зусилля, – підбиваючи підсумки чемпіонату в Іллічівську, говорить президент УФК Сергій Левчук. – Загалом ми дуже задоволені тим, як він був організований і проведений. Вважаю його найкращим із тих, що проходили під егідою УФК. Радує нас і його високий спортивний рівень, обумовлений більш рівним і сильним складом учасників, ніж було колись. І тут чітко простежується поліпшення роботи клубів у регіонах, а також зростання популярності карате в Україні. Ми робимо зараз акцент на розвиток горизонтальних зв’язків і клубів в областях, підвищуємо вимоги до роботи тренерів і суддів, організаторів клубних турнірів в Україні. Нам вдалося створити Систему, яка потихеньку починає давати бажаний результат. Він, без сумніву, був би зараз ще вагомішими, якби у фізкультурному і спортивному русі (і в цілому по галузі) почалися реальні реформи. Поки ж є лише їх імітація. Нам дуже потрібна серйозна і конкретна підтримка з боку Міністерства молоді та спорту. Особливо в організаційних і фінансових питаннях. Адже карате стоїть сьогодні на порозі попадання до програми Олімпійських ігор. І українські каратисти мають великі шанси виступити на них. Однак реальної підтримки від рідного Міністерства ми сьогодні не відчуваємо. І не бачимо її. Не проглядається вона, на жаль, і в найближчому майбутньому. Подібну ситуацію вважаю неприпустимою, а позицію Міністерства – помилковою. І миритися з цим наша Федерація не бажає. І не буде…
Українська федерація карате взяла на себе відповідальність за розвиток у країні надзвичайно прекрасного, на мій погляд, виду спорту. І докладає для цього максимум зусиль. На жаль, їх одних часто сьогодні не достатньо, а дієвої державної підтримки, як зауважив президент УФК, немає. Проблем перед Українською федерацією карате стоїть нині предостатньо. Шлях попереду чекає складний і довгий. Напевно він не буде всипаний одними лише трояндами. Але пройти цей тернистий шлях всі ми просто зобов’язані. І УФК, що об’єднала справжніх фанатів карате, цілеспрямованих, сильних, творчо мислячих людей, з обраного шляху, впевнений, не зійде. Ніколи!
Наступний чемпіонат України з карате відбудеться восени 2016 року в Києві. Дуже б хотілося, щоб столична мерія опинилася на рівні Іллічівської влади. І зробила його організаторам таку ж підтримку.
Михайло Волобуєв,
президент Асоціації спортивних журналістів України,
член НОК України, спеціальний кореспондент
журналу «Олімпійська Арена»
Таким побачили іллічівський чемпіонат України з карате наш спеціальний фотокореспондент Ігор Сохацький, член АСЖУ і АІПС і його колега Андрій Петренко.
P.S. Асоціація спортивних журналістів України висловлює подяку Юрію Работіну – президенту Одеської АСЖУ за сприяння в проведенні чемпіонату України з карате в Іллічівську, за організацію прес-конференції напередодні змагань, а також за теплий, сердечний прийом автора матеріалу в Одесі.