Тарас Лесюк поділився своїми думками після невдалого етапу у естафері на Олімпіаді-2026.
— Тарасе, прикро… Особливо через другу стрільбу на четвертому етапі. Можливо, ти занадто хвилювався чи поспішав, намагаючись покращити результат?
— Чесно, я навіть не можу підібрати слів, щоб описати свій стан і пояснити, чому так сталося. Ще вчора на тренуванні та за кілька днів до цього все було нормально, стан був робочий. Так, я певний час не брав участі в гонках, а змагання і тренування — це різні речі, але все йшло непогано. Те, що сталося сьогодні, — це просто жахливо. Навіть не знаю, що ще сказати…
— Як ти почувався перед гонкою? Внутрішні відчуття були в нормі?
— Так, усе було нормально, психологічного тиску не відчував. Сприймав це як звичайний старт, адже виступаю вже не вперше. Насамперед хочу вибачитися перед командою та вболівальниками, які вірили в нас і підтримували. Мені дуже шкода: моя робота сьогодні зіпсувала загальний результат хлопців.
— Можливо, на останній стрільбі завадив снігопад?
— Не впевнений. Можливо, на рубежі все тіло почало сковувати: і спину, і руки, і ноги. Рухи стали непевними, і це по-своєму позначилося на стрільбі.
— Тобто ти відчув психологічний тиск саме через те, що етап не заладився з самого початку?
— Насправді ні. Тренер дав мені чіткі настанови перед стартом. Він бачив ситуацію на трасі та попередив, що категорично не можна робити. Я намагався чітко дотримуватися цих вказівок, але не знаю, чому результат виявився таким.
— Це біатлон.
— Можливо, варто було покластися на власні відчуття з перших метрів.
— Твоє бачення гонки відрізнялося?
— В принципі, так…
— А що саме казав тренер?
— Головна настанова була — на першому колі в жодному разі не виходити вперед і не тягнути за собою групу чи окремих спортсменів. Хто б це не був, я мав триматися за ними, а далі діяти по ситуації.
— Тобто ти відчував у собі сили «рвонути» з самого початку?
— Перше коло я їхав із запасом. Було кілька моментів, коли я справді хотів обійти суперників, але стримував себе, виконуючи план.
— Нічого, це спорт, тут буває всяке. Тримайся, все буде добре!
— Дякую.
Олександр Гливинський, член АСЖУ та AIPS
